Овруцький районний суд Житомирської області
Справа № 286/3820/13-ц
01 листопада 2013 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Кулініча Я. В.
з секретарем Грищенко Н. А.,
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Овручм'ясо» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування заподіяної моральної шкоди , -
07.08.2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, який у ході розгляду уточнила, та просить стягнути з ТОВ «Овручм'ясо» на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 05.03.2010 по 19.06.2013 року в сумі 4287,60 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку з 20.06.2013 по 07.08.2013 року в сумі 2495,19 грн. (з подальшим урахуванням змін суми на день розгляду справи в суді), мотивуючи тим, що вона працювала у відповідача і при звільненні і по час подачі заяви до суду з нею не розрахувалися. Крім того, просила стягнути з відповідача 15000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що була змушена позичати гроші у близьких, знайомих, сусідів, для оплати навчання сина, якого виховує сама, для погашення комунальних та інших платежів, а також для забезпечення себе та сина життєво необхідним. Викладене завдало їй душевних страждань.
В судовому засіданні позивач позов підтримала, пояснивши, що при її звільненні відповідачем було нараховано розрахункові, але виплатити їх відмовилися посилаючись на відсутність коштів.
Відповідач про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендовані повідомлення про одержання судової повістки, причину неявки свого представника суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення позивача, проаналізувавши докази по справі, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Позивач працювала у відповідача і була звільнена 19.06.2013 року за згодою сторін, що підтверджується копією наказу та трудової книжки (а.с.6).
Із довідки від 30.10.2013 року №125 наданої відповідачем видно, що останнє заборгувало позивачу за період з 19.06.2013 року по 30.10.2013 року 4287,69 грн. по заробітній платі, і яка на час розгляду справи не виплачена.
Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України « Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем при звільненні, а тому суд має всі підстави щодо усунення таких порушень шляхом примусового стягнення 4287,69 грн. з відповідача на користь позивача.
Крім того, відповідач, не здійснивши вчасно розрахунок по заробітку при звільненні працівника, відповідно до ст. 117 КЗпП України, несе матеріальну відповідальність перед працівником у межах середньої заробітної плати за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, в коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
На підставі викладеного, розрахунок середнього заробітку за час затримки у розрахунку слід проводити за весь час затримки з 20.06.2013 року по 01.11.2013 року, який складає на час розгляду справи в суді: 74,07 грн.(середньоденна заробітна плата ) х 94 (робочі дні з часу звільнення на час розгляду справи в суді) = 6962,58 грн. (середній заробіток за весь час затримки при п'ятиденному робочому тижні), а тому вказана сума також підлягає стягненню з відповідача.
За змістом ст. ст. 116, 117 КЗпП України обов'язок виплати заборгованості із заробітної плати покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану виплату.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Суд знаходить часткового обґрунтованими вимоги позивачки щодо відшкодування моральної шкоди, тому що з вини відповідача вона не мала можливості тривалий час користуватися належними їй грошовими коштами, що спричинило їй біль та страждання. Що ж стосується відшкодування 15000 грн. моральної шкоди, то з таким розміром суд погодитись не може, оскільки цей розмір суттєво завищений позивачем та належними доказами не підтверджений.
Порушення відповідачем законних прав позивача призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а тому суд вважає, що є передбачені ст. 237-1 КЗпП України підстави для відшкодування моральної шкоди лише у розмірі 2000 грн., який на думку суду є розумним та справедливим.
З огляду на викладені обставини, суд приходить висновку про часткове задоволення позову.
Позивача при зверненні до суду звільнено від сплати судового збору на підставі п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому у відповідності із ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп. в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України на підставі ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Овручм'ясо» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 4287 грн. 69 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку з 20.06.2013 року по 01.11.2013 року в сумі 6962 грн. 58 коп. та 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього на суму 13250 грн. 27 коп..
У задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в сумі 13000 грн. відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Овручм'ясо» в дохід держави судові витрати в сумі 229 грн. 40 коп..
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Овруцький районний суд в апеляційний суд Житомирської області позивачем протягом 10 днів з дня його проголошення, відповідачем - в цей же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя:
ОСОБА_2