Іменем України
10 липня 2013 р. (12:19) Справа №801/3612/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Пакет Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Мельникової А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ТДК ГРУПП» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги.
Суть спору: Приватне підприємство «ТДК ГРУПП» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0018571502/0 від 05 листопада 2010 року, №0012852301/0 від 20 грудня 2011 року, визнання протиправною та скасування податкової вимоги №1/3901 від 26 листопада 2010 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача про анулювання реєстрації платника ПДВ, оформлене актом №338/15-2 від 22.04.2010 року є протиправним. Оскільки дане рішення стало підставою для оформлення акту №15796/15-2 від 02.11.2010 року, на підставі якого було винесено податкове повідомлення рішення №0018571502/0 від 05 листопада 2010 року про стягнення штрафу у сумі 170 грн., та акту №19086/23-7/36583583 від 12 грудня 2011 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0012852301/0 від 20 грудня 2011 року на суму 6176,25 грн., то вказані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога №1/3901 також є протиправними.
У судовому засіданні представники позивача Кундобін Д.Л. та Бакаєв С.М. підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позові.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд -
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Судом встановлено, що Приватне підприємство «ТДК ГРУПП» зареєстровано, як юридична особа, державним реєстратором виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим 28 липня 2009 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №635789 (а.с.10).
17 серпня 2009 року Приватне підприємство «ТДК ГРУПП» зареєстровано як платник податку на додану вартість, про що видано свідоцтво № 100240472 (а.с.17).
22 квітня 2010 року Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим було прийнято рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість на підставі приписів п.п. "ґ" п. 9.8 ст. 9 Закону України № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року "Про податок на додану вартість", про що складено акт №338/15-2 про анулювання реєстрації податку на додану вартість (а.с.11).
Не погодившись з зазначеним рішенням позивач оскаржив його у судовому порядку та ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року, позовну заяву Приватного підприємства «ТДК ГРУПП» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення залишено без розгляду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 155 КАС України (а.с.119-120,121-122).
У разі набрання законної сили судовим рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття, як про те вказано в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.08.10р. № 1172/11/13-10.
У даному випадку судами не було встановлено протиправності рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та воно у встановленому порядку не було скасовано, а тому з 22 квітня 2010 року, тобто з моменту прийняття відповідного рішення позивач не був платником податку на додану вартість.
02 листопада 2010 року посадовою особою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності повернення свідоцтва платника ПДВ, анульованого за ініціативою податкового органу, про що складено акт №15796/15-2 від 02 листопада 2010 року (а.с.12).
За висновками вказаного акту в порушення п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво платника на додану вартість анульованого за ініціативою податкового органу 22.04.2010 року (акт №338/15-2) граничний термін повернення свідоцтва 12.05.2010 року, станом на 03.11.2010 року не повернуто.
На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2010 року №0018571502/0 про застосування до позивача штрафу у сумі 170 грн. (а.с.13).
Також, податковою інспекцією позивачу виставлено першу податкову вимогу від 25 листопада 2010 року №1/3901 про сплату податкового боргу у сумі 169,50 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) (а.с.15).
Крім цього, з 05 грудня 2011 року по 09 грудня 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання нарахування ПДВ за квітень 2010 року з умовного продажу на товарні залишки або основні фонди на підставі абз. 10, п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», за результатами якої складено акт №19086/23-7/36583583 від 12 грудня 2011 року (а.с.18-22).
Зазначеною перевіркою були встановлені порушення з питання нарахування ПДВ за квітень 2010 року з умовного продажу на товарні залишки та основні фонди на підставі абз. 10 п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 4941 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2011 року №0012852301, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6176,25 грн., з яких: 4941 грн. - за основним платежем та 1235,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.14).
Закон України «Про податок на додану вартість», що був чинний у момент виникнення спірних правовідносин, визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.
Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво: якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.
При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.
Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.
Судом безперечно встановлено, що позивачем свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100240472 від 17 серпня 2009 року, анульоване 22 квітня 2010 року податковим органом, було повернуто останньому 08 вересня 2010 року, про що свідчить вхідний штамп податкового органу на супровідному листі позивача (а.с.16).
Тобто вказане свідоцтво платника податку на додану вартість було повернуто позивачем з перевищенням двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про його анулювання.
Відповідно до п.п.17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Таким чином, відповідач накладаючи на позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 05.11.2010 року №0018571502/0 штраф у сумі 170 грн. та виставляючи першу податкову вимогу від 25.11.2010 року №1/3901 на суму 169,50 грн., діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб передбачений законом.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення №0012852301/0 від 20 грудня 2011 року, то суд зазначає наступне.
Як зазначено в акті перевірки, що згідно наданих документів: обороно-сальдовій відомості по рах.281 за 1 квартал 2010 р. залишок товарних запасів станом на 01.04.2010 р. складає у сумі 24703,04 грн. та ПП «ТДК ГРУПП» користувалося податковим кредитом у місяці придбання запасів, що не заперечувалося у судовому засіданні представниками позивача.
Оскільки на час розгляду справи рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника ПДВ, оформлене актом №338/15-2 від 22.04.2010 року, у встановленому законом порядку не визнано протиправним та не скасовано, то податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про те, що у порушення абз.10 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «ТДК ГРУПП» не визнало умовний продаж таких запасів, податкові зобов'язання за квітень 2010 року не нараховані у сумі 4941 грн. (24703,04*20%).
За таких обставин, податкове-повідомлення рішення №0012852301/0 від 20 грудня 2011 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6176,25 грн., з яких: 4941 грн. - за основним платежем та 1235,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є законним та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позову та відмову у його задоволенні у повному обсязі.
В судовому засіданні 10 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст. 160, 163 КАС України повний текст постанови виготовлено та підписано 15 липня 2013 року.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.В.Пакет