Головуючий суду 1 інстанції - Пронька В.В.
Доповідач - Украінцева Л.Д.
Справа № 420/528/13-ц
Провадження № 22ц/782/4409/13
06 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Украінцевої Л.Д..
суддів: Фарятьєва С.О., Іванової І.П.
при секретарі - Вербицькому І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу Спредставника позива ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 09.09.2013р.
у справі за позовом ОСОБА_2 до Лисогорівської загальнооосвітньої школи 1-2 ст., відділу освіти, молоді та спорту Новопсковської районної державної адміністрації про поновлення трудових прав, стягнення недоотриманої заробітної плати, вихідної допомоги, компенсацї за строки розрахунку, моральної шкоди,-
встановила:
09 червня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до Новопсковського районного суду з позовом до Лисогорівської загальноосвітньої школи 1-2 ст., відділу освіти, молоді та спорту Новопсковської РДА в якому просила зобов"язати відділ освіти, молоді та спорту Новопсковської РДА внести до її трудової книжки вірний запис, а саме "звільнено за ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю, в зв"язку з невиконанням власником умов трудового законодавства, зобов"язати відповідачів здійснити доплату до навчального навантаження, визначеного затвердженою тарифікацією від 05.09.2010 р. за період з 23.11.2010 р. до звільнення в сумі 343,14 грн., здійснити виплату вихідної допомоги згідно ст. 44 КЗпП України в сумі 8626,88 грн. та виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги з 20.12.2010 р. по день остаточного прийняття рішення судом в сумі 14378,15 грн., стягнути з відповідачів в солідарному порядку компенсацію моральної шкоди в сумі 5000 грн.
Оскарженим рішенням позов було задоволено частково.
Стягнуто з відділу освіти, молоді та спорту Новопсковської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер. НОМЕР_1) недоплачену суму заробітної плати при звільненні у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 31 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнення у розмірі 6523 ( шість тисяч п»ятьсот двадцять три) грн. 24 коп. та 3000 (три тисячі) грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Стягнуто з відділу освіти, молоді та спорту Новопсковської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір у розмірі 65 (шістдесят п»ять) грн. 23 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено за необгрунтованістю.
Ухвалою суду від 16.09.2013 року виправлено арифметичні помилки.
Не погодившись із рішенням, представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просив рішення скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 наказом відділу освіти № 179 від 15.08.1992 року з 25 серпня 1992 року прийнята на посаду вчителя російської мови та літератури Лисогорівської НСШ
Згідно наказу № 565-к від 06.12.2010 р. відділу освіти Новопсковської районної державної адіміністрації позивача звільнено 20.12.2010 року за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (т. 1 ст. 26).
Навчальним планом Лисогорівської ЗОШ 1-2 ст. передбачено, що у 2010-2011 навчальному році у школі викладатиметься 7,5 годин на тиждень уроків російської мови. Оскільки таке навантаження менше норми годин на ставку, ОСОБА_3 було довантажено іншими навчальними годинами , всього 25,5 годин на тиждень.
З матеріалів справи вбачається, що в зв'язку з тим, що в листопаді 2010 року в Лисогорівській ЗОШ 1-2 ст. відбулися кадрові зміни, а саме: з займаної посади за власним бажанням була звільнена директор школи ОСОБА_4 та прийнятий вчитель іноземної мови та історії ОСОБА_5, виникла необхідність здійснити перерозподіл навчального навантаження працівників школи.
19 листопада 2010 року на загальних зборах трудового колективу розглядалося питання перерозподілу педагогічного навантаження вчителів школи у зв'язку із зайняттям вакантної посади.
23 листопада 2010 року нове педагогічне навантаження на семестр було ухвалено профспілковим комітетом та педагогічною радою школи.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, ОСОБА_2, була відсутня на роботі з 22.11.2010 року по 01.12.2010 р. В період з 06 грудня 2010 року по 17 грудня 2010 р. позивач також перебувала на лікарняному.
Згідно ч 3,4 ст. 32 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій , зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці .
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП України.
Відповідно д абз.5 ч.І ст. 25 Закону України « Про загальну середню освіту» розподіл педагогічного навантаження у загальноосвітньому навчальному закладі здійснюється його керівником і затверджується відповідним органом управління освітою.
У чинність абз.2 ч.2 ст.25 Закону України « Про загальну середню освіту» перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається у разі зміни кількості годин з окремих предметів , що передбачається робочим навчальним планом , або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства України про працю.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 письмову згоду на зміну свого педагогічного навантаження не надавала.
Також суд першої інстанції вірно послався у своєму рішенні і на лист начальника інспекції територіальної державної інспекції праці в Луганській області О.Г. Мірошнікова від 11.05.2011 року № 2212/2, який вказує на порушення законодавства про працю відносно позивача.
Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що нове педагогічне навантаження вчителів школи у зв'язку із зайняттям вакантної посади з 23.11.2010 року є зміною істотних умов праці позивачки.
Разом з тим, вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача внести до її трудової книжки вірний запис, а саме "звільнено за ч.З ст. 38 КЗпП України, в зв'язку з невиконанням власником умов трудового законодавства» задоволенню не підлягауть, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 233, ст. 234 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі пропуску з поважних причин цього строку суд може поновити цей строк.
У розумінні цієї норми права спір про звільнення - це спір працівника, що випливає з факту розірвання (припинення) з ним трудового договору.
З матеріалів справи вбачається, що 09 червня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до Новопсковського районного суду з позовом до Лисогорівської загальноосвітньої школи 1-2 ст., відділу освіти, молоді та спорту Новопсковської РДА.
Згідно із чинним трудовим законодавством (ст. ст. 288, 233 КЗпП України) при розгляді трудових спорів суди застосовують строки звернення до суду незалежно від заяви сторін.
Крім того, позивач клопотання про поновлення цього строку не подавав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачку було звільнено з роботи 20.12.2010 року , а до суду вона звернулася 09.06.2011 року, тобто після закінчення строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 267 ЦК України закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові.
Та обставина, що первинний аналогічний позов було заявлено раніше та ухвалою суду від 10.02.2011 року за заявою ОСОБА_2 залишено без розгляду (т. 1 а.с. 78), правового значення не має, оскільки згідно ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення заяви без розгляду не зупиняє перебігу строку позовної давності.
На підставі зазначеного не заслуговують на увагу твердження позивачки про те, що вона звернулася до суду в межах строку.
Оскільки вимоги про виплату вихідної допомоги згідно ст. 44 КЗпП України в сумі 8626,88 грн. є похідними від вимоги про зміну причин звільнення, то вони також задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку колегія суддів приходить до наступного.
Згідно зі довідкою № 202 від 29.08.2013 року середньоденна заробітна плата позивача за листопад-грудень 2010 року становить 95,93 грн..
Суд першої інстанції правильно розрахував недоплачену позивачу суму, з урахуванням табелю обліку робочого часу (т.1 а.с.31) та прийшов до висновку, що сума, яка є недоплаченою позивачу у зв'язку з порушенням її прав, тобто зміною педагогічного навантаження становить 34,31 грн.(343,14/20 *2, де 20 - кількість робочих днів у грудні, 2- кількість відпрацьованих позивачем робочих днів у грудні), тобто в день звільнення позивачу не виплачено 34,31 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.116 КЗпП України , при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що з ОСОБА_2 не було проведено у повному обсязі розрахунок при звільненні, сума заборгованості складає 34,31 грн, з цим висновком погодився і відповідач та не оскаржував рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У матеріалах справи відсутні будь-які розрахункові документи, які б свідчили про проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_2 при її звільненні.
Оскільки з позивачем проведено остаточний розрахунок 09.09.2013 року, то середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 65232,40 грн.: (95,93 * 680, де 95,93 грн. - середньоденна заробітна плата за листопад - грудень 2010 року, а 680 - кількість робочих днів затримки виплати заробітної плати за період з 21.12.2010 року по 09.09.2013 року.
При визначенні розміру відшкодування суд першої інстанції врахував п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24грудня 1999 року № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, який роз'яснив, що при визначенні розміру відшкодування необхідно врахувати розмір спірної суми, істотность цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інші конкретні обставини справи . Суд першої інстанції врахував, розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, та прийшов до висновку, що 65232,40 грн. значно перевищує розмір заборгованості в сумі 34,31 грн., та обґрунтовано зменшив розмір відшкодування до 6523,24 грн.
Твердження апелянта про те, що розмір відшкодування необхідне обчислювати виходячи з розміру невиплаченої суми не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтується на вимогах діючого законодавства (ст.. 117 КЗпП ).
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи в апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи порушені, або неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права. Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303,п.1ч.1ст.307,308,313,314,315 ЦПК України судова колегія ,
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника позива ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 09.09.2013р. залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно. Може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20-ти днів після її проголошення.
Головуючий: Судді: