21 грудня 2006 р.
№ 30-14/357-05-11828
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянула
касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Робінзон" (далі Товариство)
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду
від
19.09.06
у справі
№ 30-14/357-05-11828
господарського суду
Одеської області
за позовом
Затоківської селищної ради (далі Рада)
до
Товариства,
треті особи:
Державне управління екології та природних ресурсів в Одеській області (далі Управління екології),
Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради (далі Управління містобудування),
про
розірвання договору оренди земельної ділянки
В засіданнях взяли участь представники
- позивача:
не з'явилися;
- відповідача:
Ткачов О.І. (директор, протокол № 1 від 30.09.00)
- у судовому засіданні 30.11.06;
Гузь Г.В. (за дов. б/н від 16.10.06)
- у судовому засіданні 30.11.06;
- третіх осіб:
Управління екології:
не з'явилися;
Управління містобудування:
не з'явилися.
Ухвалою від 10.11.06 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореному розпорядженням від 09.04.04 заступника Голови Вищого господарського суду України, касаційна скарга Товариства б/н від 18.10.06 була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 30.11.06.
У зв'язку з відсутністю судді Савенко Г.В. розпорядженням від 30.11.06 заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. для розгляду справи № 30-14/357-05-11828 господарського суду Одеської області, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 30.11.06 колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Савенко Г.В., Ходаківська І.П., було створено колегію суддів у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
Про вказані обставини представників Товариства було повідомлено на початку судового засідання 30.11.06. У судовому засіданні 30.11.06 відводів складу колегії суддів не заявлено.
Врахувавши, що представники Ради, Управління екології та Управління містобудування у судове засідання 30.11.06 не з'явились, колегія суддів Вищого господарського суду України ухвалою від 30.11.06 відклала розгляд справи на 21.12.06 без початку перегляду справи по суті.
Вказані ухвали суду були направлені учасникам судового процесу в установленому порядку, документів які б свідчили про їх неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду касаційної скарги.
На день розгляду справи у судовому засіданні 21.12.06 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу до суду не надходило.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду сторін було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а від сторін повідомлень щодо неможливості участі у судових засіданнях до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи, а повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється учасникам судового процесу в установленому порядку.
Справа розглядається по суті колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореному розпорядженням від 09.04.04 заступника Голови Вищого господарського суду України, яка приймала касаційну скаргу Товариства до провадження.
Рішенням від 10.05.06 господарського суду Одеської області (колегія суддів у складі: головуючий -Рога Н.В., судді -Горячук Н.О., Бакланова Н.В.) у задоволенні позовних вимог Ради відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано ненаданням Радою належних доказів порушення Товариством умов договору оренди земельної ділянки, а отже й недоведеністю позовних вимог та доводів.
Постановою від 19.09.06 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Шевченко В.В., суддів - Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.) апеляційну скаргу Ради задоволено.
Рішення від 10.05.06 господарського суду Одеської області скасовано.
Позовні вимоги Ради задоволено.
Розірвано нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки площею 1.804 га розташованої у Лиманському районі с.Затока Одеської області, укладений 15.04.03 між Радою та Товариством.
З Товариства до Державного бюджету України стягнуто 127,50 грн. державного мита, а на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевим судом було неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Приймаючи нове рішення по справі апеляційний суд прийшов до висновку, що Товариством не було виконано умови спірного договору в частині каналізування бази відпочинку, що є порушенням умов договору, а отже тягне відповідні наслідки.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 19.09.06 Одеського апеляційного господарського суду скасувати, та залишити в силі рішення від 10.05.06 господарського суду Одеської області по даній справі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 12, 124, 143 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 32 Закону України "Про оренду землі".
На день розгляду справи по суті письмові відзиви на касаційну скаргу Товариства від Ради, Управління екології та Управління містобудування не надійшли.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Товариству на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 583444 від 03.10.03, виданого відповідно до акту державної технічної комісії про готовність завершеного будівництвом об'єкту к експлуатації від 03.07.02 та рішення виконкому Ради № 126 від 08.08.02, належать будівлі та споруди бази відпочинку "Робінзон" (далі База відпочинку), що розташовані у Лиманському районі с.Затока Одеської області, а саме: спальний корпус площею 941.5 кв.м., спальний корпус площею 592 кв.м., їдальня площею 622 кв.м., адміністративно-побутовий корпус площею 362.7 кв.м. та гараж площею 38.8 кв.м.
На підставі наданих сторонами доказів по справі судовими інстанціями встановлено, що 15.04.03 між Радою (Орендодавець) та Товариством (Орендар) укладено нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки (далі Договір) площею 1.804 га, на якій розташовані вказані будівлі та споруди, строком на 25 років.
При вирішенні спору судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п.п. 6.1.2, 6.1.3, 7.2.6, 7.2.9 Договору Товариство взяло на себе зобов'язання додержуватися екологічної безпеки землекористування, чинного земельного, екологічного, природоохоронного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил, проектних рішень щодо використання землі, а також зобов'язання утримувати в належному стані територію Бази відпочинку та прилеглу територію, проводити їх благоустрій відповідно до протипожежних, санітарно-епідеміологічних та природоохоронних вимог. Судовими інстанціями встановлено, що згідно п. 7.2.6 Договору Товариство взяло на себе зобов'язання в строк до 01.01.04 виконати роботи щодо каналізування та водопостачання Бази відпочинку.
Також, вирішуючи спір судові інстанції встановили, що у п.п. 8.3.6 п. 8.3 Договору сторони погодили, що даний Договір оренди припиняється у разі невиконання Орендарем вимог щодо каналізування, водопостачання та благоустрою, як орендованої земельної ділянки, так і прилеглої території, а також зобов'язань, передбачених розділом 7.2 цього Договору. Попередніми судовими інстанціями встановлено, що п. 6.1.7 Договору передбачено, що він підлягає достроковому розірванню за рішенням суду у разі невиконання Орендарем умов договору.
На підставі акту перевірки природоохоронного законодавства Дністровської регіональної інспекції Управління екології № 118 від 11.08.04 та постанови державного інспектора вказаної інспекції від 20.08.04 № 18927 апеляційним судом встановлено, що База відпочинку каналізована установкою "Біотал" потужністю 30 м.куб., яка працює з порушенням вимог екологічної експертизи, а саме: скид вод здійснюється не на біоплату для доочистки, а на місцевість так як біоплата відсутня. Судом встановлено, що на підставі вказаних актів за порушення вимог ст. 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. 17 Закону України "Про відходи" на директора Товариства було накладено адміністративний штраф в розмірі 120 грн., який був сплачений в добровільному порядку.
На підставі матеріалів справи судовими інстанціями встановлено, що каналізаційна насосна станція на території Бази відпочинку побудована Товариством без проходження екологічної експертизи, пусконалагоджувальні роботи не проводилися і акт цих робіт інспекцією не погоджувався, а у 2005 році очисні споруди взагалі не працювали.
На підставі листа Управління екології від 13.12.05 № 7050/03-06 та акту перевірки Управління екології № 91 від 25.05.05 апеляційним судом встановлено, що будівництво очисних споруд Товариством здійснюється за відсутністю державної екологічної експертизи та відповідних дозволів.
На підставі акту державної технічної комісії про готовність завершеного будівництвом об'єкту к експлуатації від 03.07.02 та рішення виконкому Ради № 126 від 08.08.02 попередніми судовими інстанціями встановлено, що вказаними органами були визнані готовими до експлуатації: спальний корпус площею 941.5 кв.м., спальний корпус площею 592 кв.м., їдальня площею 622 кв.м., адміністративно-побутовий корпус площею 362.7 кв.м. та гараж площею 38.8 кв.м. При цьому встановлено, що посилань щодо водопроводу та каналізації вказані акти не містять.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку судом встановлено, що факт каналізування Бази відпочинку Товариство доводить договором від 15.01.02 № 37 з ТОВ "Укрбіотал-монтаж" на поставку, монтаж та наладку обладнання установки біологічної очистки стічних вод "Біотал 30" та актом пусконалагоджувальних робіт від цієї ж дати, а також тим, що держкомісія прийняла Базу відпочинку до експлуатації за актом від 03.07.02.
Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що вирішуючи спір по суті суд першої інстанції з доводами Товариства погодився, зазначивши в своєму рішенні: "вряд чи ці органи погодили б ввід в експлуатацію Бази відпочинку без наявності системи водопостачання та каналізації".
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ці висновки місцевого суду першої інстанції носять характер припущення, що є неприпустимим для судового рішення, оскільки головними вимогами до рішення є його законність та обґрунтованість.
Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що Господарським процесуальним кодексом України встановлено вимоги щодо змісту рішення, зокрема, поставлено певні умови щодо по рядку складання господарського рішення та його змісту. Так, рішення господарського суду має бути викладеним грамотно, чітко, зрозуміло, бути законним обґрунтованим, переконливим і однозначним, безумовним і безальтернативним.
Дотримання господарським судом певних умов і вимог при прийнятті господарського, рішення, які відображаються в його змісті, є одним із елементів господарсько-процесуальної фор ми, яка гарантує найбільш повне і правильне здійснення зав дань, поставлених перед господарськими судами України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставним висновок суду апеляційної інстанції про порушення місцевим судом норм процесуального права щодо форми та змісту судового рішення.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а також зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За загальним правилом, встановленим ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено, або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, та інших випадках, встановлених договором, або законом.
Отже, оскільки, як встановлено апеляційною інстанцією, Товариством було порушено умови Договору та екологічні вимоги щодо введення в дію та експлуатації об'єктів Бази відпочинку, є обґрунтованим звернення Ради до суду з відповідним позовом.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що Товариство свої зобов'язання за Договором щодо каналізування Бази відпочинку не виконало, та припустило порушення норм природоохоронного та екологічного законодавства, що, за умовами Договору, тягне його розірвання.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовими інстанціями не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Робінзон" б/н від 18.10.06 залишити без задоволення.
Постанову від 19.09.06 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 30-14/357-05-11828 господарського суду Одеської області залишити без змін.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Г.Савенко
І.Ходаківська