04.10.2013
Справа №2/489/874/13
04 жовтня 2013 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, комунального житлово - експлуатаційного підприємства Миколаївської міської ради «Зоря», про виселення, зобов'язання привести квартиру до попереднього стану, змінити умови договору найму житлового приміщення, -
У лютому 2013 р. ОСОБА_1. ОСОБА_2, звернулися до суду з позовом, яким просили: 1) усунути їм перешкоди в користуванні АДРЕСА_1, виселивши ОСОБА_3 з іншими особами з квартири; 2) покласти обов'язок на ОСОБА_3, який самочинно переобладнав та перепланував вказану квартиру, привести її до попереднього стану шляхом демонтажу стін в межах потрібних для облаштування дверної пройми для обладнання вхідної двері та обладнання приміщення квартири у відповідності до плану квартири у технічному паспорті; 3) змінити умови договору найму квартир, зобов'язавши КЖЕП ММР «Зоря» розірвати договір найму з відповідачем та укласти такий договір з позивачками.
Позов обґрунтований тим, що у 2007 р. за рішенням судів за позивачками визнано право користування АДРЕСА_1 та постановлено їх вселити до квартири, але судове рішення досі не виконано, так як відповідача об'єднав спірну квартиру з прилеглою квартирою №9, самочинно переобладнав з обох квартир нежитлове офісне приміщення і як такого входу до кв. №8 не існує. Поновлення своїх прав вбачають у спосіб зазначений вище.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 з представниками позовні вимоги підтримала, категорично заперечувала проти ухвалення заочного рішення, від пропозиції заявити клопотання про призначення технічної експертизи щодо з'ясування технічної можливості приведення квартири №8 до первісного стану відмовилися. Позивачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності та підтримку позову (а.с.50).
Представники відповідачів в судове засідання не звилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялися.
Суд, заслухавши пояснення представників позивачки, дослідивши письмові докази у справі, матеріали цивільної справи №2-149/2007, матеріали інвентарної справи КП «Миколаївське МБТІ» №14803 на будинок АДРЕСА_1, матеріали виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-149/2007 р., виданому 25 травня 2008 р. Ленінським районним судом м. Миколаєва, встановив наступні обставини.
19 серпня 1998 р. за біржовим договором, зареєстрованому надалі в БТІ, ОСОБА_3 купив у ОСОБА_5 АДРЕСА_2, загальною площею 47, 3 кв. м., яка належала останній на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05 серпня 1998 р.
07 вересня 1998 р. за біржовим договором, зареєстрованому надалі в БТІ, ОСОБА_3 купив у ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 75,70 кв.м., яка належала останній на підставі свідоцтва про право власності на житло виданому 05 серпня 1998 р.
03 листопаду 1998 р. за біржовим договором, зареєстрованому надалі в БТІ, ОСОБА_3, купив у ОСОБА_6 квартиру спільного заселення АДРЕСА_2, загальною площею 27,0 кв.м., яка належала останній на підставі свідоцтва про право власності від 29 грудня 1995 р.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 03 квітня 2008 р., яке набрало законної сили, встановлені обставини, що не доказуються в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України в даній справі (т. 2 а.с.349-351 справи №2-149/2007), а саме - рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2001 р., яке набрало законної сили, свідоцтво про право власності ОСОБА_1 від 05 серпня 1998 р. визнано недійсним з підстав порушення на момент приватизації ОСОБА_1 квартири прав прописаних: її співмешканця ОСОБА_7, ОСОБА_4 та неповнолітнього сина останньої ОСОБА_8 (т. 1 а.с.57 справи 2-149/2007).
Як вбачається з матеріалів цивільної справи №2-149/2007, у січні 2003 р. ОСОБА_9 й ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про визнання за ними право користування АДРЕСА_1 та вселення до неї, визнання недійсним біржового договору від 07 вересня 1998 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, за яким той набув право власності на вказану квартиру (т. 1 а.с.2,3 справи №2-149/2007).
У травні 2003 р. до суду звернувся ОСОБА_3 з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ДП НВКГЗ «Зоря» - «Машпроект» про, зокрема, визнання дійсним біржового договору купівлі-продажу АДРЕСА_1 від 07 вересня 1998 р.(т. 1 а.с.26-27 справи №2-149/2007).
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2003 р. первісні позовні вимоги задоволені частково - визнано недійсним біржовий договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 07 вересня 1998 р. АДРЕСА_1, визнано право користування даною квартирою за ОСОБА_1 та ОСОБА_4, куди їх постановлено вселити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання дійсним біржового договору купівлі-продажу - відмовлено (т. 1 а.с.76-79 справи №2-149/2007). Дане рішення після перегляду в апеляційному та касаційному порядку залишено без змін й набрало законної сили (т. 1 а.с. 104-107, 129).
У червні 2005 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2003 р. за нововиявленими обставинами і ухвалою того ж суду від 19 грудня 2005 р. дане рішення було скасоване (т. 2 а.с.135-138, 199-201).
У травні 2007 р. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уточнили свої позовні вимоги - просили зобов'язати ОСОБА_3 привести АДРЕСА_1 у стан, що відповідає вимогам ст. 50 ЖК УРСР, зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні та вселити до квартири (т. 2 а.с.254 справи №2-149/2007).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2007 р. було залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання недійсним біржового договору купівлі-продажу кв. №8 за даною адресою від 07 вересня 1998 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т. 2 а.с.269 справи №2-149/2007).
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2007 р. за ОСОБА_4 визнано право користування квартирою АДРЕСА_1 і поставлено вселити її до неї, у задоволенні аналогічних вимог ОСОБА_1 про визнання права користування та вселення відмовлено. Задоволено зустрічний позов ОСОБА_10 й визнано дійсним біржовий договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 07 вересня 1998 р.(т. 2 а.с.310).
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 03 квітня 2008 р. рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2007 р. скасовано в частині відмові у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалено рішення про їх задоволення, тобто про визнання право користування та вселення. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, про визнання дійсним біржового договору від 07 вересня 1998 р. відмовлено (т. 2 а.с. 349-351 справи №2-149/2007)..
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 08 квітня 2008 р. і залишене ним в частині в силі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2007 р. набрали законної сили.
Із оглянутих матеріалів виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-149/2007 виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва від 25 травня 2008 р. про визнання за ОСОБА_1, право користування квартирою АДРЕСА_1 вбачається, що провадження відкрито 02 червня 2008 р. Державний виконавець Ленінського ВДВС ММУЮ Кюкало Ю.М., в провадженні якого перебуває виконавче провадження, пояснив суду, що досі провадження не закінчено через фактичну відсутність даної квартири.
Листом КП «Миколаївське МБТІ» від 23 вересня 2013 р., суду наданий технічний план та експлікація нежитлових приміщень офісу, розташованих на місці квартири АДРЕСА_1, з яких вбачається, що дійсно, вказані квартири об'єднанні, житлові приміщення в утворених нежитлових приміщеннях офісу відсутні, загальна площа складає 145,6 кв.м.
Відповідно до копії листа КЖЕП ММР «Заря» від 05 вересня 2012 р., до підприємства не надходили заяви та не видавалися дозвіли на перепланування квартири №8 (а.с.21).
Згідно листа КЖЕП ММР «Заря» від 15 липня 2013 р. житловий будинок по АДРЕСА_1 знаходиться в господарчому віданні КЖЕП ММР «Заря».
Із копії акта ЖКВ ДП НВКГЗ «Зоря» - «Машпроект» від 24 червня 2008 р., вбачається, що роботи з об'єднання квартир №8, 9 мали місце не пізніше 2008 р.
Отже, доводи позивачів про те, що ОСОБА_3, допустив самочинно переобладнання та перепланування кв. №8 знайшли своє підтвердження.
Відповідно до матеріалів поверхового плану в томі I інвентарної справи КП «Миколаївське МБТІ» № 14803, квартири №8 та 9 знаходяться на 1 поверсі будинку по АДРЕСА_1 в м. Миколаєва та є сусідніми.
В матеріалах тому I інвентарної справи №14803 КП ММБТІ відсутня ухвала Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2005 р. про скасування за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду від 22 грудня 2003 р. Про відсутність цієї ухвали свідчить копія довідки КП ММБТІ від 30 серпня 2008 р. за №1-14876, наявна в інвентарній справі про реєстрацію за ОСОБА_3 право власності лише на приміщення квартири АДРЕСА_2.
Однак, скасування ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2005 р., рішення того ж суду від 22 грудня 2003 р., яким визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 07 вересня 1998 р., призвело до поновлення права власності ОСОБА_3 на квартиру №8 в м. Миколаєві, оскільки скасування судового рішення призводить до втрати правових наслідків, які пов'язані з існуванням цього рішення, тобто в даному випадку скасування реєстрації права власності ОСОБА_3 на кв. №8.
Відмова рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 03 квітня 2008 р. у визнанні дійсним договору купівлі-продажу від 07 вересня 1998 р. не впливає на повноваження ОСОБА_3 як власника, виходячи з наступного.
Так, наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України N121 від 09 червня 1998 р. (оприлюдненому в «Офіційному віснику України» від 16 липня 1998 р.), затверджена Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб. Пунктами 1.5.-1.7. даної Інструкції передбачено, що державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації, державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності, реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів.
Додатком 1 до вказаної Інструкції, встановлений Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема, договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею (п. 9).
На час скасування ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2005 р. за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду від 22 грудня 2003 р., діяла редакція ст. 19 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 1952-IV від 01 липня 2004 р., яка передбачала перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно - зокрема, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, був договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку. Згідно преамбули до Закону, його метою є забезпечення визнання та захист державою речових прав на нерухомість.
Відсутність державної реєстрації судового рішення - тобто ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2005 р. про скасування рішення того ж суду від 22 грудня 2003 р. в інвентарній справі БТІ, не перешкоджає поновленню раніше зареєстрованого права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 з 19 грудня 2005 р. в силу безпосередності судового рішення згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України.
За такого, позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_3 з іншими особами з належної йому досі власності (кв. №8) є безпідставними в силу гарантій захисту права власності встановленими ст.ст. 383, 386 ЦК України. До того ж, як встановлено судом, кв. №8 за даною адресою фактично не існує.
За судовим рішенням позивачі мають право користуватися квартирою АДРЕСА_1, про вселення їх до якої мається судове рішення. На підставі цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на переконання суду, мають право вимагати від власника квартири ОСОБА_3 відновити приміщення у первісних технічних параметрах.
Однак можливість задоволення вимоги про відновлення первісного стану квартири АДРЕСА_1 шляхом покладання відповідного обов'язку на ОСОБА_3, залежать від наявності технічного висновку/висновку будівельної експертизи про можливість виконання таких будівельних робіт, їх порядок, перелік та обсяг, без чого позитивне рішення буде неконкретним та унеможливить своє виконання.
Від надання доказів щодо цього представники позивачки ОСОБА_1 відмовилися.
Отже, ці вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з ненаданням доказів.
ОСОБА_1 з 24 червня 2010 р., а ОСОБА_4 з 18 жовтня 2011 р. зареєстровані в АДРЕСА_1 (а.с.19, 24).
Вимога про зміну договору найму квартири АДРЕСА_1, шляхом розірвання його з ОСОБА_3 та укладання його з позивачами задоволенню не підлягає, оскільки, по-перше, ОСОБА_3 є власником спірної квартири, а не наймачем, по-друге, суду не надано доказів, що ОСОБА_3 взагалі укладав договір найму з КЖЕП ММР «Зоря», по-третє, ця вимога в частині зобов'язання укласти договір найму з позивачками є передчасною, так як кв. №8 як об'єкт житлового найму не існує і не доведено наявності спору з КЖЕП ММР «Заря» через відмову в укладанні з позивачками договору найму.
Отже, позов підлягає залишенню без задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 88 ЦПК України, судовий збір сплачений при подачі позову відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягає.
Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Д.Г. Губницький