ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 910/13050/13 04.11.13
За позовом Коммунального підприємства «Батиївське» Соломянської районної в місті Києві державної адміністрації
до про Фізичної особи-підприємця Костюка Дмитра Дмитровича стягнення 54 724,84 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивача: Дугін О.С.- представник за довіреністю;
від відповідача: не з'явились
У судовому засіданні 04.11.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Комунальне підприємство "Батиївське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Костюка Дмитра Дмитровича про стягнення 54 724,84 грн. заборгованості за Договором № 81 від 01.01.2011.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2013 порушено провадження у справі №910/13050/13, розгляд справи призначений на 12.08.2013.
Ухвалою від 12.08.2013 розгляд справи відкладений на 04.09.2013, керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 04.09.2013 розгляд справи відкладений на 18.09.2013, керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 18.09.2013, у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці, справу №910/13050/13 передано для розгляду судді Мельнику В.І.
Ухвалою від 18.09.2013 суддя Мельник В.І. прийняв справу до провадження, розгляд справи призначив на 21.10.2013.
Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 10.10.2013, справу передано на розгляд судді Літвіновій М.Є., у зв'язку з виходом її з відпустки.
Ухвалою від 10.10.2013 суддя Літвінова М.Є. прийняла справу до провадження, розгляд справи призначила на 21.10.2013.
Ухвалою від 21.10.2013 розгляд справи відкладено на 04.11.2013.
Відповідач явку своїх уповноважених представників в судові засідання не забезпечив, витребувані документи не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштової кореспонденції.
Згідно п 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в судові засідання не з'являвся, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.
В судовому засіданні 04.11.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва,-
01.01.2011 між Комунальним підприємством "Батиївське" Солом'янської районної у м. Києві ради, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Батиївське" Солом'янської районної у місті Києві адміністрації (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Костюком Д.Д. (відповідач) укладено Договір №81 про надання послуг з водо-, теплопостачання та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території (далі - Договір).
Відповідно до рішення Київської міської ради № 607/6843 від 10.11.2011 найменування Комунального підприємства "Батиївське" Солом'янської районної у м. Києві ради змінено на Комунальне підприємство "Батиївське" Солом'янської районної у місті Києві адміністрації.
Відповідно до п.1.1 Договору позивач зобов'язався надати за плату відповідачу комунальні послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення загальною площею 218,50 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 43. Відповідач приймає участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території тощо.
Згідно п. 2.1 Договору, відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати позивачу вартість отриманих комунальних послуг згідно встановлених постачальниками табуляграм.
Зобов'язання відповідача щомісячно сплачувати позивачу експлуатаційні витрати встановлено п. 2.5 Договору.
Розмір цих витрат може коригуватись без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат.
Пунктом 2.8 Договору визначено, що відповідач повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності, до 1 числа місяця, наступного за звітним.
Внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань, у нього виникла заборгованість перед позивачем у сплаті комунальних послуг за період з 01.11.2010 по 01.11.2013 у розмірі 13 753,53 грн., в підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано розрахунок заборгованості, копії табуляграм ПАТ "Київенерго" та ПАТ "Київводоканал", рахунки, які направлялись позивачем відповідачу щодо сплати наданих комунальних послуг за період з 01.11.2010 по 01.11.2013.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Отже внаслідок укладання договору №81 від 01.01.2011 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.
Поняття та порядок оплати комунальних послуг визначається Законом України «Про житлово - комунальні послуги». Так, у відповідності до статті 1 цього Закону комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
За правилом частини першої ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
З системного аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що зобов'язання щодо комунальних послуг виникають виключно на підставі договору.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з п. 1.1 Договору предметом договору є надання підприємством за плату орендарю комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення, будівлю, далі Приміщення (будівля), загальною площею 218,50 кв.м., яке знаходиться за адресою вул. Урицького, 43 і участь орендаря (власника), в витратах по утриманню будинку і прибудинкової території.
Відповідно до п. 2.1 Договору, орендар (власник) щомісячно сплачує підприємству вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальником табуляграм.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що розрахунки за отриманні комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються із положеннями статті 193 ГК України.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що підставою звернення позивачем з даним позовом до суду стало невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення оплати за надані комунальні послуги та витрати з утримання прибудинкової території в період з 01.11.2010 по 01.11.2013 в сумі 13 753,53 грн.
У позовній заяві позивач просив стягнути основну заборгованість у розмірі 25 836,96 грн., в той час як за детальним розрахунком суми заборгованості остання становить 13 753,53 грн. та відповідає матеріалам справи, заяву про зменшення позовних вимог позивач не подавав, а тому суд розглядає вимоги заявлені у позовній заяві.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню, а саме у розмірі 13 753,53 грн.
Позивач також заявив до стягнення пеню у розмірі 24 876,90 грн.
Відповідно до п. 4.4 Договору, у разі порушення орендарем терміну внесення плати, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
За перерахунком суду розмір пені, що підлягає задоволенню становить 1 290,92 грн.
Щодо стягнення суми інфляційної складової боргу та 3% річних, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином
У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з січня 2011 по червень 2013 без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці, що не було враховано позивачем при розрахунку індексу інфляції., тому суд здійснив перерахунок за яким розмір інфляції, що підлягає задоволенню становить 2 437,47 грн.
Враховуючи викладене вище, перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог 3% річних у розмірі 1 217,02 грн. за розрахунком позивача.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню основний борг у розмірі 13 753,53 грн., пеня - 1 290,92 грн. , 3% річних - 1 217,02 грн. та інфляція - 2 437,47 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.
В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Костюка Дмитра Дмитровича (03035, м. К4иїв, вул. Урицького, 43, нежитлове приміщення №84, код 247107162050) на користь Комунального підприємства "Батиївське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, код 35756966) заборгованість у розмірі 13 753,53 грн. (тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят три гривні 53 коп.), пеню - 1 290,92 грн. (одна тисяча двісті дев'яносто гривень 92 коп.), 3% річних - 1 217,02 грн. (одна тисяча двісті сімнадцять гривень 02 коп.), інфляцію - 2 437,47 грн. (дві тисячі чотириста тридцять сім гривень 47 коп.) та 587,88 грн. (п'ятсот вісімдесят сім гривень 88 коп.) судового збору.
3.В іншій частині позову відмовити.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Дата підписання
повного тексту рішення: 06.11.2013
Суддя М.Є. Літвінова