Провадження: № 22ц/790/6150/13 Головуючий 1-ої інстанції -
Онупко М.Ю.
Справа: № 641/4786/13-ц Доповідач - Яцина В.Б.
Категорія: спори, що виникають із
сімейних правовідносин
іменем України
30 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді - Яцина В.Б.
Суддів: - Бурлака І.В., Карімової Л.В.
при секретарі : Костюченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа Служба у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
16 травня 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа Служба у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалась на те, що відповідач є батьком їх неповнолітньої дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1.
З 2004 року ОСОБА_5 мешкає окремо, не спілкується з донькою, не проявляє до неї батьківської турботи, не цікавиться та не відвідує доньку, не турбується про її фізичний і духовний розвиток, не надає матеріальної допомоги на її утримання, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до неї.
ОСОБА_4 зі свого боку разом з чоловіком, з яким проживає у цивільному шлюбі, повністю матеріально забезпечують та займаються вихованням та духовним розвитком неповнолітньої доньки.
У 2004 році ОСОБА_5 був засуджений до 4-х років позбавлення волі. Після звільнення з місць позбавлення волі дитиною останній знову не цікавився, участі у її житті не приймав, та лише декілька разів бачив свою доньку.
На теперішній час ОСОБА_5 знову відбуває покарання у вигляді 4 років 2 місяців позбавлення волі, що також свідчить про його небажання виконати свої батьківські обов'язки.
Враховуючи вищевикладені обставини, спосіб життя який веде ОСОБА_5, що він систематично не виконує своїх батьківських обов'язків щодо забезпечення дитини продуктами харчування, необхідним одягом, медичною допомогою, позивачка просила позбавити ОСОБА_5 батьківських прав по відношенню їх дитини, ОСОБА_6
В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на вищевказані підстави.
ОСОБА_5 участі у судовому засіданні не приймав, а у своїх письмових запереченнях проти позову просив відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що на даний час об'єктивно позбавлений можливості належним чином виконувати свої батьківські обов'язки щодо своєї доньки ОСОБА_6 у зв'язку знаходженням в місцях позбавлення волі. Зазначив, що під час перебування на волі з 2008 року до взяття його під варту постійно опікувався своєю донькою, майже кожного дня забирав її з дитячого садочка та школи, іноді її забирала його молодша сестра, яка приводила дитину до них додому, де він також спілкувався з донькою, часто разом проводили вихідні, та він особисто займався забезпеченням потреб доньки.
Після його затримання в січні 2010 року він вже позбавлений можливості спілкуватися з донькою та здійснювати свої батьківські обов'язки. Однак, він дуже любить свою доньку, ніколи не ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків, та після звільнення з місць позбавлення волі планує в подальшому займатися виконання своїх батьківських обов'язків. Просив не розглядати справу за його відсутності та відкласти розгляд справи до його звільнення з місць позбавлення волі до квітня 2014 року.
Представник Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради Ананченко Л.Б., яка діє від імені органу опіки та піклування, в судове засідання не з'явилась, подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, просила рішення ухвалити на розсуд суду з урахуванням інтересів дитини.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2013 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням районного суду ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи; рішення не відповідає чинному законодавству, є незаконним та необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок неправильного та неповного дослідження судом першої інстанції доказів та встановлення обставин по справі.
ОСОБА_4 вважає, що висновки суду не відповідають наявним у справі доказам, показанням свідків та висновку Управління служби у справах дітей, які підтверджують її позовні вимоги. Крім того, суд першої інстанції у світлі заявленого позову не правильно оцінив той факт, що відповідач вже неодноразово був засуджений за тяжкі злочини та повторно відбуває покарання у місцях позбавлення волі.
Судова колегія заслухавши доповідь головуючого по справі, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона чи він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Судом встановлено, що від спільного шлюбу, який було розірвано 05.06.2007 року, сторони мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому з 2004 року відповідач проживає окремо від позивачки та своєї доньки ОСОБА_6, які мешкають разом. При цьому він своєю донькою не цікавиться. З висновку Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради № 384 від 10 липня 2013 року вбачається, що дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_4, яка перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_9, який піклується про дитину та займається її вихованням. Батько дитини відбуває покарання в Олексіївській виправній колонії № 25, участі в утриманні доньки не бере, не займається її вихованням. На підставі цього був здійснений висновок про доцільність в інтересах доньки ОСОБА_6 позбавлення його батьківських прав.
Свідок ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_10, рідна сестра відповідача, яка була очевидцем стосунків відповідача зі своєю донькою, показали, що ОСОБА_5 тривалий час проживає окремо від своєї дитини і при цьому ніколи нею не цікавився. При цьому він неодноразово був засуджений за корисні злочини і участі у вихованні доньки не приймав, його спілкування з донькою було випадковим і проходило не за його ініціативою. Свідок ОСОБА_10 також пояснила, що її брат ОСОБА_5 навіть під час знаходження на волі не приймав участі у вихованні своє доньки, бачився з нею лише декілька разів: один раз коли забирав її з дитсадку та відвідував в будинку матері, всі інші зустрічі з дитиною відбувалися не з ініціативи відповідача і мали випадковий характер, оскільки сторони проживають в одному мікрорайоні міста.
Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що на даний час ОСОБА_5 відбуває покарання в місцях позбавлення волі, тому не має фізичної можливості виконувати свої батьківські обов'язки по вихованню дитини, а суду не надано доказів, що відповідач свідомо (умисно) ними нехтує.
Однак такі висновки районного суду не відповідають встановленим обставинам справи, внаслідок чого суд безпідставно не застосував наведену норму п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, що відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення районного суду та постановлення нового рішення по суті позову.
Так, всупереч вимог ст.. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення районний суд не звернув уваги на те, що відповідач неодноразово був засуджений і відбуває покарання в місцях позбавлення волі за скоєння умисних злочинів, що свідчить про його свідомий вибір не на користь своєї доньки та є складовою частиною неналежного виконання своїх батьківських обов'язків стосовно малолітньої дитини, тобто відповідач свідомо наразив себе на небезпеку позбавлення батьківських прав. Тому перебування ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі не виправдовує його бездіяльність у вихованні малолітньої дитини, а навпаки свідчить про його небажання виконувати свої батьківські обов'язки. Крім того, відповідач нічим не спростував вищевказані докази про те, що навіть перебуваючи на волі він не здійснював конкретних дій, які б підтвердили його бажання виконувати своє батьківські обов'язки та його любов до своєї дитини, на чому він наполягав у своїх письмових запереченнях проти позову. Посилання відповідача на небажання провокувати сварки з колишньою дружиною та порушувати звичний порядок життя своєї доньки у її гармонійних стосунках у новій родині таку бездіяльність батька не виправдовують. Про наявність об'єктивних доказів на підтвердження вимушеності такої поведінки відповідач, у якого була для цього процесуальна можливість, до суду не повідомив і в матеріалах справи вони відсутні, а тому апеляційний суд відхиляє заперечення відповідача проти заявленого позову, за їх недоведеністю.
При таких обставинах районний суд помилився в тому, що позбавлення батьківських прав не відповідає інтересам дитини, про що свідчать встановлені судом обставини.
На підставі вищевикладеного та з огляду на необхідність забезпечити дитині реальну можливість отримати повноцінне батьківське піклування, що відповідає її інтересам, судова колегія вважає за необхідне позов ОСОБА_4 задовольнити повністю.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 319, 323-325, 327 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2013 року скасувати.
Позов ОСОБА_4 задовольнити.
Позбавити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав щодо доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 114,70 грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя:
Судді колегії: