"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/3512/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області на постанову Свердловського міського суду Луганської області від 01 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області, в якому просив визнати незаконними дії відповідача щодо відмови йому у зарахуванні до пільгового підземного стажу період роботи з 12 липня 1979 року по 10 січня 1985 року на посаді начальника зміни, зобов'язати зарахувати вказаний період роботи до пільгового підземного стажу та здійснити виплату виниклої заборгованості з 01 квітня 2010 року.
Постановою Свердловського міського суду Луганської області від 01 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року, позов ОСОБА_2 задоволено.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права представник управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а за справою ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області та з 02 січня 1985 року отримує пенсію за віком, його загальний стаж роботи складає 24 роки 7 місяців та 29 днів, у тому числі на підземних роботах за списком №1 - 15 років та 12 днів. Після призначення пенсії за віком продовжував працювати та станом на 01 січня 2004 року йому було проведено перерахунок пенсії при загальному стажі 36 років 3 місяці та 6 днів.
У серпні 2008 року ОСОБА_2 було здійснено перерахунок пенсії в автоматичному режимі відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
З квітня 2010 року позивачу було перераховано пенсію в бік зменшення, оскільки, на думку відповідача, посада начальника зміни, на якій працював ОСОБА_2 у період з 12 липня 1979 року по 10 січня 1985 року не відноситься до посад, працівники яких зайняті по видобутку вугілля та протягом повного робочого дня знаходяться під землею, внаслідок чого було здійснено перерахунок пенсії за виключенням зазначеного періоду, мотивуючи тим, що наявного стажу недостатньо для застосування до нього вказаного вище Закону.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Пунктом 2 Порядку застосування Списків 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах передбачено, що під повним робочим днем необхідно вважати виконання робіт в умовах, передбачених списком, не менше 80% робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що період роботи ОСОБА_2 з 12 липня 1979 року по 10 січня 1985 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу за списком №1 та повинен бути зарахований відповідачем при визначенні розміру пенсії, оскільки в трудовій книжці позивача міститься запис про його зайнятість на посаді начальника зміни повний робочий день під землею.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
На підставі викладено, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Свердловського міського суду Луганської області від 01 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області залишити без задоволення, а постанову Свердловського міського суду Луганської області від 01 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман