Категорія 51 Головуючий у 1 інстанції - Пічкура С.Д.
Доповідач - Агєєв О.В.
30 жовтня 2013 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Новікової Г.В., суддів Агєєва О.В., Хейло Я.В.
при секретарі Стрижак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Шахта Металіст» на рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 19 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Шахта Металіст» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Шахта Металіст» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано дії дочірнього підприємства «Шахта Металіст» щодо відмови у забезпеченні ОСОБА_1 твердим пічним побутовим паливом неправомірними. Зобов'язано дочірнє підприємство «Шахта Металіст» забезпечити ОСОБА_1 твердим пічним побутовим паливом у грошовій або натуральній формі в розрахунку 5 900кг вугілля на 2013 рік.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що ДП «Шахта Металіст» не веде діяльність з видобутку вугілля з 1998р. через відсутність дозволу на видобування корисних копалин; помилковим є посилання суду на витяг з Єдиного державного реєстру підприємств України згідно якого позивач є підприємством з видобутку кам'яного вугілля, оскільки згідно наданої позивачем довідки управління статистики та інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серед видів діяльності ДП «Шахта Металіст» основним видом діяльності є надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна. Вищевикладене, на думку апелянта, виключає можливість застосовування до спірних правовідносин норм Гірничого закону України. Крім того, апелянт зазначає, що спірні правовідносини також не можуть регулюватися Галузевою угодою, оскільки остання укладена 03.07.01р. (після звільнення позивача з підприємства), ДП «Шахта Металіст» не є стороною у галузевій угоді та не відноситься до інших підприємств вугледобувної галузі, як зазначено судом першої інстанції.
Представник апелянта в судове засіданні апеляційного суду не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Надіслав на адресу суду листа з проханням відкласти розгляд справи через зайнятість представника (юридичної особи) в іншому процесі, при цьому не надав суду даних, що підтверджують даний факт і не обґрунтував неможливість присутності в содовому процесі іншого представника.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду заперечували проти доводів скарги, просила її відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 12.07.78р. по 12.07.99р. працював на вугледобувних підприємствах з повним робочим днем під землею та має стаж роботи і вугледобувних підприємствах 19 років. Згідно трудової книжки, 12.07.99р. позивача звільнено з ДП «Шахта Металіст» з посади горноробочого очисного забою з повним робочим днем під землею за власним бажанням. На даний час позивач не працює, є пенсіонером та отримує пенсію за віком.
Відповідно до довідки за № 974 від 13.08.13р., позивач проживає в АДРЕСА_1 з пічним опаленням, будинок не газифікований.
З листа ДП «Шахта Металіст» від 27.06.13р. № 27-06/01 вбачається, що відповідачем відмовлено позивачу у забезпеченні безкоштовним вугіллям (а.с.11).
З витягу з Єдиного державного реєстру підприємств України вбачається, що ДП «Шахта Металіст» є підприємством з добування кам'яного вугілля (вид діяльності 05.10 «Добування кам'яного вугілля»), тобто вугледобувним підприємством.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до ст.ст.43, 48 Гірничного закону України та п.12.10 «Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості» має право на безкоштовне отримання вугілля на побутові потреби, проте відповідач, як інше підприємство вугледобувної галузі, не надав позивачеві побутове вугілля за 2013р. в кількості 5900 кг.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.7 ст.43 Гірничого закону України підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок.
Відповідно до п.12.10 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001р. (реєстраційний номер в Міністерстві праці та соціальної політики України № 71 від 07 серпня 2001р.) (з наступними доповненнями та змінами) (далі - Галузева угода) порядок забезпечення паливом на побутові потреби і компенсації витрат за спожиті електроенергію та газ працівниками і пенсіонерами Підприємств вугільної промисловості встановлюється колективними договорами на Підприємствах відповідно до Гірничого закону України, цієї Угоди, а також, (до приведення нормативно-правових актів у відповідність до Гірничого закону), чинною Інструкцією про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби від 11 травні 1976 року.
Безоплатне забезпечення вугіллям працівників і пенсіонерів вугільної промисловості здійснюється за нормою 5,9 тонн на рік на будинок або квартиру. Списки вуглеотримувачів складаються щорічно з 1 по 15 грудня, станом на 1 грудня, підписуються за згодою з профкомом керівником підприємства, головним бухгалтером, відділом кадрів. На тих, що поступили пізніше складаються додаткові списки (п.12.10.3 Галузевої угоди).
Відповідно до п.4.6 Галузевої угоди, у разі відсутності колективних договорів на окремих Підприємствах Сторони вживають необхідних заходів для їх укладання та керуються цією угодою до укладання колективного договору.
Згідно ч.3 ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993, №3356-XII, умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.
Постановою КМУ України «Про забезпечення твердим пічним побутовим паливом осіб, які мають право на його отримання згідно із статтею 48 Гірничого закону України» від 27.06.2012, № 608, затверджено мінімальну норму забезпечення твердим пічним побутовим паливом осіб, які мають право на його отримання згідно із статтею 48 Гірничого закону України, у кількості 5,9 тонни вугілля на одне домогосподарство на рік. За вибором зазначених осіб забезпечення твердим пічним побутовим паливом може здійснюватися у грошовій або натуральній формі.
Виходячи з встановлених у судовому засіданні обставин та вищевикладених вимог закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач який має 19 років стажу на підземних роботах на підприємствах з видобутку вугілля, має право на безоплатне надання йому вугілля на побутові потреби у розмірі 5900кг. на рік, але останнє підприємство, на якому позивач працював з 10.02.97р. по 12.07.99р., і в період роботи на якому вийшов на пенсію (ДП «Шахта Метлаліст») не забезпечує його вугіллям на побутові потреби, що є підставою задоволення позову.
Доводи апелянта (аналогічні наданим в суді першої інстанції) не ґрунтуються на законі. Так, пояснення відповідача про те, що ДП «Шахта Металіст» не веде діяльність з видобутку вугілля з 1998р. через відсутність дозволу на видобування корисних копалин спростовується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств України, згідно якого відповідач є підприємством з видобутку кам'яного вугілля і цей вид діяльності зазначено як один з основних.
Більш того, з трудової книжки позивача вбачається, що він був прийнятий на підприємство на посаду ГРОЗ, що має місце на вугледобувних (чи пов'язаних з процесом видобутку вугілля) підприємствах, як і інші професії зазначених в наданих відповідачем копіях табелю обліку робочого часу працівників.
Доводи про те, що позивач фактично не працював з часу прийняття його на підприємство до моменту звільнення не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Доводи апелянта про те, що спірні правовідносини також не можуть регулюватися Галузевою угодою, оскільки остання укладена 03.07.01р. (після звільнення позивача з підприємства), ДП «Шахта Металіст» не є стороною у галузевій угоді та не відноситься до інших підприємств вугледобувної галузі,також не впливають на правильність рішення суду першої інстанції з підстав викладених у рішенні суду.
Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Шахта Металіст» відхилити.
Рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 19 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: