"29" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/89/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до першого заступника прокурора Волинської області, виконуючого обов'язки прокурора міста Луцька про визнання дій та бездіяльності неправомірною, скасування припису та протесту,
встановила:
У листопаді 2008 року позивачі звернулися до суду з позовом до першого заступника прокурора Волинської області, виконуючого обов'язки прокурора міста Луцька про визнання дій та бездіяльності неправомірною, скасування припису та протесту.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано неправомірним рішення в.о. прокурора м.Луцька про внесення начальнику першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції припису про усунення порушень Закону України «Про виконавче провадження» від 22.08.2008 та зазначений припис скасовано. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року змінити в частині позовних вимог про визнання дій та бездіяльності неправомірними щодо винесення протесту.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування ними норм матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що державний виконавець 07.12.2007 постановою закінчив виконавче провадження з примусового вселення ОСОБА_7 в квартиру по АДРЕСА_1 в зв'язку з виконанням виконавчого листа від 01.11.2007 №2-259/07 виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області.
ОСОБА_7 звернулася в органи прокуратури зі скаргою щодо перешкоджання проживання в спірній квартирі.
За наслідками розгляду такого звернення та на підставі прокурорської перевірки перший заступник прокурора Волинської області на постанову головного державного виконавця першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції від 07.12.2007 про закінчення виконавчого провадження приніс протест, в якому поставив питання про поновлення виконавчого провадження на підставі статті 80 Закону України «Про виконавче провадження» в зв'язку з тим, що сім'я ОСОБА_5 перешкоджає ОСОБА_7 проживати в спірній квартирі.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
Оскільки оскаржуваний протест перший заступник прокурора Волинської області приніс в межах наданих йому законом повноважень та з передбачених законом підстав, та враховуючи те, що протест не порушує прав осіб, тому що підлягає обов'язковому розгляду, а не виконанню, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо відмови в позові в цій частині.
В.о. прокурора м.Луцька 22.08.2008 виніс припис в якому вимагав негайного усунення виявлених порушень закону при виконанні виконавчого листа №2-259/07 виданого повторно Луцьким міськрайонним судом 04.07.2008 про вселення ОСОБА_7 в квартиру по АДРЕСА_1.
Рішенням Луцького міськраойнного суду Волинської області від 29.09.2009, яке набрало законної сили, визнано такими, що не підлягали до виконання два виконавчі листи видані Луцьким міськрайонним судом 04.07.2008 в цивільній справі №2-259/07.
Відповідно до частини 2 статті 368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.
Згідно зі статтею 370 ЦПК України замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат. Заява про видачу дубліката розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката.
Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.
Оскільки в.о. прокурора м.Луцька не звернув уваги, що виконавче провадження відкрито працівником державної виконавчої служби на підставі неправомірно виданого виконавчого листа, та враховуючи те, що припис відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про прокуратуру» підлягає негайному виконанню, тобто порушує права та законні інтереси позивачів, які вважають, що рішення суду про вселення було виконаним, а повторне виконання його законом не допускається, то суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо скасування припису.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позову.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року необхідно залишити без змін, оскільки вона є законною і обґрунтованою та постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до першого заступника прокурора Волинської області, виконуючого обов'язки прокурора міста Луцька про визнання дій та бездіяльності неправомірною, скасування припису та протесту - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман