"31" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/12738/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої: суддів:Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року
у справі № 2а-1170/2а-2560/11
за позовом: ОСОБА_4
до: Харківського національного університету внутрішніх справ,
третя особа Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного
університету внутрішніх справ
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до Харківського національного університету внутрішніх справ, третя особа - Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненаправлення до виконавчого комітету Кіровоградської міської ради клопотання про виключення із складу службових 2-кімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача направити відповідне клопотання до зазначеного органу місцевого самоврядування.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, в постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2011 року - без змін.
ОСОБА_4 в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року і прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходила службу в органах внутрішніх справ на посаді доцента кафедри цивільного права та процесу Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ, та перебувала на квартирному обліку інституту (а.с. 38).
Харківському НУВС на праві власності належить 2-кімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 52,3 кв. м., житловою площею 30,6 кв. м., яка віднесена до службових квартир згідно з рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 25 серпня 2009 року № 991 (а.с. 15, 18)
На підставі рішення житлово-побутової комісії Харківського НУВС від 3 червня 2009 року (а.с. 16), рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 1142 від 12 жовтня 2009 року (а.с. 19), вищезазначена 2-кімнатна службова квартира була передана ОСОБА_4, якій видано ордер на службове жиле приміщення на право заселення (а.с. 20).
ОСОБА_4 25 листопада 2009 року подано заяву до Харківського національного університету внутрішніх справ про виключення квартири за адресою АДРЕСА_1 з числа службових та подальшої передачі її у комунальну власність територіальної громади м. Кіровограда з відповідним подальшим оформленням права власності.
Листом від 28 грудня 2009 року № 1/2160 Харківський національний університет внутрішніх справ повідомив позивача про те, що не заперечує проти розгляду даного питання на засіданні житлово-побутової комісії ХНУВС, при цьому зазначив про необхідність погодження виключення квартири з числа службових з МВС України.
На засіданні адміністрації та житлово-побутової комісії Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ вирішено направити на розгляд клопотання до відповідача про виключення квартири АДРЕСА_1 з розряду службового житла для забезпечення помешканням ОСОБА_4 та оформлення даної квартири у власність, про що складено протокол № 17 від 15 січня 2010 року (а.с. 23-24).
Клопотання про виключення квартири зі складу службового житла направлено до МВС України 30 березня 2011 року за № 5/90 (а.с. 47)
У відповідь на вказане клопотання Міністерством внутрішніх справ України листом від 1 червня 2011 року № 8681/Вн «Про питання виключення квартири з розряду службового житла» повідомлено, що ініціативні пропозиції Харківського національного університету внутрішніх справ про надання дозволу на виключення квартири з розряду службового житла розглянуто та зазначено, що питання виключення житла з розряду службового і надання його в подальше користування особам, які в ньому проживають, залишається в певній мірі законодавчо неврегульованим.
Так, порядок надання службових жилих приміщень, користування ними і порядок виключення з числа службових визначено Постановою Ради Міністрів Української РСР від 4 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення», згідно з пунктом 6 якої, виключення жилого приміщення із числа службових провадиться на підставі клопотання відповідної організації рішенням виконкому відповідної Ради народних депутатів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач Харківський НУВС є вищим навчальним закладом МВС, який підпорядкований МВС, керується у своїй діяльності чинним законодавством з питань освіти, діяльності органів міліції, постановами Верховної Ради України, нормативними актами КМ України, рішеннями МВС України, які є обов'язковими для виконання.
В органах МВС України організація забезпечення житловими приміщеннями врегульовано Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними, затвердженим наказом МВС України № 1039 від 10 вересня 2004 року, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 жовтня 2004 року за № 1255/9854.
Згідно з пунктом 1.7 вказаного Положення жиле приміщення із числа службових виключається рішенням органу місцевого самоврядування у випадку, якщо відпала потреба в такому його використанні, за клопотанням відповідного органу внутрішніх справ України, погодженого з МВС України.
Так, чинне законодавство передбачає конкретну процедуру виключення жилого приміщення із числа службових для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, відповідно до вимог якого воно відбувається за рішенням органу місцевого самоврядування на підставі клопотання відповідного органу внутрішніх справ України, погодженого з МВС України. Відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, звертаючись із клопотанням до МВС України про надання згоди на виключення квартири із числа службових (а.с. 25) діяв в межах компетенції, визначеної законодавством.
Враховуючи вищевикладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_4, оскільки згідно з положеннями вищенаведених нормативно-правових актів, подання клопотання про виключення житлового приміщення відбувається лише за умови погодження його з Міністерством внутрішніх справ України, а відтак, позивачем обрано спосіб захисту порушеного права, який за своїм змістом не відповідає визначеному законодавством обсягу прав відповідача.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі судові рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція ОСОБА_4 не ґрунтується на положеннях законодавства.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у справі № 2а-1170/2а-2560/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча: Н.Є. Блажівська
Судді: М.В. Сірош
Є.А. Усенко