Справа № 1318/3835/12 Головуючий у 1 інстанції: Пташинський І.А.
Провадження № 22-ц/783/4414/13 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.
Категорія: 6
22 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого - Берези В.І., суддів - Федоришина А.В., Штефаніци Ю.Г., при секретарі Брикайло М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 8 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженням квартирою шляхом знесення,-
встановила:
оскаржуваним рішенням позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 за власний рахунок усунути ОСОБА_3 перешкоди у користуванні та розпорядженні належною йому житловою квартирою по АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинного будівництва, а саме: цегляного об'єкта зведеного на місці демонтованого гаражу, позначеного на плані земельної ділянки під літерою «Г» по зазначеній адресі. Зобов'язано ОСОБА_2 власними засобами та за власний рахунок привести демонтований гараж, позначений на плані земельної ділянки під літерою «Г» по АДРЕСА_1 в попередній стан (відбудувати відповідно до параметрів, вказаних в Технічному паспорті від 26.11.2002 р. реєстраційний номер 1287/1730, стан придатний до експлуатації, відповідно до встановлених державних вимог, норм та стандартів). Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.
Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_2, просить рішення скасувати та постановити нове, яким у позові відмовити.
Обгрунтовує апеляційну скаргу тим, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд зробив висновок без повного з'ясування обставин у справі. У будинку проживає вона з сім'єю та сестра з сім'єю дочки. Позивач у будинку не проживає. Свою частку має намір продати. Будинковолодіння має трьох співвласників, однак суд не залучив до справи як сторону одного з співвласників - ОСОБА_5, обмежив право співвласника, не заслухав її думку. Як власник домоволодіння батько їй дозволив в 1979 р. побудувати для потреб сім'ї гараж, яким користувалась виключно її сім'я. Питання про належність гаража іншим членам родини не виникало, окрім того позивач мав свій гараж. Коли пізніше була проведена інвентаризація погосподарських будівель на даній земельній ділянці, де знаходився будинок, 2 гаражі, як і 3 сараї, були включені в перелік будівель, що належить до власності домоволодіння, з яких гаражі були у власному користуванні, сараї - у спільному. Між власниками не було реального розподілу будинку, кожен з дітей користувався площею будинку, яку вказав батько, та після того, як було збільшено площу будинку за рахунок добудов та прибудов, кожен користувався фактично своїми частками.
У 2000 році співвласники ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 звернулись до начальника Самбірського МБТІ з спільною заявою про перерахування ідеальних часток будинку. В даній заяві були вказані житлові приміщення, яким кожен користується. По площах цих приміщень в будинку і було визначено ідеальні частки ( ОСОБА_5- 39/100, ОСОБА_6 - 32/100, ОСОБА_2 29/100), які були закріплено рішенням Самбірської міської ради, закріплені частки вказані у свідоцтві про право власності на будинок та які існують на даний час.
Господарські будівлі було розписано між співвласниками відповідно до того, хто чим конкретно користується, зокрема їй, ОСОБА_2, було визначено як власнику гараж під літерою «Г», який сама побудувала, і постійно ним користувалась. ОСОБА_6 - гараж під літерою «Д», побудований у 1998 р., який був у їх власності і яким вони користувалися для свого автомобіля. Гаражі стали цілісною часткою того співвласника, який ним користувався і володів, сараї під літерами Б,В,Ж - були у спільному користуванні трьох співвласників. Протягом багатьох років кожен із співвласників визнавав: що гараж «Г», це її гараж - ОСОБА_2, а позивач має свій гараж, це гараж «Д».
Гаражем «Г» позивач ніколи не володів, реального розподілу між трьома співвласниками не було. Крім будинку з господарськими будівлями умовно розділена між співвласниками і земельна ділянка. Гараж «Г», який є у її користуванні, знаходиться на земельній ділянці, якою користуюся тільки вона, а гараж «Д», яким володіє позивач ОСОБА_3, - на земельній ділянці, яким користується тільки він, ці ділянки огорожені, земельна ділянка ОСОБА_3 огороджена та закрита на колодку, до якої крім нього доступу іншим співвласникам немає.
Крім цих територій індивідуального користування земельною ділянкою, яка приватизована та належить трьом співвласникам, співвласниками визначено територію земельної ділянки загального користування. Перебудовуючи свій гараж «Г» на виділеній їй земельній ділянці, цільове призначенні цієї ділянки не змінила, та гараж є в межах землі її користування.
Вказуючи на позовну вимогу, як усунення перешкод у користуванні своєю квартирою, позивач, не представив доказів фактичних перешкод як у користуванні, так і у володінні ним квартирою, земельною ділянкою. Користування співвласниками нерухомістю даного домоволодіння залишилось незмінним. Віддаль проектованого гаражу до будинку є 6,20 м., про що свідчить схема розміщення будівлі, а не 3 м, як вказує позивач у своїй позовній заяві. Згідно з ДБН, віддаль в межах приватної земельної ділянки не нормується, висота гаражу - 2,80 м, що допустимо. По своїй висоті гараж не досягає рівня будинку, лише до рівня першого поверху, саме її квартири. Порушення інсоляції квартири позивача реконструкцією не завдано. Квартира позивача ОСОБА_3 знаходиться на другому поверсі два вікна його кухні виходять на північну сторону ( не освітлювана сторона ) на сторону її гаража, вікон від кімнат на цій стороні немає. З вікон позивача і його балкону відкритий простір. Згідно з приписом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 28.09.2012 р., вимагається не знесення об'єкта, як цього вимагає позивач, а виготовлення права на виконання робіт, що нею проводиться.
Зазначила, що на обґрунтування своїх висновків про задоволення позову суд першої інстанції посилається виключно на вимоги позивача, як самостійного власника земельної ділянки і будинку АДРЕСА_1, не враховуючи і не досліджуючи того, що факт володіння і користування нерухомістю створювався не нею особисто, а усіма трьома співвласниками, зокрема і стороною позивача.
Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення апелянта, відповідача та їх представників, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку, виданого 07.03.2006 р. на підставі рішення 24 сесії 4 скликання від 21.12.2005 року №33 Самбірської міської ради, земельна ділянка площею 0,1000 га., яка розташована по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель є в спільній частковій власності: ОСОБА_6 - 32/100 частки; ОСОБА_2 - 29/100 частки; ОСОБА_5 - 39/100 частки.
Згідно з Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку, виданого 07.03.2006 р. на підставі рішення 24 сесії 4 скликання від 21.12.2005 року №33 Самбірської міської ради, земельна ділянка площею 0,0108 га, яка розташована по АДРЕСА_1, для ведення садівництва, є в спільній частковій власності: ОСОБА_6 - 32/100 частки; ОСОБА_2 - 29/100 частки; ОСОБА_5- 39/100 частки.
Договором дарування часток земельних ділянок від 13.06.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу, підтверджується, що ОСОБА_6 (дарувальник) подарував, а ОСОБА_3 (обдарований) прийняв в дар 32/100 частки земельної ділянки під кадастровим номером 4610900000:06:081:0046, на якій знаходяться належна дарувальнику на праві власності частка житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, та 32/100 частки земельної ділянки під кадастровим номером 4610900000:06:081:0060, в межах згідно з планом земельних ділянок, які знаходяться по АДРЕСА_1.
Із Договору дарування частки житлового будинку від 13.06.2008 р., який зареєстрований в реєстрі під №2272 та посвідчений приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу, відомо, що ОСОБА_6 (дарувальник) подарував, а ОСОБА_3 (обдаровуваний) прийняв в дар 32/100 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, які знаходяться по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що належить дарувальнику на праві власності. На земельній ділянці, наданій для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, загальною площею 0,1 га, розташований один дерев'яно - цегляний житловий будинок, позначений на плані земельної ділянки літерою А-1 та господарські будівлі, в тому числі: сарай, під літерою Б, сарай, під літерою В, гараж, під літерою Г, гараж, під літерою Д, сарай, під літерою Ж, криниця, під літерою К, огорожа, під цифрою 1-7.
Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №19485875 від 10.07.2008 р. засвідчується, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 32/100 будинку за вищевказаною адресою у м.Самборі.
Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 07.12.2000 р. засвідчується, що ОСОБА_2 належить на праві власності 29/100 часин житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами по зазначеній вище адресі.
Відповідно до плану земельної ділянки, позначеному в технічному паспорті від 26.11.2002 р. реєстраційний номер 1287/1730, на такій позначені житловий будинок (літера А-1), стайня (літера Б), стайня (літера В), гараж (літера Г) - (3,94 х 3,65 х 3,30), площею 14,4 кв.м, об'ємом 48 куб.м, вартістю 3247 грн., гараж (літера Д), стайня (літера Ж) /а.с 10/.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції зазначив про те, що відповідачем проводиться самочинне будівництво гаражу (встановлено фундамент та стіни) без права на виконання будівельних робіт та проектної документації, без дозволу позивача на здійснення вказаного будівництва і без реального розподілу земельної ділянки на частки, на місці розташування гаражу (літера «Г» на плані земельної ділянки) на земельній ділянці, наданій для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, загальною площею 0,1000 га, яка перебуває у спільній частковій власності позивача, відповідача та ОСОБА_5 Крім цього, зазначив про недопустимість доказу - Довідки про перерахунок ідеальних часток в будинковолодінні за адресою знаходження спільної власності сторін від 01.02.2000 р. за №01/5-13, оскільки така довідка складена на підставі спільної заяви співвласників - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, нотаріально не посвідчена та не зареєстрована в виконавчому комітеті Самбірської міської ради Львівської області.
Тому, зробив висновок про те, що вказаними діями відповідач чинить перешкоди позивачу у здійсненні ним права на користування та розпорядження нерухомим майном - гаражем (літера Г на плані земельної ділянки), який перебуває у спільній частковій власності позивача, відповідача та ОСОБА_5, і який розміщений на земельній ділянці, наданій для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, загальною площею 0,1000 га, яка перебуває у спільній частковій власності позивача, відповідача та ОСОБА_5, і якою позивач теж позбавлений можливості користуватись та розпоряджатись в повній мірі. Самочинним будівництвом відповідач чинить перешкоди у користуванні квартирою позивачу.
Однак, з таким висновком колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У відповідності до ч.1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 02.10.2012 р. підтверджується, що перевіркою встановлено, що гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, біля житлового будинку, в якому проживає, розпочала виконання будівельних робіт з перебудови гаража (встановлено фундамент та стіни) без права на виконання будівельних робіт та проектної документації, складено акт проведення перевірки та протокол про адміністративне правопорушення. За дане правопорушення ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та згідно з приписом зобов'язано припинити виконання будівельних робіт до отримання права на їх виконання.
Відповідно до ст. 357 ЦК України - частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.
Відповідно до Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України про правовий режим самочинного будівництва», при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Згідно з п.5 зазначеної Постанови пленуму, звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомого майна мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права.
Як видно з позовної заяви позивача, як на підстави порушення свого права через зведення з боку відповідача на місці старої будівлі гаражу - нової, такий зазначає втрату об'єкта спільної часткової власності - демонтованого гаража, позбавлення його права на належний йому об'єкт, зменшення вартості належного йому майна та те, що побудований об'єкт в майбутньому буде перешкодою для природнього освітлення житлової квартири та буде заступати вікна, крім цього, існує на майбутнє руйнація його квартири.
Як видно з матеріалів справи, позивач не оспорював належну йому 32/100 частку житлового будинку та земельної ділянки у спільній частковій власності. При цьому зазначена частка 32/100, яку прийняв в дар від попереднього власника - ОСОБА_6, була визначена за домовленістю співвласників, за спільною заявою співвласників та відповідно до довідки Самбірського міжміського БТІ про перерахунок ідеальних часток в будинковолодінні АДРЕСА_1, на яку суд першої інстанції покликався як на неналежний доказ.
Саме на ці частки співвласники отримали свідоцтва про право власності.
Як видно з довідки про перерахунок ідеальних часток в будинковолодіння АДРЕСА_1, виданої Самбірським міжміським бюро технічної інвентаризації 01.02.2000 р., проведено перерахунок ідеальних часток в будинковолодінні за заявою співвласників, та зафіксовано реальне користування відповідними приміщеннями з позначеннями згідно з планом, з визначенням розміру приміщень та допоміжних приміщень, в т. ч. і гаража під літерою «Г», яким згідно із зазначеним перерахунком користується ОСОБА_2 /а.с.38/.
Оскільки визначення існуючих часток у спільному майні відповідало дійсній волі (волевиявленню) співвласників, про що такі ствердили заявою та почали без жодних суперечок користуватись саме цими частками згідно з вищевказаною довідкою, позивач прийняв в дар частку у майні ОСОБА_6, в користування якого гараж «Г» не входив, та з цього часу користується саме цією часткою земельної ділянки, будинку, спорудами визначеною за домовленістю співвласників, чим підтвердив і свою згоду на таке користування. Тому зазначена довідка не може визнаватись неналежним доказом, про що зазначив суд першої інстанції, а навпаки, така підтверджує домовленість та згоду співвласників щодо користування спільною частковою власністю.
На час видачі довідки не порушено норми ст. 113 ЦК України (1961 р.). Норма ст. 118 ЦК УРСР, на яку посилається суд першої інстанції, вказуючи на недопустимість доказу -вищезазначеної довідки, не містить посилання на обов'язковість нотаріально посвідчувати угоди про порядок користування спільною частковою власністю, а зазначає про обов'язковість дотримання такої угоди наступним набувачем часткової власності у випадку, якщо така угода нотаріально посвідчена.
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України. Чинним законодавством України не передбачено можливість відновлення права чи охоронюваного законом інтересу, яке не було порушено, а може настати у майбутньому, відтак, доводи позивача на наявність його порушеного права у майбутньому, а саме позбавлення його права на належний йому об'єкт, зменшення вартості належного йому майна та те, що побудований об'єкт в майбутньому буде перешкодою для природнього освітлення житлової квартири та буде заступати вікна, призведе на майбутнє до руйнації його квартири, в судовому порядку відновленим не може бути.
Крім того, відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права подання позову про зобов'язання відповідача за власний рахунок усунути перешкоди у здійсненні користування та розпорядження належною йому житловою квартирою шляхом знесення самочинного будівництва, а саме: цегляного об'єкту, зведеного на місці демонтованого гаражу, позначеного на плані земельної ділянки під літерою «Г» по АДРЕСА_1. власними засобами та за власний рахунок приведення демонтованого гаражу, позначеного на плані земельної ділянки під літерою «Г», в попередній стан (відбудувати відповідно до параметрів, вказаних в Технічному паспорті від 26.11.2002 р. реєстраційний номер 1287/1730, стан придатний до експлуатації, відповідно до встановлених державних вимог, норм та стандартів), позивач, в силу ст. 10 ЦПК, України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог в силу тих обставин, на які покликається, чого не зробив.
Таким чином, покликання позивача на порушення його прав здійсненою перебудовою та порушення його прав як співвласника у частковій власності жодними належними та допустимими доказами не доведені, та, за таких обставин, рішення суду як таке, що не відповідає вимогам матеріального закону й дійсним обставинам справи, в силу вимог ч.1 ст.309 ЦПК України, залишатися в законній силі не може й підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст.ст.309, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 8 квітня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом знесення цегляного об'єкта на місці демонтованого гаража, позначеного на плані земельної ділянки під літерою «Г» по АДРЕСА_1., власними засобами та за власний рахунок приведення демонтованого гаражу, позначеного на плані земельної ділянки під літерою «Г», в попередній стан.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Береза В.І.
Судді: Федоришин А.В.
Штефаніца Ю.Г.