14 грудня 2006 р.
№ 15/243
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого
Першикова Є.В.
суддів:
Данилової Т.Б.,
Ходаківської І.П.,
розглянула
касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Едікт" (далі Товариство)
на постанову
Луганського апеляційного господарського суду
від
19.09.06
у справі
№ 15/243
господарського суду
Луганської області
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Олтан" (далі ТОВ "Олтан")
до
Товариства
про
стягнення 4 362,88 грн.
У судових засіданнях взяли участь представники
- позивача:
Ущенко С.С. (за дор. б/н від 06.03.06)
- у судовому засіданні 30.11.06, 14.12.06;
- відповідача:
Гладишева І.В. (за дов. № 04/9 від 20.11.06)
- у судовому засіданні 30.11.06.
Ухвалою від 08.11.06 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореному розпорядженням від 09.04.04 заступника Голови Вищого господарського суду України, касаційна скарга Товариства була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 30.11.06.
У зв'язку з відсутністю судді Савенко Г.В. розпорядженням від 30.11.06 заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. для розгляду справи № 15/243 господарського суду Луганської області, призначеної до розгляду на 30.11.06 колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Савенко Г.В., Ходаківська І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., яка розглядала справу по суті.
Про вказані обставини учасників судового процесу повідомлено на початку судового засідання 30.11.06. Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 3 ст. 77, ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.11.06 було оголошено перерву для виготовлення та оголошення вступної та резолютивної частин постанови Вищого господарського суду України, які оголошено у судовому засіданні 14.12.06.
Рішенням від 07.07.06 господарського суду Луганської області (суддя Пономаренко Є.Ю.) у задоволенні позовних вимог ТОВ "Олтан" відмовлено повністю.
Судові витрати у складі 102,00 грн. державного мита, а також 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладено на ТОВ "Олтан".
ТОВ "Олтан" повернуто зайво сплачене державне мито у сумі 91,74 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ "Олтан" належним чином не доведено настання строку виконання грошового зобов'язання, оскільки ним не було надано до суду доказів вручення Товариству саме оригіналу рахунка та належним чином оформленого примірника товарно-транспортної накладної.
Постановою від 19.09.06. Луганського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Семендяєвої І.В., суддів -Бойченка К.І., Медуниці О.Є.) апеляційну скаргу ТОВ "Олтан" задоволено частково.
Рішення від 07.07.06 господарського суду Луганської області скасовано.
Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Олтан" задоволено, з Товариства на користь ТОВ "Олтан" стягнуто штрафні санкції у розмірі 2 999,48 грн., державне мито за позовом та за апеляційною скаргою у розмірі 105,19 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 81,13 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ТОВ "Олтан" відмовлено.
При винесенні постанови суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що при прийнятті рішення місцевий суд безпідставно не звернув уваги на той факт, що Товариство визнало отримання рахунка на оплату та примірника товарно-транспортної накладної, хоча й вважає, що вони не підлягають оплаті, оскільки ці документи містять помилкові дані щодо його юридичної адреси та номеру свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, всупереч чому Товариство не надало до суду документальних доказів звернення до ТОВ "Олтан" щодо усунення зазначених недоліків у документації.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 19.09.06 Луганського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "Олтан" відмовити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженої постанови апеляційним судом було порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції було безпідставно не взято до уваги даних заявки на перевезення, на яку посилаються обидві сторони у справі, як на додаток до Договору, та яка містить вірні реквізити експедитора.
Також, скаржник у своїй касаційній скарзі звертає увагу на те, що хоча він і провів оплату по наданим ТОВ "Олтан" документам, проте, на його думку, строк виконання ним зобов'язання не настав, оскільки всупереч умов договору, розрахункові документи були оформлені неналежно, з помилковим зазначенням даних, у зв'язку з чим Товариство вважає, що воно здійснило дострокову оплату, а тому, на його думку, немає підстав для стягнення з нього пені за прострочення платежу.
У своєму відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Олтан" щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить оскаржену постанову залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача, оцінивши та дослідивши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, ТОВ "Олтан" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій в сумі 4 362,88 грн. по укладеному з Товариством договору надання транспортних послуг у міжнародному та внутрішньому сполученні № 6 ТР Э від 05.01.04 (далі Договір).
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що за Договором ТОВ "Олтан" (Перевізник) надає Товариству (Експедитор) транспортні послуги відповідно до умов даного Договору, а Товариство зобов'язується оплатити такі послуги.
На підставі наданих сторонами доказів по справі судовими інстанціями встановлено, що ТОВ "Олтан" відповідно до умов Договору здійснило перевезення вантажу по маршруту: м.Кархула, Фінляндія -м.Рубіжне, Україна. При цьому, судами встановлено, що вартість наданих ТОВ "Олтан" послуг становить 13 635,00 грн.
Судовими інстанціями встановлено, що порядок та строк внесення платежів за надані транспортні послуги сторони погодили у п. 3 Договору, зміст якого є таким: "даний договір є довгостроковим та оплата транспортних послуг здійснюється згідно рахунку Перевізника після поставки вантажу отримувачу, надання Експедитору оригіналів рахунку та екземпляра товарно-транспортної накладної (СМR), та вирішення всіх спірних питань протягом десяти банківських днів (якщо інше не передбачено заявкою) безготівковим розрахунком".
Також встановлено, що у п. 1 Договору сторонами передбачено надання на кожне конкретне перевезення заявок, у яких оговорюються кількість та рід вантажу, маршрути слідування, вантажовідправники та вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, ставки.
Апеляційним судом встановлено, що у заявці, на яку посилаються обидві сторони у справі, зазначений інший, ніж у договорі та, як стверджує Товариство, вірний номер свідоцтва про реєстрацію платника податку та його (змінена з 10.10.05) юридична адреса, також мається розділ "Порядок розрахунків", у якому умова про сплату послуг саме після вирішення спірних питань відсутня.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку судом встановлено, що п. 4.2.1 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати транспортних послуг Експедитор сплачує Перевізнику штраф у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний банківський день прострочки платежу.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що за визначенням, наведеним у ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що відповідно до п.п. 7.2. Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі.
З урахуванням наведеного, при новому розгляді справи судовим інстанціям слід взяти до уваги законодавчо встановлені вимоги щодо правил оформлення товарно-транспортних накладних та визначити відповідність ним спірних документів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення апеляційною інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Едікт" задовольнити частково.
Рішення від 07.07.06 господарського суду Луганської області та постанову від 19.09.06 Луганського апеляційного господарського суду у справі № 15/243 господарського суду Луганської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Т.Данилова
І.Ходаківська