Справа 2018/9852/12. Головуючий 1 інст.: - Діденко С.А.
Провадження №22-ц/790/5086//13. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.
Категорія: сімейній.
30 жовтня 2013 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді: - Кокоші В.В.,
суддів: - Шевченко Н.Ф., Пономаренко Ю.А.,
при секретарі: - Гелашвілі Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, 3-особа: управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики виконавчого комітету Харківської міської ради - про позбавлення батьківських прав,
У червні 2012 року ОСОБА_7 звернулася в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 9 липня 1988 року по 30 серпня 2010 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6
Від сумісного проживання вони мають двох доньок ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, які мешкають разом з нею та перебувають на її утриманні.
Сімейне життя між нею та ОСОБА_6 не склалося, оскільки її чоловік вчиняв сварки з будь - якого приводу, ображав її, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, ображав її честь і гідність. При цьому, діти знаходилися в емоційному страху і це травмувало їх психіку. Чоловік майже не бував вдома, приходив додому пізно ввечері, зовсім не займався вихованням дітей, не приділяв їм уваги.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2012 року з ОСОБА_6 на її користь стягнуті аліменти на утримання доньок, однак відповідач ухиляється від обов'язків по утриманню дітей, має заборгованість по виплаті аліментів.
5 березня 2012 року відносно відповідача порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 122 КК України по факту умисного спричинення середньої тяжкості тілесних пошкоджень її новому чоловікові.
25 березня 2012 року ОСОБА_6 вчинив дома сварку в присутності дітей та вигнав її з дітьми із будинку, у зав'язку з чим вона змушена проживати з дітьми на квартирі.
Після відвідування відповідачем школи, де навчається донька ОСОБА_9, вона змушена була звернутися до невропатолога за медичною допомогою, оскільки дитина злякалася батька. Діти неодноразово були свідками проявів до неї фізичної агресії з боку батька.
З часу їх роздільного проживання відповідач жодного разу не зустрівся з дітьми, не цікавився їх життям, матеріальної допомоги не надав, тим самим ухилявся від виконання свої батьківських обов'язків по вихованню дітей.
Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 150, 157, 164, 165 СК України, ОСОБА_7 просила суд позбавити ОСОБА_6 батьківських прав відносно малолітніх доньок ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідач ОСОБА_6 позов не визнав.
При цьому посилався на те, що між ним та позивачкою склалися неприязні стосунки, однак він піклується про малолітніх дітей, надає допомогу дітям, зустрічається з ними, незважаючи на заборону та перешкоди з боку позивачки.
Представник управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики виконавчого комітету Харківської міської ради позов підтримав.
Вважав, що у співбесіді з дітьми з'ясовано, що постать батька викликає у дітей тривожність, розмов на цю тему діти уникають. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини діти позивачки тепло відзивалися про матір, вважали своїм батьком нового чоловіка матері ОСОБА_11 Рідний батько участі у вихованні та утриманні дітей не бере. За висновком управління служб у справах дітей визнано доцільним позбавити відповідача батьківських прав.
Представник прокуратури Київського району м. Харкова проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 червня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.
Попереджено ОСОБА_6 про неприпустимість вчинення дій, які травмують психічний стан дітей.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині попередження його про недопустимість вчинення дій які травмують психічний стан дітей.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, - в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачка не довела в суді, що відповідач ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання дітей та виконання своїх обов'язків по їх вихованню. При цьому, вважав за потрібне попередити відповідача про неприпустимість вчинення дій, які травмують психічний стан дітей.
Проте, погодитися повністю з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Судовим розглядом встановлено, що з 9 липня 1988 року ОСОБА_7, ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі між собою.
Від сумісного проживання вони мають двох синів - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4 та двох малолітніх доньок - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9, 16, 90).
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2010 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розірвано (а. с. 90).
26 жовтня 2012 року ОСОБА_7 зареєструвала новий шлюб з ОСОБА_11, змінивши своє попереднє прізвище на прізвище ОСОБА_7 (а. с. 221).
Після розірвання шлюбу між ОСОБА_7, ОСОБА_6 їх малолітні доньки ОСОБА_9, ОСОБА_10 залишилися мешкати з ОСОБА_7, а їх син ОСОБА_13 залишився проживати з ОСОБА_6
На теперішній час ОСОБА_13 навчається на контрактній основі у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна та перебуває на утриманні ОСОБА_6
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики виконавчого комітету Харківської міської ради від 21 жовтня 2013 року, малолітні ОСОБА_9, ОСОБА_10 зареєстровані та мешкають разом з матір'ю та вітчимом ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1, де дітям створені умови для проживання, повноцінного виховання та всебічного розвитку (а. с.249).
З матеріалів справи вбачається, що 1 червня 2012 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні малолітніх доньок ОСОБА_9, ОСОБА_10, встановлення порядку спілкування з малолітніми дітьми, посилаючись на те, що ОСОБА_7, яка мешкає у цивільному шлюбі з іншим чоловіком, чинить йому перешкоди у вихованні та спілкуванні з доньками (а. с.260-266).
Вказаний спір судом до теперішнього часу не вирішений та рішення у справі з цього приводу не постановлено (а. с. 268).
14 червня 2012 року ОСОБА_7 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6, 3-особи: відділу опіки та піклування Державної адміністрації Київського району м. Харкова Харківської міської ради про позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав відносно малолітніх доньок ОСОБА_9, ОСОБА_10 посилаючись на те, що ОСОБА_6 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей (а. с. 1-2).
Відповідно ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_6 свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, ухилявся від виконання батьківських обов'язків, життям доньок не цікавиться, не проявляє турботи про їх виховання та розвиток.
В той же час, із довідки директора КЗ «Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №30 Харківської міської ради від 3 вересня 2012 року вбачається, що ОСОБА_9 навчається в КЗ «ХЗОШ №30» з 1 вересня 2009 року. Батько дитини ОСОБА_6 навідував доньку під час навчання, приносив доньці гостинці, солодощі та цікавився її успіхами у навчанні. Мати дівчинки, ОСОБА_7, зверталася до школи з заявою, в якій просила не дозволяти забирати батькові ОСОБА_6 дівчинку із школи та спілкуватися йому з дитиною за відсутності матері (а. с. 57, 59, 258).
Згідно довідки завідуючої КП ДНЗ №74 «Веселка» Харківської міської ради від 15 серпня 2012 року ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, відвідує ДНЗ №74 «Веселка» КП Харківської міської ради з 7 липня 2008 року. Батько дитини ОСОБА_6 відвідував ОСОБА_10 та приносив дитині яблука, банани та цукерки (а. с. 61, 250).
Із довідки директора дитячої шкоди мистецтв №3 комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу від 23 жовтня 2010 року №47 вбачається, що ОСОБА_6 у вересні 2012 року сплатив батьківську плату за навчання ОСОБА_9 у дитячій школі мистецтв №3 ( а. с. 83, 256).
Наведене свідчить про, що ОСОБА_6 піклувався про фізичний і духовний розвиток малолітніх дітей та їх навчання.
При вирішення спору судом надано оцінку висновку управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики виконавчого комітету Харківської міської ради від 11 червня 2012 року № 223, згідно з яким орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_6 відносно малолітніх дітей ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с.33-35).
Згідно довідки ТОВ «Сателіт-25» м. Харків №18 від 7 лютого 2012 року ОСОБА_6 працює на посаді директора ТОВ «Сателіт-25», позитивно характеризується за місцем своєї роботи (а. с. 62, 65).
Відповідно до довідок Міністерства охорони здоров'я України від 30 травня 2012 року та 31 липня 2012 року у ОСОБА_6 не виявлено ознак наркологічного та психіатричного захворювання (а. с. 56).
Судом встановлено, що після розлучення між колишнім подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_6 склалися неприязні стосунки, які негативно випливають на виховання їх малолітніх дітей.
Проте, наявність неприязних стосунків між сторонами у справі, не є підставою для позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав відносно їх малолітніх дітей, які мешкають з матір'ю та вітчимом.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав на підставі ст. 164 СК України, оскільки позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків відносно малолітніх дітей.
Рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що на час ухвалення рішення судом у ОСОБА_6 існувала заборгованість по сплаті аліментами на утримання дітей ОСОБА_9, ОСОБА_10 в розмірі 161 695 грн. 36 коп., не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2012 року з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 стягнуті аліменти на утримання дітей: - ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1 /2 частини з всіх видів доходів до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 16 вересня 2010 року (а. с.16).
На виконання цього рішення Київським районним судом м. Харкова 3 грудня 2012 року видано виконавчий лист №2/2018/168/2012/13, а державним виконавцем Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції нарахована заборгованість по сплаті аліментів за вказаним виконавчим листом за період з 16 вересня 2010 року по 1 грудня 2012 року в розмірі 161 695 грн. 36 коп.( а. с.140).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова 22 січня 2013 року заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2012 року скасоване за заявою ОСОБА_6 та призначено справу до розгляду в загальному порядку (а. с. 151).
Не можуть бути прийняті до уваги колегії суддів і доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що 5 березня 2012 року відносно ОСОБА_6 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України по факту умисного спричинення середньої тяжкості тілесних пошкоджень її теперішньому чоловікові.
Із копії постанови слідчого СВ Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 5 березня 2012 року, залученої до справи вбачається, що кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України порушена відносно невстановленої слідством особи, а не відносно ОСОБА_6 (а. с.19).
В той же час, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду про попередження ОСОБА_6 про неприпустимість вчинення дій, які травмують психічний стан дітей, оскільки воно ухвалено судом з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 11 цього Кодексу).
При цьому, згідно ст. 119 ЦПК України підставами позову, які відповідно до вимог ст. ст. 31, 215 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги.
Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_7 визначила предмет спору та просила суд позбавити ОСОБА_6 батьківських прав відносно малолітніх доньок ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2.
На порушення вимог ст.ст. 11, 212 ЦПК України суд першої інстанції допустив порушення принципу диспозитивності цивільного судочинства та ухвалив рішення про попередження ОСОБА_6 про неприпустимість вчинення дій, які травмують психічний стан дітей.
При цьому суд вийшов за межі заявлених ОСОБА_7 позовних вимог, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду та виключити з мотивувальної і резолютивної частини рішення посилання про попередження ОСОБА_6 про неприпустимість вчинення дій, які травмують психічний стан дітей.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч.1 ст.307, п. п. 3,4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 червня 2013 року - змінити.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частини рішення суду посилання про попередження ОСОБА_6 про неприпустимість вчинення дій які травмують психічний стан дітей.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: