Справа № 645/8194/13- к
Провадження № 1-кп/645/336/13
23 жовтня 2013 року Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Горпинич О.В.,
за участю секретарів судових засідань - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
прокурора - Грошевого О.А.,
представника потерпілого - ОСОБА_3,
захисника обвинуваченого - адвоката - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Харкова кримінальне провадження № 12013220460002485 за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, що має середню освіту, не офіційно працює у видавництві „Ранок” комірником, що мешкає за адресою: м. Харків, вул. М. Рибалко, б. 4, кв. 96, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 20/3, кв. 20, раніше не судимого,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
03 липня 2013 року близько 14 години 30 хвилин ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 знаходилися біля Комунального закладу охорони здоров'я „Харківська міська поліклініка № 3”, що розташована за адресою: м. Харків вул. М. Рибалка, 12, де зустрілися з ОСОБА_7 та запропонували повернути борг, а саме: грошові кошти в сумі 150 гривень, які останній раніше позичав. Під час бесіди щодо повернення боргу ОСОБА_7, на думку ОСОБА_5, став поводити себе нахабно, у зв'язку з чим у обвинуваченого виникли особисті неприязні стосунки до потерпілого, у зв'язку з чим виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень, в результаті чого ОСОБА_5 заподіяв ОСОБА_7 не менше двох ударів в голову та по обличчю. ОСОБА_6 намагався зупинити дії ОСОБА_5, в результаті чого останній відвернувся, а ОСОБА_7 зміг побігти до дому. ОСОБА_5, бажаючи продовження реалізації свого злочинного наміру, направленого на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, вирішив піти за останнім до дому за адресою: м. Харків, вул. А. Ощепкова, б. 16/2, кв. 33. Прийшовши до дому потерпілого, ОСОБА_5 почав стукати у двері. До ОСОБА_5 вийшов батько потерпілого - ОСОБА_8, який спробував примирити ОСОБА_5 зі своїм сином. ОСОБА_5 упевнив батька потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_8, що конфлікт вичерпаний та він не буде більше заподіювати ОСОБА_7 тілесні ушкодження, в результаті чого ОСОБА_8 дозволив ОСОБА_7 піти разом із ОСОБА_5, ОСОБА_6. ОСОБА_7 будучи не обізнаним про наміри ОСОБА_5 щодо подальшого спричинення тілесних ушкоджень, пішов разом із останнім та ОСОБА_6 та зайшли до ліфтового приміщення будинку, де між потерпілим та ОСОБА_5 сталася розмова, в ході якої ОСОБА_5, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, на ґрунті особистих неприязних відносин, заподіяв ОСОБА_7 не менше трьох ударів в обличчя та по голові. Після того як ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 вийшли з приміщення будинку на вулицю, зайшовши за ріг будинку, ОСОБА_7 втік від ОСОБА_5. В результаті протиправних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1380-с від 21 серпня 2013 року, спричинені наступні тілесні ушкодження: травматична екстракція двох перших зубів на верхній щелепі і перелом коронок (на рівні 2/3) обох других зубів на верхній щелепі, що відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою стійкої втрати працездатності менш ніж 1/3 (15%); забито - рвана рана на слизовій оболонці нижньої губи зліва, ділянка травматичної припухлості з синцем в ділянці лівої щоки, що викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, щиро каявся та пояснив, що влітку 2013 року він разом із ОСОБА_6 знаходилися біля лікарні № 3, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. М. Рибалка, 12, де чекали ОСОБА_7 з метою поговорити щодо повернення боргу. Коли підійшов до них ОСОБА_7 останній, на думку ОСОБА_5 став грубо поводитися, в результаті чого обвинувачений був розлючений та наніс потерпілому 2-3 удари кулаками обох рук в область щелепи та по обличчю. Після нанесення ударів ОСОБА_6 намагався схопити ОСОБА_5 за руки та відтащити від потерпілого, зупинити удари. Після чого ОСОБА_7 утік від нього. ОСОБА_5 вирішив йти за потерпілим, оскільки зрозумів, що останній побіг до дому, ОСОБА_9 також пішов разом із ОСОБА_5. Прийшовши до місця мешкання потерпілого, двері квартири відчинив батько ОСОБА_7. Спілкуючись із батьком потерпілого ОСОБА_5 повідомив останнього, що конфлікт вичерпний та попросили поспілкуватися із його сином, після чого із квартири вийшов потерпілий. Утрьох вони сіли в ліфт, де ОСОБА_5 ще 3-4 рази ударив ОСОБА_7 кулаками обох рук по обличчю, після чого ОСОБА_7 присів та приклав руку до обличчя, виплюнувши в руку вибиті зуби. Після того як ліфт приїхав на перший поверх, всі вийшли з нього на вулицю та зайшли за ріг будинку, ОСОБА_7 кричав, що вони понесуть покарання за вчинене, після чого ОСОБА_7 втік від них. Також у судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що він не зловживав в той день спиртними напоями.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї провини, вина у вчиненому повністю підтверджується зібраними у справі і дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- показаннями потерпілого ОСОБА_7 в той частині, який у судовому засіданні пояснив, що дійсно 03 липня 2013 року близько об 11 годині він подзвонив ОСОБА_6 вибачитися за те, що не може на теперішній час віддати борг, після чого вони домовилися зустрітися біля поліклініки № 3, яка розташована по вул. М. Рибалко. Разом із ОСОБА_6 на зустріч також прийшов ОСОБА_5, під час розмови його почали бити, у тому числі ОСОБА_5, удари прийшлися кулаками в обличчя, підборіддя, щелепу. Люди які проходили біля них, стали звертати увагу, що б його перестали бити, в результаті чого він встав та зміг побігти до дому. Після чого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 прийшли до нього до дому, батько потерпілого відчинив двері та поговоривши з ним пообіцяв незабаром повернути грошові кошти, після чого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 поросили батька, щоб він дав можливість поговорити із ним. ОСОБА_7 вийшов на їх прохання та вони утрьох зайшли до ліфта, де знову почали його бити, вибили зуби, після того як ліфт приїхав на перший поверх, вони витащили його з ліфту, зайшли за ріг будинку та почали бити, боявшись за своє життя ОСОБА_7 зміг втекти від останніх;
- показаннями свідка ОСОБА_6, який будучи допитаним у судовому засіданні пояснив, що 02 липня 2013 року він разом із ОСОБА_5О зайняли у борг ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 150 грн., по 75 грн. кожний, ОСОБА_7 сказав, що віддасть борг через 2-3 години, проте борг не повернув. Наступного дня 03 липня 2013 року у другій половині дня він разом із ОСОБА_5 зустрілися із ОСОБА_7 біля поліклініки № 3, що розташована по вул. Рибалко у м. Харкові. Під час бесіди щодо повернення боргу ОСОБА_7 почав виражатися нецензурною лайкою в результаті чого ОСОБА_5 наніс 2-3 удари потерпілому по обличчю, ОСОБА_6 зробив зауваження останньому пояснивши, що так робити не можна, в результаті чого ОСОБА_7, скориставшись тим, що ОСОБА_5 відвернувся, побіг до дому. ОСОБА_5 сказав, що хоче піти до дому к потерпілому, в результаті чого вони обидва пішли к ОСОБА_7 до дому, де двері квартири відчинив його батько ОСОБА_8. Поспілкувавшись із батьком потерпілого, із квартири вийшов ОСОБА_7, після чого вони сіли до ліфта будинку, де ОСОБА_5 знову 2-3 рази ударив ОСОБА_7 в обличчя кулаками, але свідок не встиг зупинити неправомірні дії ОСОБА_5. Коли ліфт приїхав на перший поверх, всі вийшли з нього на вулицю, зайшовши за ріг будинку, ОСОБА_7 втік. Свідок також пояснив, що вони у той день не зловживали спиртними напоями, в той день вони придбали у магазині лимонад та сир;
- показаннями свідка ОСОБА_10, яка у судовому засіданні пояснила, що 03 липня 2013 року після 14 години вона вийшла на вулицю із собакою, коли побачила як із-за рогу будинку біжить потерпілий ОСОБА_7, за ними бігли обвинувачений та ще один хлопець. Потерпілий був у крові, футболка якого також була в крові. Хлопці кричали потерпілому що б він зупинився, після чого побачивши її хлопці, які бігли за потерпілим, зупинилися;
- поясненнями свідка ОСОБА_8, який у судовому засіданні пояснив, що 03 липня 2013 року він знаходився вдома за адресою: м. Харків вул. А. Ощепкова, б. 16/2, кв. 33, приблизно о 14 годині прийшов до дому син, а через деякий час стали стукати у вхідні двері. Син повідомив, що це прийшли до нього, оскільки він раніше зайняв гроші та не зміг їх віддати, в результаті чого його побили. Свідок відчинивши двері, вийшов у коридор, де знаходилися ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та вході розмови з хлопцями запропонував зайти компроміс, запропонувавши мирним шляхом вирішити проблему повернення грошей. Після чого він позвав сина, який вийшов в коридор, при цьому хлопці повідомили, що конфлікт вичерпано та вони бажають поговорити із сином. ОСОБА_6, ОСОБА_5 разом із сином вийшли на вулицю, після чого свідок також вийшов на вулицю та побачив сина, який втікав, за ним бігли ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у ОСОБА_5 руки були в крові;
- показаннями свідка ОСОБА_11, яка в ході судового розгляду пояснила, що в липні 2013 року, точну дату та час вона не пам'ятає, вона знаходилася на вулиці та побачила раніше знайомого ОСОБА_7, біля якого знаходилися двоє хлопців, один з яких ударив ОСОБА_7, але на теперішній час свідок не змогла пояснити хто саме ударив ОСОБА_7, але з більшою долею вірогідності вказувала на хлопця, що був нижче ростом, вказавши у судовому засіданні на ОСОБА_5;
- показаннями свідка ОСОБА_12, яка в судовому засіданні пояснила, що є рідною сестрою ОСОБА_5 та зі слів брата їй було відомо, що останній спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_7, оскільки останній не повернув гроші та поводився, зі слів брата, не поважно до останнього;
- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 04 липня 2013 року, яка зареєстрована в 10 годині 45 хвилин (том 1 а.с.7);
- витягом з кримінального провадження № 12013220460002485 (том 1 а.с. 1);
- висновком експерта № 1380-с від 21 серпня 2013 року відповідно до якого ОСОБА_7 причинені наступні тілесні ушкодження: травматична екстракція двох перших зубів на верхній щелепі і перелом коронок (на рівні 2/3) обох других зубів на верхній щелепі, забито - рвана рана на слизовій оболонці нижньої губи зліва, ділянка травматичної припухлості з синцем в ділянці лівої щоки. Ці пошкодження утворилися, як мінімум від 2 ударних травматичних дій тупим твердим предметом, та могли бути отримані не пізніше дати звернення в лікувальний заклад та встановлення в ньому даних тілесних ушкоджень. Цей висновок підтверджується виглядом, характером пошкоджень. Індивідуальні особливості травмуючого предмету в місцях ушкоджень не відобразились, тому судити про конкретне знаряддя травми не є можливим, але не виключена можливість, що ці тілесні ушкодження могли бути заподіяні в результаті травматичної дії рукою або ногою іншої людини. За ступенем тяжкості травматична екстракція двох перших зубів на верхній щелепі і перелом коронок (на рівні 2/3) обох других зубів на верхній щелепі відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою стійкої втрати працездатності менш ніж на 1/3 (15%). За ступенем тяжкості забито - рвана рана, ділянка травматичної припухлості з синцем викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень. Потерпілий по відношенню до нападаючого (нападаючих) міг знаходитися, як в горизонтальному, так і в вертикальному положенні. По своїй локалізації, тілесні ушкодження, які виявлені на тілі ОСОБА_8, являються доступними для спричинення їх і власною рукою, але само спричинення малоймовірне. Малоймовірне утворення тілесних ушкоджень, виявлених на тілі ОСОБА_8, в результаті одноразового самовільного падіння з висоти власного зросту на площу. Показання ОСОБА_5, дані ним в ході проведення експерименту від 21 серпня 2013 року, в цілому не суперечать наявним судово - медичним даним в частині механізму утворення тілесних ушкоджень, які були виявлені на тілі ОСОБА_7 (том 1 а.с. 98,99);
- змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 21 серпня 2013 року за участю ОСОБА_5, відповідно до якого останній пояснив та показав механізм спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, відповідно до якого зазначалося, що 03 липня 2013 року приблизно о 14 годині 30 хвилин він та ОСОБА_6 зустрілися із ОСОБА_7 біля лікарні № 3 по вул. М. Рибалко в м. Харкові для вирішення питання щодо повернення боргу. В результаті розмови, ОСОБА_5 заподіяв потерпілому удар лівою та правою руками в щелепу та по
обличчю спереду приблизно 2-3 рази. При цьому ОСОБА_6 намагався схопити його за руки та зупинити його удари, після цього ОСОБА_7 втік. ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 пішли до дому за потерпілим що б поговорити. Прийшовши до дому к потерпілому, попросили його батька щоб вийшов ОСОБА_7 для спілкування, після того як потерпілий вийшов до них, вони у трьох сіли до ліфту, після чого ОСОБА_5 не менше 3-4 разів ударів в щелепу потерпілого, в результаті чого ОСОБА_7 присів та показав, що йому вибили зуби. На першому поверсі вони вишли з ліфту на вулицю та зайшли за ріг будинку. Після цього ОСОБА_6 ударив ногою по каменю на землі біля ОСОБА_7, який сидів на присядках, ОСОБА_7 подумав, що останній хоче вдарити його та рефлекторно підставив руку та удар прийшовся по руці (том 1 а.с. 91-93).
- змістом протоколу одночасного допиту осіб від 22 серпня 2013 року між потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_5, відповідно до якого останній пояснив, що саме він спричинив тілесні ушкодження потерпілому (том 1 а.с.100-104);
- змістом протоколу одночасного допиту осіб від 22 серпня 2013 року між свідком ОСОБА_13І та підозрюваним ОСОБА_5, в ході проведення якого ОСОБА_5 підтвердив, що дійсно саме він заподіяв удари ОСОБА_7, а ОСОБА_6 знаходився поряд, і коли ОСОБА_5 заподіював удари ОСОБА_7, то він намагався завадити, хотів схопити за руки (том 1 а.с.110,111);
- змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 07 серпня 2013 року за участю потерпілого ОСОБА_7 в ході якого останній підтвердив той факт, що ОСОБА_5 03 липня 2013 року наносив йому тілесні ушкодження (том 1 а.с.33,34);
На підставі вищевикладеного суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило стійку втрату працездатності менш ніж на одну третину.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 вказував на те, що 03 липня 2013 року йому були спричинені тілесні ушкодження не тільки ОСОБА_5, а також ОСОБА_6, проте дані доводи спростовані показаннями обвинуваченого, що саме він спричинив тілесні ушкодження потерпілому, при цьому показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Необхідно зазначити, що відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Межі судового розгляду визначаються виходячи із висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. У ході судового розгляду кримінального провадження прокурор має право змінити обвинувачення в суді як щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення, так і щодо обсягу обвинувачення; висунути додаткове обвинувачення щодо вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, якщо окремий їх розгляд неможливий; відмовитися від підтримання державного обвинувачення. Суд має право самостійно вийти за межі висунутого обвинувачення лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження. У ході судового розгляду кримінального провадження, суд не наділений правом змінити висунуте щодо особи обвинувачення, не вправі проводити розгляд щодо інших осіб, про причетність яких до кримінального правопорушення стало відомо під час судового провадження. Судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснюється лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, суд не має права з'ясовувати обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення особами, які не є обвинуваченими у конкретному кримінальному провадженні.
В ході судового розгляду свідок ОСОБА_10 пояснювала, що побачила як ОСОБА_7, тікав від ОСОБА_6 та ОСОБА_5, в руках у когось з них бачила баклажку із пивом, але у кого саме вона вказати не змогла, також зазначала, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були у
нетверезому стані. Свідок ОСОБА_8 в ході судового розгляду пояснив, що у ОСОБА_6 в руках була баклажка з пивом, та останній разом із ОСОБА_5 був у нетверезому стані. Але вищевказані доводи свідків ОСОБА_10, ОСОБА_8 про те, що вони бачили в руках когось із хлопців баклажку із пивом та останні знаходилися в стані алкогольного сп'яніння не можуть братися судом до уваги, оскільки в ході судового розгляду як ОСОБА_5, так і ОСОБА_6 пояснювали, що дійсно 03 липня 2013 року ними в баклажці придбавався безалкогольний напій - лимонад, а також сир, спиртні напої ними цього дня взагалі не вживалися. Крім того, в рамках даного кримінального провадження відповідна експертиза щодо встановлення стану алкогольного сп'яніння відносно ОСОБА_5 не проводилася, об'єктивні дані, які б підтверджували наявність 03 липня 2013 року вживання ОСОБА_5 алкогольних напоїв відсутні. Необхідно зазначати, що навіть якщо припустити наявність в руках у хлопців баклажки з пивом, то сам факт наявності в руках пива не підтверджує його вживання цього дня, що воно було алкогольним, та взагалі не підтверджує того факту, що в даній баклажці було саме пиво.
Вину обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України суд вважає доведеною.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлені.
У судовому засіданні представник потерпілого зазначав, що органом досудового слідства невірна зазначено в якості пом'якшуючого вину покарання щире каяття, оскільки ОСОБА_14 не відшкодував шкоду, яка була спричинена потерпілому, а також не приніс йому свої вибачення. Проте з даними доводами суд не погоджується, оскільки у судовому засіданні ОСОБА_5 критично оцінював свою протиправну поведінку, визнавав свою провину.
Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, працює не офіційно, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено законом до правопорушень середньої тяжкості, особу винного, обставину, визнану судом такою, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене, із звільненням обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком при здійсненні контролю за поведінкою засудженого відповідно до положень ст. 76 КК України.
Міра покарання запропонована потерпілим та його представником у вигляді реального відбуття покарання є неспівмірною з особою обвинуваченого, вчиненим кримінальним правопорушенням та є суворою.
Цивільний позов потерпілого підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Що стосується вимог про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 7 411 грн. 57 коп., які необхідні потерпілому в подальшому у зв'язку із протезуванням, то вони задоволенню не підлягають, не зважаючи на те, що обвинувачений в цій частині вимоги визнав, але відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд не може прийняти це визнання позову та продовжує розгляду справи.
Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Вимога потерпілого ОСОБА_7 про стягнення майбутніх витрат на протезування зубів у розмірі 7411 грн. 57 коп. не підлягає задоволенню, оскільки на підтвердження вимог потерпілого ОСОБА_7, визначених ним у сумі 7411 грн. 57 коп., долучена лише довідка від 23 вересня 2013 року, що потерпілий потребує в протезуванні зубів та його вартості, однак саме протезування ще не пройдено, тому такі вимоги є вимогами на майбутнє та задовольнятись не можуть, оскільки діючим законодавством не передбачена можливість стягнення витрат на майбутнє. Крім того, в матеріалах кримінального провадження (том 1 а.с.16) міститься довідка КЗОЗ „Харківська міська поліклініка № 3” за підписом головного лікаря, відповідно до якої орієнтована вартість запропонованого протезування складає 5910 грн., тоді як представником потерпілого дана довідка того ж закладу за підписом лікаря - стоматолога ортопеда на іншу суму.
Крім того, потерпілий не позбавлений можливості, після набрання вироком законної сили, звернутися із відповідною заявою до суду за захистом порушеного права в порядку цивільного судочинства.
Що стосується витрат на правову допомогу, то відповідно до положень ст.ст.120, 124 КПК України витрати на правову допомогу, це витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого та цивільного позивача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач. І в разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
При цьому, стягуючи з обвинуваченого на користь потерпілого витрати на правову допомогу у зв'язку з оплатою допомоги адвоката, суд має керуватися положеннями ч.2 ст.84 ЦПК України та Закону України „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах”.
Так, згідно з ст. 1 вказаного Закону розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
З матеріалів справи вбачається, що адвокату, з яким потерпілий уклав договір про надання правової допомоги і сплатив за надані послуги 4000 гривень, останній брав участь в ході досудового розгляду, судових засіданнях, складав цивільний позов.
Розмір мінімальної заробітної плати на 2013 рік становить 1 147 гривень, отже, сума, заявлена потерпілим для стягнення витрат на правову допомогу, є розумною та справедливою і підлягає стягненню з обвинуваченого.
Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, при цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Судом встановлено, що в результаті неправомірних дій обвинуваченого потерпілому були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, що призвело до травматичної екстракції двох перших зубів на верхній щелепі і перелом коронок обох других зубів на верхній щелепі.
Таким чином, суд вважає, що, з вини обвинуваченого, потерпілому була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у звязку з тілесними ушкодженнями, терпів фізичний біль, знаходився на лікуванні, в результаті чого змінився нормальний життєвий уклад потерпілого, виникла необхідність в лікуванні, відвідування правоохоронних та судових органів. Очевидно, що ОСОБА_7 переніс і душевні страждання із-за тривалої безпомічності, незручності, нервового стресу, переживання за своє майбутнє, оскільки отримана травма може мати негативні наслідки в майбутньому.
При визначенні судом розміру відшкодування завданої позивачу моральної шкоди
опираючись на п. 9 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у Постанові від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, суд виходить з вимог розумності, виваженості та справедливості та враховує обставини, викладені вище. Розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди суд оцінює в сумі 15000 грн.
Запобіжний захід під час досудового слідства відносно ОСОБА_5 не обирався.
Керуючись ст.ст. 368-371, 374, 395 КПК України суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки.
Керуючись ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим строком на два роки.
Керуючись ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції.
Цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 сплачені витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн. та на відшкодування моральної шкоди 15000 грн..
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя -