31 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/15971/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011
у справі № 2а-9995/10/2670
за позовом Публічного акціонерного товариства „Корпоративний та Інвестиційний
Банк Креді Агріколь"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з
великими платниками податків
про скасування податкового повідомлення-рішення
Публічне акціонерне товариство „Корпоративний та Інвестиційний Банк Креді Агріколь" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення - рішення №0001074310/3 від 07.07.2010.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2010 позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2010 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.
В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009 та складено акт №517/43-10/19357443 від 17.12.2009.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0001074310/0 від 30.11.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 55887, 20 грн.: 37218, 80 грн. основного платежу, 18668, 40 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 16.4 ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем занижено суму штрафу в розмірі 59 грн. за 2006 рік; пп. 8.4.1 п. 8.4. ст. 8 Закону, завищено суми амортизаційні відрахування визначених по податку на додану вартість по придбаним автомобілям Nissan X-Trail вартістю 173166 грн. у тому числі податок на додану вартість 28861 грн., Kangoo 1.4 вартістю 105362 грн. у тому числі податок на додану вартість 17560, 33 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2394, 34 грн.; пп. 8.1.1 п. 8.1., пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону, банком неправильно віднесено до балансової вартості 2-ї та 4-ї груп основних фондів (замість 1-ї) вартість придбаних: автоматичної установки газового пожежегасіння, охоронно-тривожної сигналізації, джерел безперебійного живлення, комутаторів, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань і заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 34824,46 грн.
Згідно пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник ПДВ, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються ПДВ та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, ПДВ, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України „Про податок на додану вартість".
Підпунктом 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що сума ПДВ, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивач правомірно збільшив вартість відповідної групи основних засобів на суми податку на додану вартість і проводив амортизаційні відрахування, оскільки сплачений при придбанні автомобілів податок на додану вартість позивачем не включено до складу податкового кредиту
Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" основні фонди підлягають розподілу за такими групами:
група 1 будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;
група 2 автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
група 3 будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;
група 4 електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що джерела безперебійного живлення, комутатори та маршрутизатори придбані позивачем з метою забезпечення нормального та якісного функціонування власної комп'ютерної мережі.
Охоронна сигналізація і система пожежегасіння не може бути віднесена до будівель, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, а відносяться до електронно-механічних засобів та обладнання офісу і їх основне завдання полягає у визначенні факту несанкціонованого проникнення та нападу на об'єкт, що охороняється та виявленні осередку пожежі і гасіння її на початковій стадії розвитку.
Згідно Національного стандарту N 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 N 1442, споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тунелі, естакади, мости тощо); а передавальні пристрої - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо).
Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства та враховуючи встановлені фактичні обставини, суди дійшли вірного висновку, що джерела безперебійного живлення, комутатори та маршрутизатори, охоронна сигналізація і система пожежегасіння не відповідають ознакам основних фондів 1 групи, оскільки не є будівлями, спорудами, чи їх структурними компонентами чи передавальними пристроями, а тому висновок органу податкової служби про порушення позивачем пп. 8.1.1 п. 8.1, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону та завищення суми амортизаційних відрахувань є необґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 у справі № 2а-9995/10/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 у справі № 2а-9995/10/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко