"31" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/10826/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої: суддів:Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року
у справі № 2а-1870/5615/11
за позовом: Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до: Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Хоружівка»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 80 347 грн. 20 коп. та пені у розмірі 747 грн. 10 коп.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2011 року частково задоволено адміністративний позов Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка» на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 40 173, 60 коп. та пеню в розмірі 373, 55 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2011 року по справі № 2а-1870/5615/11 за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - без змін.
Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року по справі № 2а-1870/5615/11 в частині відмовлених позовних вимог, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Сумським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за нестворення 5 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, ТОВ агрофірма «Хоружівка» нараховано адміністративно-господарські санкції в розмірі 80 347, 20 грн. та за порушення термінів сплати вказаних санкцій нараховано пеню в розмірі 747, 10 грн.
Внаслідок несплати вказаних адміністративно-господарських санкцій та пені Сумське обласне відділенням Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовними вимогами про їх стягнення.
З матеріалів справи слідує, що ТОВ агрофірма «Хоружівка» заперечувало проти позовних вимог лише в частині стягнення 66956, 30 грн. адміністративно-господарських санкцій та 622, 56 грн. з огляду на невжиття останнім заходів щодо працевлаштування інвалідів у серпні та вересні 2010 року.
Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 18-1 Закону № 875-XII державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Відповідно до статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Частиною 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-XII передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Форма звітності та інструкції щодо їх заповнення затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року № 1534/11814, й відповідно до загальних положень Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем до Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік й за даними звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік у відповідача становила 252 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 5 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 10 осіб, проте, в 2010 році інваліди на підприємстві працювали лише 5 осіб, тобто позивач був зобов'язаний створити ще 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Разом з тим, при розгляді справи судами встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма «Хоружівка» протягом 2010 року подано до районного центру зайнятості 10 звітів за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» (а.с. 15-24) із зазначенням трьох вакансій для працевлаштування інвалідів. Зазначене також підтверджується довідкою Недригайлівського районного центру зайнятості від 1 червня 2011 року (а.с. 11), відповідно до якої ТОВ АФ «Хоружівка» в 2010 році для працевлаштування направлявся 1 інвалід, який відмовився від даної роботи.
Таким чином, як встановлено судами попередніх інстанцій і не заперечувалось позивачем, відповідачем було створено 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів.
Відтак, з урахуванням наведеного, судами попередніх інстанцій, з урахуванням заперечень позивача до позову в яких останнє визнало обставини щодо незабезпечення створення робочих місць у серпні та вересні 2010 року, зроблено юридично правильний висновок про те, що позовні вимоги Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Хоружівка» адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати вказаних санкцій за не створення 3 робочих місць для працевлаштування інвалідів не підлягають задоволенню.
При чому суди першої та апеляційної інстанції інстанцій дійшли вірного висновку, що за змістом статті18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ТОВ «Хоружівка», як підприємство, що використовує найману працю, зобов'язане виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, однак за змістом статті 18-1 вказаного закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості. Відтак, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Вищенаведена позиція застосування норм матеріального права висловлена також і Верховним Судом України у постановах від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11 та від 2 квітня 2013 року у справі 21-95а13.
Відповідно до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судові рішення в частині задоволених позовних вимог відповідачем не оскаржувалися.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі судові рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2а-1870/5615/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча: Н.Є. Блажівська
Судді: М.В. Сірош
Є.А. Усенко