Провадження: 22-ц/790/6185/13 Головуючий 1 інстанції - Бутенко В.М. Справа № 623/1256/13-ц Доповідач - Ізмайлова Г.Н.
Категорія: житлова
15 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Ізмайлової Г.Н.
суддів - Коростійової В.І., Пшенічної Л.В.
за участі секретаря Остапович Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіка та піклування виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
У квітні 2013 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Зазначив, що з відповідачкою ОСОБА_2 вони перебували у зареєстрованому шлюбі, проживали у будинку АДРЕСА_2 23/25 частки якого належать йому на праві власності на підставі договору дарування. За його згоди, 28 травня 2008 р., ОСОБА_2 та їхню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровано за вказаною адресою.
З березня 2012 р. ОСОБА_2 з донькою у будинку не проживає, вивезла всі свої речі до своєї матері у належну матері квартиру АДРЕСА_1.
Відповідачка проти позову заперечувала, пояснила, що вимушена була виїхати зі спірного будинку за неможливості сумісного з позивачем проживання, який сам перевіз її матері належні їй та доньці речі та змінив на вхідних дверях замки, незважаючи на те, що вони за спільні кошти разом з ним зробили у будинку капітальний ремонт.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 серпня 2013р. ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного:
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 23/25 часток житлового будинку АДРЕСА_2, належного йому на підставі договору дарування.
З вересня 2004 р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15 листопада 2010 р. розірвано.
Від дня реєстрації шлюбу ОСОБА_2 проживає у спірному будинку, в якому за згодою позивача вона та їхня малолітня донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані з 28 травня 2008 р.
Отже, ОСОБА_2 поселилася у будинку як член сім'ї власника за його згодою і відповідно до ст.64, ч.4 ст.156 ЖК України та ч.1 ст.405 ЦК України має право на проживання у цьому будинку.
Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користування приміщенням інакше як з підстав і в порядку передбачених законом.
Відповідно до ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Позивачем ОСОБА_1 надано акт, складений за участі осіб, які проживають у будику АДРЕСА_1, з якого убачається, що ОСОБА_2 з донькою з березня 2012 р. проживають у квартирі НОМЕР_1 вказаного будинку. Сторонами не заперечувалося, що вказана квартира є власністю матері ОСОБА_2
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, суд обґрунтовано виходив з того, що між сторонами склалися вкрай неприязні відносини, з приводу чого між ними постійно виникали чвари, з метою уникнення яких ОСОБА_4 вимушена була поселитися у матері, а позивач сам вивіз туди її речі.
Отже, непроживання ОСОБА_2 у спірному будинку понад один рік - з березня 2012 р. по квітень 2013 р. є вимушеним, що є поважною причиною та підставою для відмови у позові про визнання її втратившою право на проживання у цьому будинку.
З огляду на наведене, на підставі ст.308 ЦПК України, судова колегія відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_1 і залишає рішення без зміни, як таке, що ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.209, 218, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий -
Судді -