Справа № 645/442/13- ц
Провадження № 2/645/793/13
28 жовтня 2013 р. м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді - Іващенко С.О.
секретаря судових засідань - Новицької Я.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора, в якому просить суд визнати заповіт його батька ОСОБА_4, складений 27 січня 2004 року недійсним, визнати за ним право на успадкування майна свого батька ОСОБА_4 за законом.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4). Після його смерті залишилося спадкове майно яке складається з частини житлового будинку по АДРЕСА_1, грошових коштів, та грошових вкладів в установі Ощадбанку, облігацій державного займу, акцій заводу „Поршень", де батько працював, ордена та медалі учасника бойових дій Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Позивач, вважаючи себе спадкоємцем за законом першої черги, 10 грудня 2012 року звернувся до 12-ї Харківської Державної нотаріальної контори у Фрунзенському районі м. Харкова, з заявою про прийняття спадщини. Під час подання заяви про прийняття спадщини, зі слів нотаріуса йому стало відомо про те, що його батько ОСОБА_4 склав заповіт, яким нібито заповідав йому та його братові частину свого майна, однак, з заповітом батька його не ознайомили. Позивач вважає заповіт батька ОСОБА_4 не законним та таким, що не відповідає волі заповідача, оскільки батько не складав жодного заповіту та мав бажання передати половину частини житлового будинку позивачу, що підтверджується відеозаписом волевиявлення його батька за життя, оскільки його батько протягом всього свого життя говорив, що йому належить половина частини житлового будинку по АДРЕСА_1 і це була його воля.
З самого народження до 1980 року позивач проживав в цьому будинку по АДРЕСА_1, який належав батькові ОСОБА_4. В 1980 році позивач одружився і пішов жити до своєї дружини, оскільки в цьому будинку проживали також мати та молодший брат ОСОБА_3 і житлова площа не позволяла проживати ще одній сім'ї. В 1987 році позивач придбав своє житло однак батько говорив, що після його смерті у нього є половина частини будинку де він зараз проживає по АДРЕСА_1. На думку позивача, батько нічого не знав про складання заповіту, жодного документу, стосовно житлового будинку по АДРЕСА_1, який йому належить, відказу чи заповіту він не складав та не підписував.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити, пояснили суду про обставини викладені вище, акцентуючи на невідповідності волі спадкодавця складеному заповіту.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, зазначили, що заповіт повністю відповідав волі спадкодавця, а позовні вимоги є безпідставним.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, надав оригінали заповіту та журнал запису заповітів.
Свідок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили суду, що з відповідачем зіпсувалися стосунки близько 2-3 років тому, після того як ОСОБА_3 сказав, що будинок належить йому.
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що його батько, який дружив зі спадкодавцем ОСОБА_4, розповідав про намір останнього зробити заповіт своєму сину ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_8 допитаний у судовому засіданні пояснив, що він товаришував з ОСОБА_4 , за 30 років проживання по АДРЕСА_1 не бачив, щоб до ОСОБА_4 приїжджав син ОСОБА_2, під час життя розповідав, що добре, що у нього є син ОСОБА_3 на якого він склав заповіт на будинок. В будинку ОСОБА_4 він бував, там проживав ОСОБА_4 проживав разом з сином ОСОБА_3 однією сім'єю.
Свідок ОСОБА_9 повідомив, що померлий ОСОБА_4 йому казав, що склав заповіт на будинок на ОСОБА_3 з яким він разом проживав. ОСОБА_2 проживав окремо від батька і брата.
Свідок ОСОБА_10 повідомила, що її мати проживала разом з ОСОБА_4 ОСОБА_2 рідко приїжджав до свого батька. ОСОБА_4 казав, що буде складати заповіт на будинок на ОСОБА_3, оскільки хоче йому залишити будинок, а у ОСОБА_2 є свій двоповерховий будинок. ОСОБА_4 був при світлому розумі та пам'яті, шуткував.
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, заслухавши свідків, дослідивши матеріали справи, відеозапис наданий позивачем, вважає необхідним відмовити у задоволенні позову, з наступних підстав.
У ході судового розгляду встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим Відділом РАЦС по м. Харкову, актовий запис 9273.
Після його смерті залишилася спадщина, частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1, грошові кошти та вклади у філії Ощадбанку.
Спадкодавець ОСОБА_4 27 січня 2004 року. склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої Харківської нотаріальної контори Коваль О.Є. зареєстровано в реєстрі за №2-16, у відповідності до якого всю належну йому частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 він заповів своєму сину - ОСОБА_3, а грошові вклади з відсотками та компенсацію за них, які знаходяться в філії Ощадбанку №268 м. Харкова заповів своєму синові ОСОБА_2. Після смерті заповіт не скасовував та не змінював.
Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Відповідно до ст.1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаним заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
В судовому засіданні було встановлено, що спадкодавець 27 січня 2004 року склав заповіт про що свідчить його власноручний підпис, вказаний заповіт був посвідчений державним нотаріусом, тобто державною нотаріальною конторою були витримані всі вимоги щодо складання та оформлення заповіту.
У відповідності до ч. 1 ст.56 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, при складенні заповіту було додержано встановлені законом вимоги щодо його оформлення, та посвідчено уповноваженою на те посадовою особою - державним нотаріусом Дванадцятої Харківської нотаріальної контори Коваль О.Є.
Згідно із ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Отже при складенні заповіту особу заповідача - ОСОБА_4 було встановлено, дієздатність його перевірено, форму та порядок посвідчення заповіту додержано.
Заповіт це є правочин, підстави для визнання правочину недійсним або таким що не відповідає закону, вказані в ст.215-236 ЦК України.
Ні позивач, ні його представник не навели доказів та обставин, передбачених ст.215-236 ЦК України. Сумніви позивача стосовно непослідовної поведінки заповідача стосовно спадкового майна, не є обставинами передбаченими законом для визнання правочину недійсним.
В судовому засіданні встановлено, що заповіт складено та посвідчено нотаріально відповідно діючому на час складання законодавству та інструкції порядку нотаріальних дій. Представник третьої особи, підтвердила про існування спадкової справи відповідно заповіту, правоздатність та дієздатність заповідача перевірялась нотаріусом.
В обґрунтування позовних вимог суду надано диск з відеозаписом спадкодавця, де спадкодавець виявляв бажання передати половину частини житлового будинку позивачу, але дата коли було зроблено запис та його мета не вказується, взагалі не вбачається за яких обставин зроблено цей запис, взагалі не конкретизоване стосовно заповіту, відносно якого мова не записі не йде.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень.
Твердження позивача та його представника про невідповідність волі спадкодавця нічим не підтверджується. Доказів на наявність психологічного впливу не надав.
Таким чином, позивачем та його не наведено достатніх підстав для визнання заповіту недійсним, оскільки, складений заповіт відповідає вимогам законодавства щодо його форми та посвідчення, а отже суд приходить до висновку про неможливість з наведених позивачем підстав визнати даний заповіт недійсним.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 225, п.5 ч.2 258, 267, 728 ЦК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним - відмовити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Надруковано в нарадчій кімнаті.