"31" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/31556/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої: суддів:Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року
у справі № 2а-11629/11/1270
за позовом : ОСОБА_4
до: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській
області
про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час
вимушеного прогулу,
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про скасування наказів начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області № 1994 від 28 жовтня 2011 року та № 378 о/с від 15 листопада 2011 року про звільнення з органів внутрішніх справ позивача, поновити його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2012 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2012 року у справі № 2а-11629/11/1270 за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про скасування наказів, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про скасування наказів, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу задоволено; накази Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 28 жовтня 2011 року № 1994 та № 378 о/с від 15 листопада 2011 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 скасовано; поновлено ОСОБА_4 на посаді дільничного інспектора міліції Слов'яносербського районного відділу УМВС України в Луганській області; стягнуто з Управління МВС України в Луганській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9743,68 грн.
Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року і винести судове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 перебував на службі в органах внутрішніх справ з 18 жовтня 2004 року і на час звільнення обіймав посаду дільничного інспектора міліції Слов'яносербського районного відділу УМВС України в Луганській області.
Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 28 жовтня 2011 року № 1994 «Про покарання окремих співробітників Слов'яносербського РВ УМВСУ» за грубе порушення службової дисципліни, ігнорування вимог пункту 2.2.10 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ про повідомлення про злочини, інші правопорушення та події, затвердженої наказом МВС України від 4 жовтня 2003 року №1 155, та пункту 2.3 Інструкції про порядок приймання реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв та повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої наказом МВС України від 14 квітня 2004 року № 400, що виразилось у нереагуванні та невжитті заходів щодо реєстрації повідомлення громадянина ОСОБА_5 про скоєння особливо тяжкого злочину, позивача було звільнено з органів внутрішніх справ за ст. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України. (а.с. 22).
На підставі зазначеного наказу видано наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області № 378 о/с від 15 листопада .2011 року «по особовому складу», яким позивача звільнено у запас збройних сил за пунктом 64 «є» (порушення дисципліни) (а.с. 7).
Фактичною підставою для звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі наказів з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки УМВС України в Луганській області, викладені у Висновку службового розслідування про результати службової перевірки за фактом не реагування та невжиття заходів щодо реєстрації повідомлення гр. ОСОБА_5 з боку дільничного інспектора міліції СДІМ Слов'яносербського РВ УМВСУ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 від 28 жовтня 2011 року (а.с. 23-27), про грубе порушення службової дисципліни, ігнорування вимог пункту 2.2.10 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ про повідомлення про злочини, інші правопорушення та події, затвердженої наказом МВС України від 4 жовтня 2003 року №1155, та пункту 2.3 Інструкції про порядок приймання реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв та повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої наказом МВС України від 14 квітня 2004 року № 400, що виразилось у нереагуванні та невжитті заходів щодо реєстрації повідомлення (телефонний дзвінок за номером мобільного телефону ОСОБА_4) громадянина ОСОБА_5 про вчинення невідомою особою 25 січня 2011 року приблизно о 22.30 год. в районі будинку 116 по вул. К. Маркса в м. Зимогір'я хуліганських дій із застосуванням дробової вогнепальної зброї.
Так, порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (надалі також - «Положення № 114»).
Підпунктом «є» пункту 64 Положення № 114 визначено, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (надалі також - Дисциплінарний статут ») службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно з підпунктом 2.2.10 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочини, інші правопорушення та події, затвердженої наказом МВС України від 4 жовтня 2003 року № 1155 працівник органів внутрішніх справ на території України незалежно від посади, яку він обіймає, місцезнаходження і часу, у разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою, повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний: негайно сповістити про ці події будь-якими каналами зв'язку до найближчої чергової частини органу внутрішніх справ; вжити заходів щодо попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події тощо.
Відповідно до вимог пункту 2.3 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 квітня 2004 року № 400, за межами дислокації органу внутрішніх справ працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про злочин, або у разі безпосереднього виявлення такого, зобов'язаний вжити заходів щодо його припинення, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили злочин, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.
Пунктом 6 частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту ОВС визначено, що одним із видів дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, є звільнення з органів внутрішніх справ.
Крім того, за правилами частини 10 статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (частина 15 статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС).
Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
Так, з пояснень позивача як в ході службового розслідування, так і в судових засіданнях, встановлено, що 25 жовтня 2011 року о 23.00 год. на мобільний телефон позивача надійшов дзвінок від невідомої особи, яка повідомила про протиправні діяння в будинку по вул. К.Маркса в м. Зимогір'я. Не отримавши повної інформації про адресу події та особу заявника, телефонний зв'язок розірвався. З метою перевірки вказаної інформації позивач прибув на вулицю К.Маркса та здійснив її обхід для виявлення зовнішніх ознак правопорушення, але ознак вчинення будь-яких правопорушень не виявив. Через вихід з ладу власного мобільного телефону та відсутність інших засобів зв'язку повідомити про вищевказані обставини чергову частину Слов'яносербського РВ не зміг і відклав це питання до ранку, оскільки інформація про вчинення правопорушення підтвердження не знайшла.
Факт перебування позивача 25 жовтня 2011 року о 23.45 год. на вул. К.Маркса підтверджуються належними та допустимими, в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами, а саме встановлено на підставі показань свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні судом першої інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що отримавши інформацію про імовірно скоєне правопорушення, позивач, хоча і не повідомив чергову частину Слов'яносербського РВ, але не залишив її без реагування та намагався вжити заходів щодо її перевірки, хоча і з порушенням Інструкцій, затверджених Наказами МВС України № 1155 та № 400, що підпадає під поняття дисциплінарного проступку, але не носить грубого характеру.
Крім того, з огляду на позитивну характеристику позивача за результатами атестації (а.с.2 9), юридично правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ (як найбільш суворий вид стягнення) застосоване до позивача з порушенням принципу пропорційності, тобто без урахування всіх суттєвих обставин, які під час службового розслідування не були з'ясовані.
Відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що встановлені обставини в ході розгляду справи спростовують факт грубого порушення позивачем дисципліни, а відтак, звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі підпункту «є» пункту 64 Положення № 114 є безпідставним.
Крім того, з урахуванням положень статті 24 Положення № 114, відповідно до вимог якої у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік, суд апеляційної інстанцій правильно поновив порушено право позивача шляхом стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалене по справі рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена в касаційні скарзі позиція Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положенням чинного законодавства.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року у справі № 2а-11629/11/1270 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча: Н. Є. Блажівська
Судді: М.В. Сірош
Є.А. Усенко