ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 918/1218/13 04.11.13
За позовом Фізичної особи-підприємця Мички Станіслава Мартиновича
до Приватного підприємства "Інжпобутсервіс"
про стягнення 65 534,16 грн.
Суддя Лиськов М.О.
Представники :
Від позивача Павловський І.С. (дов. № 392661 від 21.07.2011)
Від відповідача не з'явився
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 04.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Рівненської області звернулась Фізична особа-підприємець Мичка Станіслав Мартинович з позовом до Приватного підприємства "Інжпобутсервіс" про стягнення заборгованості в сумі 65 534,16 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання у частині внесення плати за надані послуги, відповідно до договору № 0001-11/12 "Про надання послуг технікою" від 16.03.2010, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 65 534,16 грн.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.08.2013 порушено провадження у справі № 918/1218/13.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області № 918/1218/13 від 05.09.2013 на підставі ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справу за позовом Фізичної особи-підприємця Мички Станіслава Мартиновича з позовом до Приватного підприємства "Інжпобутсервіс" про стягнення заборгованості в сумі 65 534,16 грн. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2013 року прийнято справу № 918/1218/13 до свого провадження та призначено розгляд справи на 14.10.2013.
В судове засідання, призначене на 14.10.2013, з'явився представник позивача та надав документи на виконання вимог ухвали суду від 20.09.2013, які долучені судом до матеріалів справи.
В судове засідання, призначене на 14.10.2013, представник відповідача, не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив.
У зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 04.11.2013.
В судове засідання призначене на 04.11.2013 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав документи на виконання вимог ухвали суду.
Представник відповідача в судове засідання 04.11.2013 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні представник позивача надав заявe про збільшення розміру позовних вимог.
Вказана заява обґрунтована тим, що у зв'язку з порушенням відповідачем п. 3.3 Договору відповідно до п. 5.5., на підставі ст.. 231 Господарського процесуального кодексу України виникла пеня в розмірі 9 036,53 за неналежне виконання умов договору в частині розрахунків.
Заява про збільшення позовних вимог надійшла до початку розгляду справи по суті, а отже на підставі ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України подальший розгляд справи відбуватиметься з урахуванням вказаної заяви.
Крім того, позивач подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд накласти арешт на грошові кошти та майно, що належить відповідачу на праві власності.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 (2.04.2009)"передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
01.11.2012 між позивачем (надалі - замовник ) та відповідачем (далі по тексту - виконавець) (разом - сторони), було укладено договір №0001-11/12 про надання послуг технікою(належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг).
Відповідно до п. 6.1 Договору сторонами погоджено термін дії Договору до 31.12.2012 і набуває чинності з моменту підписання сторонами.
Відповідно до п.1.1 виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, які визначаються та надаються в процесі здійснення підприємницької діяльності замовника технікою, в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 3.1. Договору вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах наданих послуг. Замовник зобов'язаний перерахувати суму зазначену в акті наданих послуг протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання такого акту (пункт 3.3 Договору).
13.11.2012 відповідачу на підставі Договору були надані послуги на загальну сум 115 534, 16 грн., що підтверджується актами прийому-передачі № 78 від 13.11.2012 на суму 9 778,97 грн., № 79 від 13.11.2012 на 57 208,03 грн., № 80 від 13.11.2012 на суму 48 547,16 грн. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).
Однак, відповідач в порушення умов договору, не виконав основного обов'язку за Договором, плату за надані послуги вніс частково, в результаті чого виникла заборгованість яка, за розрахунками позивача та неоспореними відповідачем, складає 65 534,16 грн., що підтверджується актами здавання-приймання виконаних робіт (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем, про що свідчить акти здавання-приймання виконаної роботи від № 78 від 13.11.2012 на суму 9 778,97 грн., № 79 від 13.11.2012 на 57 208,03 грн., № 80 від 13.11.2012 на суму 48 547,16 (належним чином засвідчені копії міститься в матеріалах справи).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 20.09.2013 та 14.10.2013 відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.
Всупереч вимогам ухвал Господарського суду міста Києва від 20.09.2013 та 14.10.2013 контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.
З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором про надання послуг технікою №0001-11/12 від 01.11.2012 в сумі 65 534,16 грн.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості розмірі 65 534,16 грн. відповідачем суду не надано.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 65 534,16 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати послуг, у відповідності до п. 3.3 Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 65 534,16 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 9 036,53 грн. пені в розмірі подвійної ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення, відповідно до п. 5.5 Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 9 036,53 грн. у відповідності до п. 5.5 Договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 5.5 Договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Інжпобутсервіс" (04080, м. Київ, вул.. Костянтинівська, буд. 71, ідентифікаційний код 32300337) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Фізичної особи-підприємця Мички Станіслава Мартиновича ( 34540, с. Немовичі, вул.. Островського, буд. 54, Сарненський р-н, Рівненська обл., ідентифікаційний номер 2555501533) 65 534 (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 16 коп. - основного боргу, 9 036 (девять тисяч тридцять шість) грн. 53 коп. - пені, та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - суму судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити сторонам.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 06.11.2013
Суддя М.О. Лиськов