"31" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/24908/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої: суддів:Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на додаткову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року
у справі 2а-1855/11/1370
за позовом: ОСОБА_4
до: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській
області
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та
стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівський області про визнання протиправним та скасування наказів Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівський області від 19 листопада 2010 року № 1287 в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення звільнення з органів внутрішніх справ та від 26 січня 2011 року № 26 о/с про звільнення його з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни; зобов'язання ГУ МВСУ виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 січня 2011 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено повністю; постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року у справі № 2-а-1855/11 скасовано та прийнято нову про задоволення позову; визнано протиправним та скасовано наказ від 19 листопада 2010 року № 1287 тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_4 звільнення з органів внутрішніх справ; визнано протиправним та скасовано наказ від 26 січня 2011 року № 26/ос від начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_4, заступника начальника сектору карного розшуку Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області; поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника сектору карного розшуку Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з дня незаконного звільнення з 27 січня 2011 року; стягнено з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення - з 27 січня 2011 року.
8 лютого 2012 року ОСОБА_4 звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення суми середньої заробітної плати на підставі довідки про доходи.
27 березня 2012 року Львівським апеляційним адміністративним судом прийнято додаткову постанову у справі № 44479/11/9104 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського окружного адміністративного середнього заробітку за час вимушеного прогулу суду від 18 квітня 2011 року по справі 2а-1855/11/1370 в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнуто з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення - з 11 січня 2011 року в сумі 32518,31 грн. (тридцять дві тисячі п'ятсот вісімнадцять гривень тридцять одна копійка. Дана сума вказана без врахування податків та обов'язкових платежів).
Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного в сумі 32518,31 грн., просить змінити додаткову постанову від 27 березня 2012 року.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення.
Так, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу на користь позивача, не визначив суми, що підлягає стягненню. За таких обставин, позивач, звернувся до суду із заявою про прийняття додаткового судового рішення із визначенням суми, що підлягає стягненню на підставі наданої ним довідки Пустомитівського РВ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 25 січня 2012 року №723.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно даних, що містяться в довідці Пустомитівського РВ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 25 січня 2012 року № 723 про доходи ОСОБА_4 (у грудні 2010 року позивачу нарахована заробітна плата, в тому числі у натуральній формі, - 2890, 95 грн., а у січні 2011 року - 2742, 78 грн.), середньоденна заробітна плата за останні два місяці роботи на посаді заступника начальника сектора карного розшуку Пустомитівського РВ ГУМВС України у Львівській області становить 137,40 грн.
Відтак, з огляду на зазначення в довідці від 25 січня 2012 року № 723 сум саме заробітної плати позивача, суд апеляційної інстанцій дійшов вірного висновку про застосування до вказаних правовідносин положень пункту Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», відповідно до положень якої середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Щодо посилань відповідача в касаційній скарзі на те, що довідка Пустомитівського РВ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 25 січня 2012 року № 723 не є належним та допустимим, в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказом на підтвердження отримуваних сум доходу ОСОБА_4 під час виконання ним обо'язків на посаді заступника начальника сектора карного розшуку Пустомитівського РВ ГУМВС України у Львівській області України, оскільки із зазначених в довідці сум здійснювались обов'язкові відрахування, то колегія суддів Вищого адміністративного судочинства України звертає увагу на те, що відповідно до частини 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, а згідно з частиною 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.
Як слідує з матеріалів справи, під час вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення, позивачем до суду апеляційної інстанції, в дотримання вимог частини 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не подавались докази на спростування обставин отримання позивачем сум заробітної плати, як і не заявлялись клопотання про виключення довідки Пустомитівського РВ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 25 січня 2012 року № 723 з числа доказів або проведення експертизи, що свідчить про те, що вказаний письмовий доказ не викликав у Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівський області сумніву в його достовірності.
Крім того, безпідставними є послання відповідача на положення пункту 1.7 Положення про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, оскільки положеннями вказаного пункту регулюється порядок визначення суми грошового забезпечення особам рядового чи начальницького складу за кожний календарний день при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць.
За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо порядку та способу здійснення обрахунку розміру заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_4
Доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при постановлені додаткового судового рішення неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалене по справі судове рішення є законним і обґрунтованим, а зазначена в касаційні скарзі позиція Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положенням чинного законодавства.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області залишити без задоволення, а додаткову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у справі № 2а-1855/11/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча: Н. Є. Блажівська
Судді: М.В. Сірош
Є.А. Усенко