Провадження:№ 22ц/790/4435/13 Головуючий 1 інст. - Сенаторов В.М.
Справа № 640/4035/13-ц Доповідач - Карімова Л.В.
Категорія: договірна
24 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Карімової Л.В.,
суддів колегії: Бурлака І.В.,
Яцини В.Б.,
при секретарі Гопко А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2013 року ПАТ « Банк « Київська Русь» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за укладеним між ними 29 грудня 2008 року кредитним договором №57952-45.1-08-2 у розмірі 810864,55 грн. та судові витрати.
Посилався на те, що відповідно до умов договору банк надав ОСОБА_3 споживчий кредит в сумі 590 000,00 грн. з відсотковою ставкою в розмірі 25,0 % річних, а
позичальник зобов'язався повернути кредит згідно з встановленим графіком, щомісячно погашати кредит в строк з 01-го по 10-те число відповідного місяця, починаючи з січня 2009 року по листопад 2009 року включно по 49 167 гривень; здійснити погашення залишку заборгованості по кредиту не пізніше 28 грудня 2009 року; сплачувати відсотки за користування кредитом щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця наступного за місяцем, за який вони нараховані, а також разом з повним погашенням кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними коштами в місяці, в якому здійснюється погашення.
Відповідно до п. 2.4 Кредитного договору, у випадках, встановлених п. 3.1. кредитного договору, позичальник зобов'язаний в десятиденний строк з дати отримання повідомлення Банку достроково повернути кредит, сплатити відсотки та штрафні санкції.
ОСОБА_3 умов договору не виконував, не відповів на повідомлення банку від 31.08. 2010 року про необхідність здійснити повне погашення заборгованості по кредитному договору та наміру банку звернути стягнення на предмет іпотеки на протязі 30 днів з моменту отримання повідомлення.
У зв'язку з зазначеним станом на 01.03.2013 року утворилася заборгованість в сумі 810 864,55 грн., у тому числі: основна заборгованість за кредитом - 570 000 грн.; заборгованість за відсотками за період з 29.12.2008 року по 28.02.2013 року в сумі 169 416, 64 грн.; штраф за прострочення погашення відсотків за період з 11.11.2009 року по 02.11.2010 року в сумі 14 447,91 грн. та штраф за прострочення погашення кредиту за період з 29.12.2009 року до 28.02.2013 року в сумі 57 000 грн.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 позов не визнав, просив застосувати загальний термін позовної давності щодо вимог про стягнення суми кредиту, процентів, винагород, комісій.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2013 року в задоволенні позову ПАТ «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Київська Русь», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Вказує, що судом неправильно застосовані вимоги ст. 267 ЦК України, оскільки перебіг трирічного строку позовної давності для пред'явлення вказаного позову почався 30.09.2010 року та спливає 30.09.2013 р.
Крім того, строк дії кредитного договору встановлюється з дня підписання його сторонами до повного виконання ними зобов'язань за ним.
Оскільки кредитний договір не виконаний до цього часу, і кредитна заборгованість ОСОБА_3 не погашена, висновок суду щодо застосування до виниклих правовідносин строку позовної давності є безпідставним.
Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні, виходячи з наступного.
Згідно статті 213 ЦК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Між тим оскаржуване рішення в повному обсязі не відповідає цим вимогам.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що право ПАТ «Банк «Київська Русь» було порушене відповідачем 11.01.2009 року, що підтверджується направленим ОСОБА_3 повідомленням банку від 30.08.2010 року, при цьому останній не вживав ніяких заходів щодо захисту свого порушеного права до спливу строку позовної давності - до 11.01.2012 року. Тому звернення банку з зазначеним позовом лише 05.03.2013 року є підставою для відмови в задоволенні позову.
Судова колегія вважає, що такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Як вбачається з матеріалів справи 29 грудня 2008 року між Акціонерним банком «Київська Русь» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №57952-45.1-08-2, відповідно до умов якого банк надав відповідачу споживчий кредит в сумі 590 000,00 грн. на умовах строковості, платності та повернення з відсотковою ставкою в розмірі 25% річних.
Згідно п. п. 1.1, 2.1 кредитного договору позичальник ОСОБА_3 зобов'язався повернути кредит згідно з графіком, встановленим кредитним договором, щомісячно рівними частинами погашати отриманий кредит в строк з 1-го по 10-те число відповідного місяця, починаючи з січня 2009 року по листопад 2009 року включно в сумі 49 167 гривень; здійснити погашення залишку заборгованості по кредиту, відсотків за його користування та можливих штрафних санкцій не пізніше 28 грудня 2009 року.
Крім того, згідно з п. п. 1.1, 1.3, 2.2 кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язався сплачувати банку відсотки за користування кредитом щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, за який вони нараховані, а також разом з повним погашенням кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними коштами і місяці, в якому здійснюється погашення.
Відповідно до п. 2.4 кредитного договору, у випадках, встановлених пп «а-г» п. 3.1 цього договору, позичальник зобов'язаний в десятиденний строк з дати отримання повідомлення кредитодавця про відкликання кредиту достроково повернути кредит, сплатити відсотки та штрафні санкції.
Право вимоги дострокового повернення кредиту передбачено п. 3.1 кредитного договору.
Факт отримання кредитних коштів ОСОБА_3 та неповернення ним кредиту не оспорювався представником відповідача ОСОБА_4 як в суді першої так і апеляційної інстанції.
Позивач виконав всі умови кредитного договору, передав всю суму кредиту відповідачу ОСОБА_3, однак останній порушує графік погашення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим станом на 01.03.2013 року утворилася заборгованість в сумі 810 864,55 грн., у тому числі: основна заборгованість за кредитом - 570 000 грн.; заборгованість за відсотками за період з 29.12.2008 року по 28.02.2013 року в сумі 169 416, 64 грн.; штраф за прострочення погашення відсотків за період з 11.11.2009 року по 02.11.2010 року в сумі 14 447,91 грн. та штраф за прострочення погашення кредиту за період з 29.12.2009 року до 28.02.2013 року в сумі 57 000 грн.
Зазначені розрахунки відповідають вимогам ст.ст. 1049-1050 ЦПК України та вимогам вищевказаного кредитного договору.
Виходячи з наведеного, суд на підставі ст.ст. 610, 629 ЦК України обґрунтовано дійшов висновку, що відповідачем ОСОБА_3 порушені зобов'язання за договором, які є обов'язковими для сторін.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Отже, дострокове повернення позивачу всієї частини позики, що залишилася, та процентів відповідає вимогам закону та п.п. 2.2.,2.6, 5 кредитного договору, а розмір основної заборгованості за кредитом - 570 000 грн. та заборгованості за відсотками за період з 29.12.2008 року по 28.02.2013 року в сумі 169 416, 64 грн. не оспорювалося представником відповідача.
Відповідно до вимог ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно пункту 1 частини 2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як вбачається з кредитного договору строк його дії встановлений сторонами з дня його підписання до повного виконання сторонами зобов'язань за ним ( пункт 9.1 договору).
Відповідно до пункту 2.1. цього договору позичальник ОСОБА_3 зобов'язаний остаточно погасити кредит, відсотки за його користування та можливі штрафні санкції не пізніше 28 грудня 2009 року. Однак цей строк не є строком виконання зобов'язання, передбачений ст.. 251 ЦК України.
Застосовуючи до виниклих правовідносин вимоги п.4 ст. 267 ЦК України, районний суд помилково виходив з того, що строк дії кредитного договору спливає 11.01.2012 року, оскільки право ПАТ «Банк «Київська Русь» було порушене відповідачем 11.01.2009 року, що підтверджується направленим ОСОБА_3 повідомленням банку від 30.08.2010 року.
Однак на порушення вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України суд першої інстанції не врахував, що згідно пункту 9.1 договору строк його дії встановлений з дня його підписання до повного виконання сторонами зобов'язань за ним, і право кредитора пред'явити вимогу про виконання основного зобов'язання - погашення кредиту та відсотків за користування ним, не втрачено відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України.
За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, яка складається з основної заборгованості за кредитом в сумі 570 000 гривень та заборгованості за відсотками в сумі 169416,64 гривень, підлягає скасуванню, а позов ПАТ «Банк «Київська Русь» в цій частині - задоволенню.
Висновки суду першої інстанції щодо спливу позовної давності щодо вимог ПАТ «Банк «Київська Русь» про стягнення штрафних санкцій є правильним та ґрунтується на положеннях ч.4 ст. 267 та п.1 ч.1 ст. 258 ЦК України, та вимогах п. 2.1 кредитного договору.
У зв'язку з чим рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позову ПАТ «Банк «Київська Русь» про стягнення неустойки за спливом строку позовної давності слід залишити без змін.
Відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» з ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 3441 грн. (а.с. 1) та апеляційної скарги в сумі 1720,50 грн. (а.с. 60), а всього - в сумі 5161 грн. 50 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 травня 2013 року змінити, скасувавши його в частині відмови у задоволенні позову ПАТ «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 57952-45.1-08-2 від 29 грудня 2008 року, яка складається з основної заборгованості за кредитом в сумі 570 000 гривень та заборгованості за відсотками в сумі 169416,64 гривень.
Позов ПАТ «Банк «Київська Русь» задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» ( код за ЄДРПОУ 24214088) заборгованість за кредитним договором № 57952-45.1-08-2 від 29 грудня 2008 року в сумі 739 416 ( сімсот тридцять девять тисяч чотириста шістнадцять) гривень 64 копійки та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 5161 (п'ять тисяч сто шістдесят один) грн. 50 коп.
В іншій частині рішення районного суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.
Головуючий:
Судді: