Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Короткевича М.Є.,
суддів
Пошви Б.М. і Нікітіна Ю.І.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і захисника засудженого ОСОБА_2- ОСОБА_3 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 1 червня 2005 року, яким
ОСОБА_2, громадянина України,
не судимого,
засуджено за ч.1 ст.129 КК України на 6 місяців арешту, за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.289 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.190 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, за ч.3 ст.357 КК України на 3 місяці арешту, а на підставі ст.42 КК України (в редакції 1960 р.) за сукупністю злочинів остаточно призначено 6 років позбавлення волі;
ОСОБА_1, громадянина України,
не судимого,
засуджено за ч.2 ст.289 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч.3 ст.357 КК України на 3 місяці арешту, а на підставі ст.42 КК України (в редакції 1960 р.) за сукупністю злочинів остаточно призначено 5 років позбавлення волі.
Вирішено цивільні позови потерпілих про стягнення з засуджених матеріальної і моральної шкоди, а також долю речових доказів.
Вказаним вироком також засуджено ОСОБА_4, ОСОБА_6. і ОСОБА_5, які вирок в касаційному порядку не оскаржували.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 1 листопада 2005 року вирок в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 129, ч. 3 ст. 357 КК України, а ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 357 КК України скасовано із закриттям справи у зв'язку із закінченням строків давності притягнення їх до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 15 серпня 1998 року у квартирі АДРЕСА_1 погрожував вбивством ОСОБА_7, і цю погрозу потерпіла сприймала як реальну.
Також ОСОБА_2 засуджено за вчинення 7 вересня 2000 року за попередньою змовою групою осіб крадіжки майна у великому розмірі потерпілого ОСОБА_7. із проникненням в його квартиру АДРЕСА_2, а також за те, що він у період з 28 січня по 26 лютого 2001 року в м. Черкаси шляхом обману заволодів грошима і особистими важливими документами потерпілих ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11, ОСОБА_12.
Крім того, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 засуджено за те, що вони в ніч з 15 на 16 листопада 2000 року за попередньою змовою групою осіб із гаража в с. Леськи Черкаського району Черкаської області викрали автомобіль ВАЗ-2107 вартістю 22446 грн., а також особисті важливі документи і майно потерпілих ОСОБА_13 і ОСОБА_5 на загальну суму 1626 грн.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень і направлення справи на нове розслідування. Свою вимогу мотивує неповнотою, однобічністю, необ'єктивністю досудового і судового слідства. Вказує, що доказів винності ОСОБА_2 в інкримінованих злочинах немає, і обвинувачення щодо нього сфабриковано працівниками міліції. Крім того, зазначає, що ОСОБА_2 не підлягає кримінальній відповідальності відповідно до вимог ст.43 КК України, оскільки виконував спеціальне завдання з попередження чи розкриття злочинів.
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі також посилається на відсутність доказів його винності в інкримінованих злочинах, на те, що визнавальні показання він дав внаслідок застосування недозволених методів ведення слідства, що на досудовому слідстві і в суді було порушено його право на захист, а також на те, що під час заволодіння автомобілем потерпілих ОСОБА_13 він знаходився в іншому місці. ОСОБА_1просить постановлені щодо нього судові рішення скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою її перегляду.
Винність ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, підтверджена сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів. Як вбачається з матеріалів справи, досудове і судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону і таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування судових рішень, у справі не допущено.
Висновки суду про винність ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в інкримінованих їм злочинах відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами.
Зокрема, винність ОСОБА_2 погрозі вбивством повністю доведена показаннями потерпілої ОСОБА_14 про вчинення протиправних дій щодо неї засудженим, які узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16., ОСОБА_17., підтверджуються протоколом огляду місця події та протоколами інших слідчих дій, висновком судово-медичної експертизи щодо заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень.
Також доведена винність ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_7., що підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_7., засудженого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_16., ОСОБА_18 та інших, протоколом очної ставки між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 іншими доказами, яким суд дав належну оцінку.
Показаннями потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_19., ОСОБА_8., ОСОБА_12., ОСОБА_9., ОСОБА_10., свідків ОСОБА_20., ОСОБА_21., ОСОБА_22 підтверджена винність ОСОБА_2 у заволодінні грошима потерпілих та особистими документами шляхом шахрайства.
Винність ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у заволодінні автомобілем, особистим майном і особистими документами подружжя ОСОБА_13 доведена показаннями потерпілих, показаннями засудженої у цій же справі ОСОБА_5 про участь ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у вчиненні цих злочинних дій, показаннями свідківОСОБА_24. і ОСОБА_25, які затримували автомобіль під керуванням ОСОБА_1 і виявили в ньому запасні частини від викраденого автомобіля, які згодом впізнав потерпілий, що підтверджується відповідним протоколом.
Ці та інші наведені у вироку суду докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_2 скоїв злочини, передбачені ч.1 ст.129, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 і ч.3 ст.357 КК України, а ОСОБА_1- злочини, передбачені ч.2 ст.289, ч.2 ст.185 і ч.3 ст.357 КК України, а доводи у скаргах про однобічність, неповноту і необ'єктивність дослідження обставин справи є безпідставними.
Із матеріалів справи вбачається, що слідчими органами й судом досліджені всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного її вирішення. Проявів упередженості щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_1, як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду, перевіркою матеріалів справи не виявлено.
Вважати, що судом неправильно застосований кримінальний закон, чи що призначене засудженим покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і їх особі, немає підстав.
Перевірялись судом першої та апеляційної інстанції, і обґрунтовано визнані безпідставними, посилання у скаргах на застосування до засуджених недозволених методів ведення слідства, доводи про порушення їх права на захист, а також доводи про наявність у них алібі на час вчинення злочинів щодо подружжя ОСОБА_13.
Також вивченням матеріалів справи не встановлено підстав вважати, що ОСОБА_2 не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинені злочині на підставі ст.43 КК України, як про це йдеться у скарзі захисника ОСОБА_3
Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України підстав для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1, та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,
у задоволенні касаційних скарг захисника ОСОБА_3 і засудженого ОСОБА_1 відмовити.
Короткевич М.Є. Пошва Б.М. Нікітін Ю.І.