Головуючий в першій інстанції Якубенко О.Б.
Доповідач Янчук Т.О.
категорія 2
іменем України
22 жовтня 2013 року
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Лісового О.О.,
суддів: Кіянової С.В., Янчук Т.О.
при секретарі Люліній Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 04 вересня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину житлового будинку,
У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку, посилаючись на те, що у 1980 р. він уклав шлюб із ОСОБА_4 В 1985 р. вони придбали садибу (флігель) № АДРЕСА_1, право власності на який було зареєстровано за його тещею -відповідачем у справі. Право власності на земельну ділянку, яка приватизована зареєстровано за відповідачем. З 1986 р. він, його дружина та відповідач почали поліпшувати житлові умови, відремонтували флігель та зробили придатним до житла, а на вільній земельній ділянці вирішили збудувати житловий будинок. Вважає, що будинок збудований ним та відповідачем сумісно. Просив суд визнати за ним право власності на ? частину житлового будинку загальною площею 35 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 04 вересня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права. В обґрунтування своїх вимог, зазначає, що домовленості щодо створення спільної (чи сумісної ) власності сторони досягли усно. Судом не було враховано, що позивач фактично проживає та зареєстрований у спірному будинку, що дає йому право на новозбудоване майно.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, телефонограмою №1083 від 15.10.2013 року.
Згідно ч.2 ст.305 ЦПК.України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.
Заслухавши доповідача, відповідачку та її представника , дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Встановлено, що власником домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки на , які розташовано зазначене домоволодіння відповідно до свідоцтва про право приватної власності на жилий будинок від 04.02.1988 рок, державного акту на право власності на земельну ділянку від 08.10.2009 року серія ЯЕ №752982 є ОСОБА_3 .
Відмовляючи в позові, суд правильно виходив з того, що позивачем не доведено участі у створені спільної власності на зазначений будинок, тому відмовив у задоволені позову.
Відповідно до стаття 430 ЦК.України ( в редакції 1963 року чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.
Громадяни можуть укладати договір про сумісну діяльність лише для задоволення своїх особистих побутових потреб.
Нормами п.2 ч.1 ст.44 ЦК.України ( в редакції 1963 року чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що повинні укладатися у письмовій формі угоди громадян між собою на суму понад сто крб., за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу та окремих видів угод, для яких інше, передбачено законодавством. Вимогами ст.46 цього ж Кодексу передбачено недодержання простої письмової форми, що вимагається законом, позбавляє сторона права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.
Крім того, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4 постанови від 4 жовтня 1991 р. N 7 (зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 25 грудня 1992 р. N 13) "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок", особи, котрі брали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх витрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.
Доводи апеляційної скарги, щодо того будучи зареєстрованим та фактично проживаючи в спірному домоволодінні з 2000 року, що дає йому право на спірне домоволодіння, не впливають на правові висновки суду першої інстанції, оскільки факт реєстрації та фактичне проживання в даному домоволодінні не являються тими підставами, з наявністю яких законодавство передбачає виникнення права спільної власності.
Заява ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду , яка надійшла до апеляційного суду 18.10.2013 року, не підлягає задоволенню, оскільки на стадії апеляційного розгляду суд не наділений повноваженнями залишити позовну заяву без розгляду, якщо позивач подав таку заяву. Таке право позивач може реалізувати лише під час розгляду справи у суді першої інстанції до постановлення судом рішення.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції висновки суду вони не спростовують.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і
підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст.307 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 04 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий : Судді :