22 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
Сеніна Ю.Л.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.І.,
Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Володимирецької районної державної адміністрації про стягнення надбавки за вислугу років, допомоги на оздоровлення і компенсації втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 27 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 1 липня 2004 року,
У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду з названим позовом і просила стягнути з відповідача невиплачені надбавку за вислугу років, щорічну допомогу на оздоровлення і компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказувала, що вона працювала на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 Степангородської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня Володимирецького району. Всупереч положенням ст. 57 Закону України “Про освіту» протягом 1997-2002 року їй не виплачувалася надбавка за вислугу років та допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки. Сума заборгованості по несплаті надбавки за вислугу років становить 4 336 грн. 81 коп., а по несплаті допомоги на оздоровлення - 676 грн. 20 коп.
Оскільки відповідач безпідставно виплачував заробітну плату не в повному обсязі, позивачка також просила стягнути 1 537 грн. 29 коп. компенсації за порушення термінів її виплати.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 27 квітня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 1 липня 2004 року, у позові відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову з підстав порушення судами норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України “Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства та колективного договору.
Статтею 98 КЗпП України визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в період з 1997 року по 2000 рік включно відділу освіти не виділялися бюджетні кошти для виплати надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення, які передбачені ст. 57 ЗУ “Про освіту».
Відповідно до ст. 33 ЦК України 1963 року державні організації, які є юридичними особами, не відповідають по зобов'язаннях держави.
Виплати педагогам, передбачені ст. 57 Закону України “Про освіту», гарантувалися державою і виплати цих коштів мали здійснюватися за рахунок бюджетних коштів.
З огляду на викладене, суд в порядку ст. 105 ЦПК України 1963 року мав вирішити питання про залучення до участі в справі як співвідповідачів відповідні державні органи та установи, які являлись розпорядниками бюджетних коштів.
Окрім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 8 постанови № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» - у виплаті надбавок і доплат з мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
Суди при вирішенні справи на наведене уваги не звернули та ухвалили рішення всупереч вимогам закону.
За таких обставин ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 27 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 1 липня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України :
Головуючий
Ю.Л. Сенін
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк