Справа № 465/973/13 Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М.
Провадження № 22-ц/783/5851/13 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
Категорія: 51
28 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Бакуса В.Я.,
суддів: Гірник Т.А., Ніткевича А.В.,
секретаря: Глинського О.А.,
з участю: представника відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Львові Вітко І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Львові на рішення Франківського районного суду м. Львова від 6 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Львівській області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Львові (далі Фонд соціального страхування від нещасних випадків) про визнання відмови у виплаті одноразової допомоги неправомірною та зобов'язання до її виплати, -
встановила:
рішенням Франківського районного суду м. Львова від 6 червня 2013 року вищевказаний позов задоволено. Визнано неправомірною відмову управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Львівській області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Львові у виплаті ОСОБА_3 одноразової допомоги у зв'язку з професійним захворюванням.
Зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Львові здійснити виплату ОСОБА_3 одноразової допомоги в зв'язку з професійним захворюванням.
Рішення суду оскаржило відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Львові, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені вимог позивача, посилаючись на те, що рішення районного суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим в порушення норм матеріального та процесуального права. Так, зокрема, апелянт посилається на те, що одноразова допомога потерпілому проводиться при встановлені МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. За інформацією апелянта у позивачки вперше стійка втрата працездатності була встановлена у 1998 році, а відтак таку повинен був виплатити роботодавець - Львівський науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни, де працювала позивачка, який не був залучений до справи, а Фонд виплачує таку допомогу з 1 квітня 2001 року. Крім того, апелянт посилається на те, що Фондом виплачено одноразову допомогу позивачці в сумі 37 980 грн. на підставі постанови Франківського районного суду м. Львова від 30 червня 2009 року. Оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України зазначене рішення суду скасовано із закриттям провадження у справі, Фонд звернувся до Франківського суду м. Львова про поворот виконання рішення суду, яка ще не розглянута, а відтак відсутній предмет спору.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення щодо часу та місця розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не подала.
За таких обставин, у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України, її неявка не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу на підтримання апеляційної скарги, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду колегія суддів приходить до наступного висновку.
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 30 червня 2009 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 до вказаних вище відповідачів. Визнано неправомірною відмову у виплаті ОСОБА_3 одноразової допомоги в зв'язку з професійним захворюванням та зобов'язано відповідачів здійснити таку виплату (а.с.17-19).
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Львові залишено без задоволення, а постанову Франківського районного суду м. Львова від 30 червня 2009 року без змін (а.с.20-22).
Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою від 27 листопада 2012 року касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Львові задовольнив частково. Постанову Франківського районного суду м. Львова від 30 червня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року скасував, а провадження у справі закрив (а.с.23-25).
Звертаючись в січні 2013 року до суду в порядку цивільного судочинства із вказаним вище позовом ОСОБА_3 просила визнати відмову відповідачів у виплаті їй одноразової допомоги в зв'язку з професійним захворюванням неправомірною та зобов'язати відповідачів виплатити таку, посилаючись на те, що висновком МСЕК від 27 березня 2008 року їй встановлено 40% стійкої втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.
Частиною 1 ст.35 цього ж Закону визначено перелік документів для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків і одним з яких є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про смерть.
Згідно ч. 1 ст. 30 вищевказаного Закону, ступінь втрати працездатності потерпілим встановлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.
Відповідно до Інструкції про застосування переліку професійних захворювань затвердженої наказом МОЗ України № 374/68/338 від 29 грудня 200 року до професійних захворювань належать такі захворювання, які виникли внаслідок професійної діяльності працюючого та зумовлені виключно або переважно впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку професійних захворювань» від 8 листопада 2000 року № 1662 визнано, що туберкульоз являється захворюванням, викликаним дією біологічних факторів, що включає роботу в медичних закладах та постійний контакт з інфекційними хворими та інфікованими.
Актом розслідування професійного захворювання (форма П-4) від 24 березня 2008 року, встановлено наявність шкідливих умов праці позивачки, що проявляється у постійному довготривалому контакті з хворими на туберкульоз, у тому числі МБТ (+), інфікованим матеріалом, у тому числі МБТ (+), забрудненого мікробактеріям туберкульозу (МБТ) повітря робочої зони. Причиною професійного захворювання є постійний, довготривалий контакт з хворими на туберкульоз, у тому числі - МБТ (+), інфікованим матеріалом, у тому числі МБТ (+) та забрудненими мікробактеріями туберкульозу повітряним середовищем. Комісія, що складала зазначений акт, зазначила, що на підприємстві, де працювала позивачка, були відсутні ефективні засоби індивідуального захисту органів дихання, належне фінансування для якісного проведення заключних дезінфекцій у поліклінічному відділенні, де постійно перебувають хворі на туберкульоз, у тому числі з МТБ (+), що приходять на консультацію, як в спеціалізовану консультативну поліклініку фтизіатричного профілю ЛНДІЕтаГ, а також в поліклінічне відділення ЛРФПКЛДЦ та обласні фтизіопульмонологічні МСЕК № 1, 2. Також, було відсутнє належне фінансування на проведення щорічних поточних ремонтів у приміщеннях поліклініки, несвоєчасне проведення заключних дезінфекцій, відсутність вдосконаленої правової та нормативної бази з режиму утримання туберкульозних хворих.
Згідно довідки Львівського обласного центру МСЕК від 27.03.2008 року серія ЛВА-2 № 002625 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги ступінь втрати професійної працездатності у позивачки 40% у зв'язку з професійним захворюванням (а.с.10).
Таким чином, позивачці вперше встановлено стійку ступень втрати професійної працездатності у відсотковому співвідношенні у зв'язку з професійним захворюванням в 2008 році.
Відповідно до п. 3.3 ч. 3 Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» від 27 квітня 2007 року № 24, право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Згідно ст.ст. 6, 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», позивач являється суб'єктом страхування і згідно ст.21 цього ж Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний видати їй одноразову допомогу у зв'язку з професійним захворюванням.
Отже, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що районним судом вірно задоволено вимоги позивачки, визнавши, що відповідачами безпідставно відмовлено у виплаті їй одноразової допомоги у зв'язку з професійним захворюванням.
Посилання апелянта на те, що підставою для скасування рішення суду є те, що судом до справи не був залучений роботодавець позивачки, є безпідставним, оскільки таку виплату повинен здійснювати Фонд соціального страхування від нещасних випадків, а рішення суду не впливає на права та обов'язки роботодавця.
Крім того, посилання апелянта про відсутність предмета спору у цій справі є безпідставним, оскільки, як встановлено та не заперечує сам апелянт, таку виплату Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснив на підставі рішення суду, яке у встановленому порядку скасоване та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві звернувся до Франківського суду м. Львова про поворот виконання рішення суду.
Враховуючи, що судом правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, то за таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст.303, 305, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст. 314, ст.ст.313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Львові відхилити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 6 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Бакус В.Я.
Судді Гірник Т.А.
Ніткевич А.В.