31 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/15606/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду України від 22.12.2010 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011
у справі № 2-а- 4480/10/0270
за позовом Приватного підприємства "АгроНіка"
до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій, -
Приватне підприємство "АгроНіка" звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду України з позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду України від 22.12.2010 позовні вимоги задоволені.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 постанову Вінницького окружного адміністративного суду України від 22.12.2010 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Гайсинською міжрайонною державною податковою інспекцією Вінницької області 06 жовтня 2010 року було проведено перевірку суб'єкта підприємницької діяльності ПП "АгроНіка" за дотримання вимог законодавства про оподаткування. За результатами перевірки складено акт № 1948/2200/30002541 від 06.10.10р.
Актом перевірки встановлено допущення позивачем порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"№185/94-ВР від 23.09.1994р., а саме, товар від нерезидента в сумі 16000 євро надійшов з прострочкою.
На підставі вищезазначено акту відповідачем 11.10.2010 року винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000022200/0 та №0000032200/0 на загальну суму 89442,97 грн.
Матеріалами справи встановлено, що 20.08.2009 року позивачем було укладено договір купівлі-продажу №1 із фірмою-нерезидентом RESAU AGRICOLE"(Франція), предметом якого є купівля-продаж комбайну силосозбирального CLAAS Ягуар 860 номер 48900773 бувшого у використанні на суму16000 євро.
Відповідно до платіжного доручення від 21.08.2009 року позивачем перераховано нерезиденту фірмі RESAU AGRICOLE"(Франція) кошти в сумі 16000 євро.
На виконання умов договору купівлі-продажу №1 від 20.08.2010 року нерезидентом було поставлено комбайн силосозбирального CLAAS Ягуар 860 номер 48900773, який перетнув митний кордон України 31.08.2009 року, про що свідчить документ контролю доставки попереднього повідомлення (ДКД ПП) №401000008.2009.500975 зі штампом Львівської митниці від 31.08.2009 року та штампом Вінницької митниці "під митним контролем від 02.09.2009 року.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до ватажно-митної декларації №401030001/2010/000844, 05.08.2010 року комбайн поставлено на територію України згідно договору купівлі продажу №1 від 20.08.2009 року.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"185/94-ВР від 23.09.1994р., із змінами та доповненнями, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно зі ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" імпорт (імпорт товарів) це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
При цьому, відповідно до вказаної статті "Моментом здійснення імпорту" є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Поняття "момент перетину товаром митного кордону України" визначається також нормами Митного кодексу України.
Так, зокрема, пунктом 2 ст. 1 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Згідно зі ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та супровідних документах.
Таким чином, з правового аналізу наведених норм вбачається, що перебування товару "Під митним контролем" неможливе без його фактичного ввезення в Україну, тому первинним є фактичне перетинання товаром митного кордону України в пункті пропуску, підтвердженням якого в режимі імпорту є проставлення на товаросупровідному документі відтиску "Під митним контролем" з відповідною датою перетину митного кордону.
Крім того, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим посилання судів першої та апеляційної інстанцій на те, що відповідно до пункту 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 574 від 09.06.1997, вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
При цьому, даний нормативно-правовий акт не містить положень про те, що вантажно-митна декларація є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.
Також, відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України N 307 від 09.07.1997 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 за N 43/2247, моментом перетину митного кордону при перевезенні залізничним транспортом при імпорті вважається початок або здійснення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України на шляху переміщення товару.
За висновком наведеного, оформлена вантажна митна декларації не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під контролем неможливо без його фактичного ввозу на територію України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність вантажно - товаросупровідного документа, з відтиском штампу "під митним контролем" з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.
Таким чином, наведене спростовує доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, про те, що саме з оформлення вантажної митної декларації пов'язано здійснення імпортної операції.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду України від 22.12.2010 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 у справі № 2-а- 4480/10/0270 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду України від 22.12.2010 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011
у справі № 2-а- 4480/10/0270 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко