Справа № 437/6853/13ц
Провадження № 22ц/782/4039/13
30 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого - Сергєєвої С.В.
Суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В.,
при секретарі: Щуровій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 27 серпня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності та визнання права власності на квартиру за набувальною давністю,-
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 27 серпня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності та визнання права власності на квартиру за набувальною давністю.
Позивач ОСОБА_1 не погодився із таким рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою на зазначене рішення, оскільки вважає його необґрунтованим, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді та пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає її такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
В ст. 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що сторони з 11 березня 1981 року уклали шлюб, який 14 грудня 2000 року було розірвано.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 06.12.2001 року розділено спільно нажите майно подружжя, визнано за відповідачем право власності на квартиру АДРЕСА_1, та автомобіль ВАЗ-2109, а за позивачем - дачну ділянку та домоволодіння в садівничому товаристві «Горняк» с. Успенка Луганської області, капітальний гараж в кооперативі «Спутник».
Як вбачається з матеріалів справи, право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_2
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про припинення права власності та визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, суд керувався ч.1 ст.344 ЦК України, оскільки право власності на спірну квартиру належить відповідачу, про що ОСОБА_1 було відомо, позивач зі згоди відповідача вселений та проживає у зазначеній квартирі, а тому суд дійшов висновку, що підстави для припинення права власності відповідачки на спірну квартиру, передбачені ст.. 346 ЦК України , та для визнання за позивачем права власності на зазначене майно за набувальною давністю у відповідності до положень ст.. 344 ЦК України відсутні.
Судова колегія вважає такі висновки суду законними та обґрунтованими, здійсненим на підставі повного та об"єктивного встановлення обставин по справі, повного всебічного та об"єктивного дослідження та оцінки доказів, наданих сторонами, у відповідності до вимог ст.. 212 ЦПК України, та з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та вважає за необхідне з ним погодитися.
Так виходячи зі змісту зазначеної статті 344 ЦК України, обставини, які мають значення для справи, і які у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України повинен довести саме позивач є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння (володілець не знав, що володіє річчю незаконно); відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке на має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику відмовлено, але у даному випадку вищезазначені обставини відсутні.
Усі апеляційні доводи позивача тотожні його доводам та посиланням, викладеним в позовній заяві, у повному обсязі розглянуті судом першої інстанції, перевірені наданими доказами та враховані і вмотивовано відхилені при ухваленні оскарженого рішення, з чим колегія суддів погоджується.
Посилання апелянта на те, що відповідачка, яка є власницею спірної квартири, вже протягом 10 років не мешкає у спірній квартирі і в майбутньому не планує цього робити, оскільки має іншу сім"ю та інше житло, а він навпаки відкрито та добросовісно володіє цим житлом та користується ним і іншого не має, не спростовують висновків суду, оскільки володіння крім всіх наведених вище умов має також бути безперервним. Однак достатніх та допустимих доказів безперервного володіння, тобто постійного проживання, в спірній квартирі, опікування нею, а саме сплати комунальних послуг, здійснення необхідних ремонтних та інших робіт по підтриманню належного для проживання стану та інших дій щодо вказаного житла позивачем не надано а ні в ході розгляду справи в суді першої інстанції, а ні при перегляді рішення в апеляційному порядку.
На думку судової колегії правова природа володіння позивачем спірною квартирою випливає саме із домовленості між ним та відповідачкою щодо тимчасового користування позивачем належною відповідачці квартирою за її згодою для його проживання після розірвання між ними шлюбних відносин, і не пов"язана із фактичною відмовою відповідачки від свого права власності на зазначене житло чи здійснення нею будь-яких дій, що б свідчили про втрату інтересу до свого майна чи невизнання його своїм, або з безхозним станом вказаного майна, що є передумовою заволодіння таким майном як підставою для набуття володільцем права власності на нього за набувальною давністю.
Посилання апелянта на ч.1 ст. 347 ЦК України, відповідно до якої особа може відмовитись від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши дії , що свідчать про її відмову від права власності, з ствердженням щодо здійснення такої відмови відповідачки щодо спірної квартири також не можна брати до уваги, оскільки відповідач жодним чином не висловлювала бажання відмовитись від права власності на спірну квартиру, а позивачем - апелянтом всупереч вимог ст..ст. 11, 60 ЦПК України не надано жодного належного доказу своїх посилань та стверджень.
При цьому посилання ОСОБА_1 на наявність у власності відповідачки іншого житла не можуть бути підставою для задоволення його позовних вимог та спростування висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання за ним права власності на спірну квартиру за набувальною давністю.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду і не дають підстав вважати оскаржуване рішення таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до вимог ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку щодо необхідності відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 27 серпня 2013 року.
Керуючись ст.ст. 209,303,307,308,313,314,316 ЦПК України судова колегія ,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 27 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: