Провадження № 22-ц/790/7100/13
Справа № 2011/11444/12 Головуючий 1 -ї
Категорія: "трудові" інстанції: Лосєва Д. А.
Доповідач: Бурлака І. В.
«28» жовтня 2013 року м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді: Бурлака І.В.
Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,
при секретарі: Кривошеіної О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК» про виплату незаконно утриманої заробітної плати,-
У липні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним та в подальшому уточненим позовом до Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК». В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що з 01.04.2009 року за трудовим договором вона переведена на посаду секретаря голови правління ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК». 20.08.2011 року між нею та товариством укладено договір про оплату навчання за рахунок підприємства, який виконувався до 22.11.2011 року. 30.10.2011 року відбулася заміна голови правління та через деякий час їй запропонували звільнитися за власним бажанням, яке б тягнуло за собою несприятливі наслідки в частині повернення коштів за договором про оплату за навчання від 20.08.2011 року. Однак її було запевнено, що вона не буде відшкодовувати дані кошти. 22.11.2011 року між сторонами було укладено договір про дострокове розірвання договору від 20.08.2011 року. У грудні 2011 року вона отримала довідку про прибутки за останні 6 місяців роботи, з якої вбачалося, що з її заробітної плати утримано 2004,56 гривень. 17.02.2012 року вона звернулася з листом щодо роз'яснення утримання з її заробітної плати. Із відповіді від 04.05.2012 року їй стало відомо, що ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК» не має можливості сплатити податкове зобов'язання позивача, яке виникло за виконанням угоди від 22.11.2011 року, а тому з її заробітної плати утримано кошти у розмірі 1551,80 гривень. У зв'язку з чим просила зобов'язати ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК» виплатити заробітну плату у розмірі 1551,80 гривень та середній заробіток за весь час затримки у розмірі 52 822,98 гривень, судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.09.2013 року позов ОСОБА_2 задоволено; зобов'язано товариство виплатити ОСОБА_2 утриману частину заробітної плати у розмірі 1552,00 грн. та середній заробіток за весь час затримки у розмірі 52823,00 із здійсненням відрахувань із вказаної суми прибуткового податку та інших обов'язкових платежів; стягнуто з товариства на користь держави судовий збір в розмірі 544,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам та не звернув уваги на те, що якщо працівник припинив трудові відносини з роботодавцем протягом періоду такого навчання або до закінчення третього календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, сума, сплачена як компенсація вартості навчання прирівнюється до додаткового блага, наданому такому працівнику протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку. Зазначив, що обов'язку самостійної сплати підприємством за свій рахунок податку на прибуток фізичної особи в угоді від 22.11.2011 року не передбачено та сторонами не обумовлено додатково; також судом не правильно кваліфіковані строки звернення до суду за захистом прав позивачем; суд не визначив розміру середньої заробітної плати і не навів у зв'язку з цим відповідних доводів; на власний розсуд змінив предмет позову і задовольнив позовні вимоги в межах сум: у розмірі 52 823,00 гривень та 1552,00 гривень замість заявлених позивачем в розмірі 52 822, 98 гривень та в розмірі 1551,80 гривень.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду першої інстанції - залишенню без змін. При цьому судова колегія виходить з наступного.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обгрунтовано виходив з того, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4 - рп/2012 для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 01.04.2009 року по 22.11.2011 року ОСОБА_2 працювала у відповідача на посаді секретаря голови правління ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК» за договором від 20.08.2010 року, в якому зазначено, що підприємство зобов'язано сплачувати за навчання ОСОБА_2 для отримання освітньо - кваліфікаційного рівня «спеціаліст» за спеціальністю «Фармація». За навчання підприємство сплатило Національному фармацевтичному університету 8700,00 грн. 22.11.2011 року між сторонами укладено угоду про розірвання вказаного договору, згідно якої підприємство зобов'язано не стягувати з ОСОБА_2 грошові кошти, сплачені за договором від 20.08.2010 року та у разі виникнення необхідності підприємство за свій рахунок повинно компенсувати податок на дохід фізичних осіб, який виникає в результаті виконання (розірвання) вказаного договору. 22.11.2011 року ОСОБА_2 звільнено за власним бажанням. Проте в порушення умов договору та угоди відповідач утримав з її заробітної плати 1551,80 грн. як податок, про що ОСОБА_2 дізналася тільки у травні 2012 року з відповіді підприємства, а до суду звернулася у липні 2012 року, тобто суд першої інстанції правильно зазначив, що строк звернення до суду ОСОБА_2 не пропустила.
В суді апеляційної інстанції представник підприємства пояснив, що підприємство не мало можливості сплатити ці кошти за свій рахунок.
Статтею 127 КЗпП України передбачено випадки, коли підприємство провадить відрахування із заробітної плати працівника, однак компенсація податку на дохід фізичних осіб, який виник в результаті виконання (розірвання) вказаного договору із заробітної плати працівника нормами трудового законодавства не передбачено.
Оскільки під час звільнення підприємство не розрахувалося з ОСОБА_2 у строки, встановлені статтею 116 КЗпП України, воно зобов'язано сплатити ОСОБА_2 виходячи з вимог ст. 117 КЗпП України її середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяця, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Виплата за останні два календарні місяця, що передують звільненню позивача, становить: за жовтень 2011 року - 2012,74 грн., за листопад 2011 року - 2084, 48 грн. В жовтні 2011 року ОСОБА_2 відпрацювала 21 день, в листопаді 2011 року - 16 днів, середньоденна заробітна плата становить 110,74 грн. (2012,74 + 2084,48): (21+16). У липні 2013 року робочих днів було 23, в серпні 2013 року - 21, середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді становить 22 робочих днів. Таким чином підприємство затримало виплату ОСОБА_2 належних сум на 21 місяць та 15 робочих днів у вересні. Кількість робочих днів становить 477 (21х22+15). Середній заробіток за весь час затримки становить 52822, 98 грн. (110,74х477).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи повно, надавши належну оцінку доказам у справі, дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з підприємства на користь ОСОБА_2 1551,80 грн. невиплаченої їй заробітної плати та 52822, 98 грн. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У зв'язку з чим судова колегія вважає, що висновок суду відповідає зазначеним вище обставинам справи, наявним у справі доказам, зроблений відповідно до норм матеріального та процесуального права і підстав для його зміни або скасування немає. Арифметичні помилки, а саме 1552,00 грн. замість 1551,80 грн. (різниця в 20 коп.) та 52 823,00 грн. замість 52822, 98 грн., (різниця в 2 коп.) не вплинули на неправильність рішення суду і питання щодо їх виправлення може бути вирішено відповідно до ст. 219 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Питання щодо судових витрат вирішено відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ -БІОЛІК» - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя: Судді: