"05" березня 2013 р. справа № 2а-0470/13077/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Кязимовій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі № 2а/0470/13077/11 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська №0003471701 від 29.06.2011 року щодо донарахування податку на додану вартість за основним платежем 5 182,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 295,50 грн., №0003461701 від 29.06.2011 року щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб за основним платежем на суму 214 402,16 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкові повідомлення-рішення прийняті із порушенням вимог законодавства України, що регулювали спірні правовідносини, а відображені в акті перевірки фактичні обставини не відповідають дійсності. Так, на думку позивача до складу валових витрат відносяться не лише сплачені, а й нараховані суми витрат, тому база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначена ним, як платником податків, вірно та підтверджена відповідними документами. Донарахування зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 214 402,16 грн. відповідачем здійснено безпідставно. Щодо донарахування податку на додану вартість на загальну суму 6 477,50 грн., позивачем зазначено, що показники податкової декларації за лютий 2009 року базуються на даних первинної документації, а база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначена ним виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами. Оскільки в акті перевірки відсутні посилання на застосування для розрахунку податкових зобов'язань звичайних цін, що могли вплинути на розмір бази оподаткування, висновки відповідача щодо встановлених поршень вимог податкового законодавства є також необґрунтованими.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року позовні вимоги задоволені частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення №0003471701 від 29.06.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 477,50 грн., з яких - за основним платежем 5 182,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 295,50 грн. У задоволенні адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003461701 від 29.06.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на суму 214402,16 грн. - суд відмовив.
Не погодившись із рішенням суду, сторони подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Позивач просить скасувати оскаржену постанову в частині відмови у задоволенні адміністративного позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову; відповідач - скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та відмовити ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції помилково погодився з доводами відповідача щодо правомірності визначення податкового зобов'язання на суму 214402,16 грн., оскільки висновки про не підтвердження валових витрат на суму 5072056,92 грн. не відповідають вимогам діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства. На думку апелянта, витратами є не лише сплачені, але і нараховані суми протягом звітного періоду. В акті перевірки відповідачем не обґрунтована неможливість проведення розрахунку векселями, який крім виконання ролі розрахункового документу, є товаром, використання якого не заборонене та тягне за собою виникнення нового зобов'язання.
Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, у поданій апеляційній скарзі зазначає, що в ході перевірки було встановлено заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 5182 грн. у зв'язку із реалізацією товару (соняшник) за ціною, що є нижчою за звичайну ціну. Податковий орган наділений повноваженнями щодо застосування звичайних цін для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської діяльності, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції. Зважаючи на те, що зазначене порушення підтверджується наявними письмовими доказами, суд дійшов помилкового висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0003471701 від 29.06.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 477,50 грн., з яких - за основним платежем 5 182,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 295,50 грн.
Від ФОП ОСОБА_1 заперечень на апеляційну скаргу відповідача не надходило, а судова повістка, направлена на її адресу, повернулась за закінченням терміну зберігання, що відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається належним повідомленням.
Представник Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби у судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Апеляційну скаргу позивача просив залишити без задоволення.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 04.06.2008 року (номер запису 2 224 000 0000 056571) та перебуває на обліку у державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська. У період з 17.03.2011 року по 24.05.2011 року Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська була проведена документальна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за період з 10.06.2008 року по 31.12.2010 року. Під час перевірки були виявлені порушення вимог ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян», у результаті чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 214 402,16 грн., в тому числі: за 2008 рік - 296,67 грн.; за 2009 рік - 24 629,98 грн.; за 2010 рік - 189 475,51 грн. Також, встановлено порушення п.7.1 ст.7, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, у результаті чого з урахуванням звичайних цін, було занижено податок на додану вартість за лютий 2009 року в сумі 5 182,00 грн. За результатами перевірки державною податковою інспекціє у Кіровському районі м. Дніпропетровська було складено акт № 1220-171-2839416247 від 31.05.2011 року та прийняті податкові повідомлення - рішення № 0003461701 від 29.06.2011 року на суму 214 402, 16 грн. та №0003471701 від 29.06.2011 року на суму 6 477,50 грн. (5 182,00 грн. - за основним платежем та 1 295,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку, по-перше, про протиправність податкового повідомлення - рішення №0003471701 від 29.06.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 477,50 грн.; по-друге, про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0003461701 від 29.06.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на суму 214402,16 грн.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що за період з 10.06.2008 року по 31.12.2010 року позивачем було включено до валових витрат суму витрат, які вона нарахувала та за частиною яких було видано векселі, проте фактично ці витрати сплачені не були. Позивач, яка здійснювала свою діяльність на загальній системі оподаткування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян», книгу обліку доходів і витрат не вела.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян» об'єктами оподаткування є доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян. Згідно частин 2, 3 ст.13 вказаного Декрету оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Зважаючи на відсутність документального підтвердження понесених позивачем в період, що був підданий перевірці, витрат, які включені ним до складу валових витрат, висновки суду першої інстанції щодо правомірності визначення суми податкового зобов'язання у розмірі податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на суму 214402,16 грн. є правильними.
Доводи апелянта щодо неналежного обґрунтування відповідачем в акті перевірки зазначеного вище порушення, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки на час проведення перевірки вексель АА 1723567 від 10.12.2010 року на суму 580000 грн., який був виданий позивачем ТОВ «Компанія «Бакара» в рахунок погашення заборгованості за договором № 01/10-1, не був погашений, а до складу витрат можуть бути віднесені тільки сплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх звітних періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом поточного періоду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1
Щодо протиправності податкового повідомлення - рішення №0003471701 від 29.06.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 477,50 грн., колегія суддів також погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки відповідачем не було зазначено в акті перевірки та не було надано суду доказів наявності у нього на момент продажу товару (соняшник) інформації про договори з ідентичними товарами, в яких співпадає кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну, або іншої інформації, наприклад, статичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження ціни продажу позивачем товару, якими керувалась державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська при визначенні звичайної ціни товару, як цього вимагають положення норм зазначеного вище Закону. При визначенні рівня звичайних цін відповідачем було застосовано ціну продажу цього ж товару двома місяцями раніше, що не може вважатись правомірним.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням того, що доводи апелянтів не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій постанові, аеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі № 2а/0470/13077/11 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна