Справа № 1304/11610/12 Головуючий у 1 інстанції: Курилець А.Р.
Провадження № 22-ц/783/4005/13 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
Категорія: 27
24 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого - судді Курій Н.М.,
суддів: Каблака П.І., Шумської Н.Л.,
за секретаря Данилик І.І.,
з участю представника ПАТ «Укрсоцбанк» - Пенкальського Р.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 25 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання п.6.2 кредитного договору від 08.08.2007 року недійсним,
Ухвалою судді Галицького районного суду м. Львова від 21 грудня 2012 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Львівської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" про визнання недійсним п.6.2. договору про надання відновлювальної кредитної лінії №600/07-147 від 08.08.2007 року.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 25 лютого 2013 цивільна справа за зазначеним вище позовом направлена за територіальною підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва, а саме - за місцем знаходження юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" (м.Київ, вул.Ковпака, 29).
Дану ухвалу оскаржив позивач, посилаючись в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Заслухавши суддю - доповідача, заперечення доводів апеляційної скарги представника ПАТ «Укрсоцбанк» - Пенкальського Р.Ю., перевіривши правильність і законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (код за ЄДРПОУ 00039019) в особі Львівської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" як споживач банківських послуг, за місцем укладання і виконання кредитного договору та за місцем знаходження філії банку.
Судом встановлено, що 8 серпня 2007 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", який в подальшому змінив назву на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", в особі Львівської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" та позивачем укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №600/07-147 від 08.08.2007 року. Саме з приводу цих відносин між позивачем та відповідачем ПАТ "Укрсоцбанк" виник спір.
Згідно з пунктами п. 2.1;2.3;2.5;3.1 договору про надання відновлювальної кредитної лінії, видача, повернення суми кредиту та оплата процентів проводяться шляхом щомісячних платежів у валюті кредиту на рахунки № 22033600022281 та № 22088600022281 готівкою виключно у Львівській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк" за адресою: м. Львів, пл.Міцкевича,10 , яка й була юридичною адресою даної філії.
Таким чином, суд першої інстанції при прийняті оскарженої ухвали не врахував ті обставини, що на момент подання позову та прийняття оскаржуваної ухвали жодних змін в умови договору про надання відновлювальної кредитної лінії стосовно зміни місця його виконання не вносилось, та відповідач не повідомляв позивача про закриття свого відокремленого підрозділу Львівської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" та реєстрацією з 17.01.2011р. за адресою місця виконання договору, а саме: м.Львів, пл.Міцкевича,10, відокремленого підрозділу Львівське відділення ПАТ "УКРСОЦБАНК".
Відповідно до ч.8 ст.110 ЦПК України позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання можуть пред'являтися за місцем виконання цих договорів, що в даному випадку відноситься до юрисдикції Галицького районного суду м. Львова .
Колегія суддів вважає помилковим твердження районного суду про те, що, не вбачається підстав вважати, що між сторонами виник спір щодо захисту прав споживача, оскільки судом першої інстанції не враховано, що позивач частково оскаржує договір споживчого кредиту, а відтак, є споживачем банківських послуг та на його правовідносини з відповідачем поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів".
У п.1.2 частково оспорюваного договору про надання відновлювальної кредитної лінії зазначено, що ціль кредиту "поточні потреби", а відповідно до п.1.2. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 р. за № 541/13808) такий кредит віднесено до споживчого кредиту.
Судом першої інстанції не взято до уваги, що рішенням Конституційний Суд України N 15-рп/2011 від 10.11.2011р. встановлено, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Отже, при прийнятті оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції не враховано право позивача на пред'явлення позову за його зареєстрованим місцем проживання чи перебування або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (частина п'ята статті 110 ЦПК), хоча позивач підставність позовних вимог обґрунтовує порушенням Закону України „Про захист прав споживачів".
Право вибору між судами, яким згідно із загальним правилом територіальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна ця справа, належить виключно позивачу (ч. 14 ст. 110 ЦПК) .
Оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є відносини, які виникли з договору споживчого кредиту, укладеного між позивачем і відповідачем, та зважаючи на те, що відповідно до ст. 110 ЦПК України підсудність даної цивільної справи суду визначається за вибором позивача, яким обрано суд за місцем виконання договору та зареєстрованим місцем проживання позивача, та обраний ним суд компетентний розглядати справу, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для передачі справи для розгляду по підсудності Голосіївському районному суду м. Києва і вважає, що ухвала суду, яку постановлено з порушенням вимог законодавства, в силу п. 2 ч.1 ст. 314 п. 2 ч.1 ст. 314 ЦПК України необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 303, п. 4 ч.2 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, п. 2 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 25 лютого 2013 скасувати та направити справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання п.6.2 кредитного договору від 08.08.2007 року недійсним для продовження розгляду до Галицького районного суду м. Львова.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий:
Судді: