м. Вінниця
25 жовтня 2013 р. Справа № 802/3806/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Сала П.І.,
за участю
секретаря судового засідання: Колос М.С.,
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
представників відповідача: ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: начальника штабу - першого заступника Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України
про: часткове визнання протиправним та скасування наказу про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності,
12.09.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу начальника штабу - першого заступника Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (далі - Командувач ПС ЗС України) № 93 від 14.08.2013 року в частині оголошення позивачу дисциплінарного стягнення - суворої догани за невихід на службу та самовільне залишення місця служби без поважних причин більше 3 годин, а також в частині надання доручення начальнику управління особового складу - заступнику начальника штабу Командувача ПС ЗС України організувати розгляд на засіданні атестаційної комісії Командування Повітряних Сил Збройних Сил України (далі - Командування ПС ЗС України) питання про відповідність ОСОБА_1 займаній посаді.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він проходить військову службу у Командуванні ПС ЗС України на посаді офіцера відділу інформаційно-аналітичного забезпечення розвідувального управління. Наказом начальника штабу - першого заступника Командувача ПС ЗС України № 93 від 14.08.2013 року йому оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за невихід на службу і самовільне залишення місця служби без поважних причин більше 3 годин. Цим ж наказом заступнику начальника штабу Командувача ПС ЗС України доручено організувати розгляд на засіданні атестаційної комісії Командування питання про відповідність позивача займаній посаді. Вищезазначений наказ ОСОБА_1 вважає незаконним, посилаючись на те, що в ньому міститься недостовірна інформація, а наведені у наказі обставини навмисно спотворені та не відповідають дійсності. Зокрема вказує на неправдивість твердження про те, що 21.06.2013 року керівний склад розвідувального управління штабу Командування ПС ЗС України неодноразово безуспішно намагався зв'язатися із ОСОБА_1, оскільки про причину неприбуття останнього на службу було відомо його безпосередньому начальнику ще на початку робочого дня. Крім того, мати позивача не повідомляла офіцерам Командування ПС ЗС України про те, що її син нібито перебуває в нетверезому стані та у зв'язку з цим не може дістатися місця служби, а насправді повідомила керівництво Командування, що він не може прибути на службу через незадовільний станом здоров'я, зумовлений харчовим отруєнням. Також ОСОБА_1 зазначає, що всупереч твердженням, які містяться в оскаржуваному наказі, у Вінницькому обласному наркологічному диспансері "Соціотерапія" ніякого лабораторного дослідження йому не проводили, а працівник цієї установи лише запитав у нього прізвище, ім'я та по батькові, після чого зробив якість записи. На цьому обстеження було закінчено. В подальшому його дійсно було госпіталізовано до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону. Однак, просить врахувати, що його хворобливий стан був викликаний гострим харчовим отруєнням та помилково сприйнятий за стан алкогольного сп'яніння. При цьому ніякого обстеження, крім візуального, 21.06.2013 року йому проведено не було. Також ОСОБА_1 вважає, що відповідач порушив вимоги ст. 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зокрема службове розслідування за фактом його неприбуття на службу було проведено упереджено і формально та не мало на меті з'ясування фактичних обставин, за яких він не вийшов на службу. Відтак висновок про недотримання ним статей 11-14, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України є безпідставним і надуманим, а тому оскаржуваний наказ підлягає скасуванню як протиправний.
Під час судового розгляду справи ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 51, 137 КАС України зменшив розмір заявлених позовних вимог та остаточно просить суд визнати протиправним і скасувати наказ начальника штабу - першого заступника Командувача ПС ЗС України № 93 від 14.08.2013 року в частині оголошення йому дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани за невихід на службу та самовільне залишення місця служби без поважних причин більше 3 годин (а.с. 50).
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали уточнені позовні вимоги та надали пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві.
Окрім цього ОСОБА_1 пояснив суду, що у Збройних Силах України він служить з 1993 року. Починаючи з грудня 2012 року перебуває на посаді офіцера відділу інформаційно-аналітичного забезпечення розвідувального управління штабу Командування ПС ЗС України. На даний час має військове звання підполковник. Його робочим місцем вважається адміністративний будинок розвідувального управління штабу, який знаходиться по вул. Червоноармійській, 105 в м. Вінниці. З внутрішнім трудовим розпорядком він ознайомлений, його робочий день триває з 08 до 17 год. Стосовно подій, які мали місце 21.06.2013 року позивач ОСОБА_1 зазначив, що напередодні, а саме у четвер 20.06.2013 року, йому стало погано. Була сильна нудота, діарея, запаморочення. Після роботи стан не покращився. Близько 1 год. ночі він випив 50 грамів горілки з перцем і сіллю, оскільки знав що у такий спосіб лікують отруєння. До ранку йому легше не стало, а коли прийшов час збиратися на службу відчув, що фізично не здатний їхати на роботу. Тому вирішив подзвонити підполковнику ОСОБА_5, який виконував обов'язки начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення розвідувального управління штабу Командування ПС ЗС України, та повідомив йому, що погано почувається. Той у свою чергу доповів тимчасово виконуючому обов'язки начальника розвідувального управління ОСОБА_6 Приблизно у цей ж час матір подзвонила у швидку допомогу, однак там відмовилися приїжджати. В подальшому вона телефонувала також ОСОБА_6 і пояснювала йому ситуацію, казала, що син не може прибути на службу, оскільки отруївся. ОСОБА_6 дзвонила і дружина ОСОБА_7, проте він відмовився з нею розмовляти. Потім матір зв'язалася з сімейним лікарем, який пообіцяв прийти після прийому. В обід до них додому приїхали дві машини з групою офіцерів, серед яких був ОСОБА_6 та ОСОБА_8 Вони зайшли в будинок і сказали одягатися, після чого повезли його в наркологічний диспансер. Позивач стверджує, що лікар-нарколог його навіть не оглядав, запитав як звати і зробив якісь записи. Потім його відвезли у Військово-медичний клінічний центр, де він пролежав у реанімаційному відділенні 4 доби. Категорично заперечує, що того дня перебував у стані алкогольного сп'яніння і пояснює, що почувався погано через гостре харчове отруєння, яке не пов'язане з вживанням спиртного. Чому у медичних документах зазначено інший діагноз пояснити не зміг. Просить суд врахувати, що керівництво до нього ставиться упереджено і хоче звільнити з військової служби.
Представники відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечили з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях (а.с. 21-24). Наполягають на тому, що службове розслідування за фактом неприбуття ОСОБА_1 на службу 21.06.2013 року було проведене об'єктивно, а викладені в акті службового розслідування обставини відповідають дійсності і повністю підтверджуються документально. Оскільки позивач не вийшов на службу без поважних причин більше 3 годин протягом робочого дня, самовільно залишив місце служби та грубо порушив військову дисципліну, наказ № 93 від 14.08.2013 року начальником штабу - першим заступником Командувача ПС ЗС України було прийнято правомірно та на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені законодавчими актами. Просять суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що позивач є її сином, вони проживають разом АДРЕСА_1. 21.06.2013 року син мав з'явитися на роботу, але фізично цього зробити не міг, тому що дуже погано себе почував через отруєння. Всю ніч він не спав, намагався покращити своє самопочуття, приймав ліки, а під ранок сказав, що подзвонив начальнику, після чого приліг і заснув. Через деякий час вона зателефонувала ОСОБА_6 і пояснила йому, що син дуже хворий і не може приїхати на роботу. Швидку допомогу для сина вона не викликала, але зв'язувалася з сімейним лікарем, який пообіцяв зайти до них після прийому. Приблизно в обідній час до будинку під'їхали два автомобілі з групою офіцерів. ОСОБА_6 сказав мені, що забирають сина у госпіталь, але чомусь поїхали в наркологічний диспансер. Мене всередину не впустили, що там відбувалося вона не знає. Потім сина повезли у Військов-медичний клінічний центр, де його поклали на стаціонарне лікування. В подальшому вона дізналася, що сина звинувачують у пияцтві і за це хочуть звільнити. На додаткові запитання учасників процесу свідок пояснила, що 21.06.2013 року ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння не перебував, а погано почувався у зв'язку з харчовим отруєнням, про що вона повідомила ОСОБА_6 телефоном близько 12 год. Крім того зазначила, що згоди на огляд сина у наркологічному диспансері вона не надавала.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона є дружиною позивача і вони разом проживають АДРЕСА_1. 20.06.2013 року чоловік прийшов з роботи і сказав, що дуже погано себе почуває. Його нудило, він нічого не їв та не мав апетиту. Швидку допомогу не викликали, бо думали що минеться. Вночі чоловік вирішив випити горілки з перцем, але на ранок його стан не покращився. Оскільки він не міг їхати на службу, вона з телефону чоловіка подзвонила його співробітнику ОСОБА_5 та повідомила, що ОСОБА_1 погано почувається та фізично не може вийти на роботу. ОСОБА_5 сказав їй дзвонити до керівництва, тому що подібних питань він не вирішує. Після цього вона пішла на роботу. В подальшому вона дізналася, що чоловіка госпіталізували. Категорично заперечила, що 20-21.06.2013 року ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що з 2000 року він працює лікарем-наркологом кабінету медоглядів на стан сп'яніння Вінницького обласного наркологічного диспансеру "Соціотерапія". Досвід роботи у цій сфері з 1999 року. 21.06.2013 року він чергував. Пригадує, що в цей день військова поліція привела на огляд військовослужбовця ОСОБА_1 Було проведено стандартну процедуру, за результатами якої встановлено, що зазначений громадянин перебуває у стані алкогольного сп'яніння середнього ступеня. Свідок повністю підтримав висновок амбулаторного медичного огляду № 164 від 21.06.2013 року і підтвердив, що таки й висновок підписаний особисто ним, особою, щодо якої проведено огляд, та особою, яка направляла на огляд. Крім того пояснив, що стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 був встановлений за рядом ознак, критеріїв і методів. Зокрема, як вбачається з акту медичного огляду, у позивача була знижена увага, контакт умовний, свідомість збережена частково, мова нерозбірлива, обличчя почервоніле, рухи некоординовані, неповне орієнтування в просторі, хода хитлива, підвищені пульс і тиск, зіниці розширені, стан в позі Роумберга нестійкий, точних рухів не виконував, був запах алкоголю з ротової порожнини. Ністагм-метод підтвердив стан сп'яніння. Від проходження огляду на алкотестері ОСОБА_1 відмовився, свою відмову намагався написати письмово, вона долучена до акту. На запитання учасників процесу свідок відповів, що аналізи під час проведення медоглядів на визначення стану сп'яніння не відбираються і без них можна зробити висновок, твереза особи чи ні. Ознак отруєння у ОСОБА_1 він не вбачав, хоча не виключає, що отруєння алкоголем могло бути. Також зазначив, що 100 грамів горілки виводяться з організму людини протягом 4 годин. Тому якби позивач випив цю кількість спиртного о 2 год. ночі, до 6 год. ранку ознак вживання ним алкоголю вже не було б. Підтвердив правильність і об'єктивність свого висновку та заперечив будь-який сторонній тиск на нього при його наданні.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він працює в одному відділі з ОСОБА_1, посади у них приблизно рівнозначні, відносин підпорядкування немає. 21.06.2013 року о 8 год. ранку з телефону позивача йому подзвонила дружина ОСОБА_1 та запитала, чи не можна чоловікові надати відгул на цей день. Він запропонував звернутися до керівництва, тому що таких питань він не вирішує. Близько 9 год. йому зателефонував сам ОСОБА_1, який сказав, що вже їде на службу. Слова позивача він передав начальнику відділу ОСОБА_6 Однак, в цей день ОСОБА_1 на роботу так і не з'явився. Як відомо свідкові, в обід за місцем проживання позивача виїжджала група офіцерів.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що він займає посаду начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення розвідувального управління штабу Командування ПС ЗС України та є безпосереднім начальником ОСОБА_1 Свого підлеглого характеризує як офіцера, який має низький фаховий рівень та є схильним до зловживання спиртними напоями. Випадків пияцтва позивача на роботі не було, але ОСОБА_1 часто з'являється на службу з запахом алкоголю, що свідчить про вживання спиртного напередодні. Такий його стан не може не впливати на якість виконання своїх посадових обов'язків. При цьому свідок зазначив, що неодноразово зустрічався з матір'ю і дружиною ОСОБА_1, повідомляв їм, що є така проблема і пропонував лікувати позивача. З приводу безпосередніх обставин справи ОСОБА_6 пояснив, що 21.06.2013 року біля 9 год. ранку він повернувся з наради у відділ. ОСОБА_5 сказав йому, що дзвонив ОСОБА_1 і просив передати, що затримується. Він набрав номер телефону позивача, але той не відповідав. Після 11 год., тобто коли минуло 3 години з часу початку робочого дня, він вирішив написати рапорт на ім'я свого начальника - командира військової частини А0201-Р Ткачука, в якому повідомив про невихід офіцера ОСОБА_1 на службу. При цьому, як пояснив свідок, до таких дій його спонукала попередня поведінка позивача, зокрема випадок його затримання у нетверезому стані під час відрядження в м. Одесі, а також те, що він не зробив для себе належних висновків. Після подання рапорту йому зателефонувала матір ОСОБА_1, яка сказала, що син на роботу вийти не може, бо захворів. З її слів та враховуючи їхні попередні розмови він зрозумів, що ОСОБА_1 не може з'явитися на службу саме через стан сп'яніння. Разом із тим, він відповів матері позивача, що вже написав рапорт і від нього нічого не залежить. В подальшому за вказівкою вищого командування було створено групу офіцерів для виїзду за місцем проживання ОСОБА_1 Близько 14 год. 30 хв. група прибула в м. Гнівань, де проживав позивач з сім'єю. Його матір запросила додому. ОСОБА_1 лежав на ліжку одягнений, в кімнаті відчувався сильний запах спиртного. Було прийнято рішення відвезти його на огляд в наркологічний диспансер. Позивач поводив себе неадекватно, не міг говорити, мало розумів що відбувається. Проте, ніхто його ні до чого не примушував, в машину він сідав добровільно, від медичного огляду не відмовлявся. В приміщення диспансеру свідок не заходив, що там відбувалося не знає. Після цього ОСОБА_1 було відвезено у госпіталь, де він перебував на стаціонарному лікуванні.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що станом на час подій, які мають значення для справи, він перебував на посаді офіцера відділу аналізу та виховної профілактики правопорушень управління виховної та соціально-психологічної роботи Командування ПС ЗС України. Позивача ОСОБА_1 знає у зв'язку з проведенням службового розслідування, оскільки був у складі комісії, яка таке розслідування проводила. До його обов'язків як члена комісії входило відбирання письмових пояснень в офіцерів щодо подій 21.06.2013 року. Пояснення усі писали особисто, в тому числі і позивач. При цьому ніхто і нікого до написання певних пояснень не примушував. За результатами проведеного службового розслідування було складено акт, яким начальнику штабу - першому заступнику Командувача ПС ЗС України запропоновано притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та ініціювати розгляд на атестаційній комісії питання про його відповідність займаній посаді.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що він займає посаду старшого офіцера медичної служби Командування ПС ЗС України. 21.06.2013 року за наказом начальника його було включено до складу групи офіцерів, яка виїжджала до місця проживання підполковника ОСОБА_1 Позивач був виявлений вдома, він лежав на ліжку одягнений, на запитання не реагував, говорити не міг та за наявними ознаками перебував у стані алкогольного сп'яніння. Врешті-решт було вирішено відвезти його в наркологічний диспансер. На запитання учасників процесу свідок також відповів, що в клініці нервових хворів Військово-медичного клінічного центру, де на лікуванні перебував позивач, харчові отруєння не лікують.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з огляду на таке.
Встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу з 1993 року. Починаючи з 04.01.2013 року він перебуває на посаді офіцера відділу інформаційно-аналітичного забезпечення розвідувального управління штабу Командування ПС ЗС України. Військове звання позивача - підполковник.
Згідно з відомостями службової картки військовослужбовця (а.с. 36) за час проходження військової служби ОСОБА_1 мав одне заохочення у вигляді подяки з нагоди святкування 65-ої річниці перемоги у Великій Вітчизняній Війні, а також ряд дисциплінарних стягнень, зокрема:
- сувору догану за порушення розпорядку дня, яка була застосована 14.12.2010 року;
- догану за низьку виконавчу дисципліну, яка була застосована 27.12.2011 року;
- сувору догану за низьку виконавчу дисципліну, яка була застосована 01.08.2012 року;
- сувору догану за низьку виконавчу дисципліну, яка застосована 23.10.2012 року;
- попередження про неповну службову відповідність за самоусунення від виконання службових обов'язків, перебування у нетверезому стані в службовий час, яке було застосоване 22.10.2012 року.
Предметом спору у даній адміністративній справі є наказ начальника штабу - першого заступника Командувача ПС ЗС України № 93 від 14.08.2013 року (а.с. 46), який позивач оскаржує в частині оголошення йому сурової догани за невихід на службу та самовільне залишення місця служби без поважних причин більше 3 годин.
Як вбачається зі змісту вказаного наказу, 26.06.2013 року о 08 год. 00 хв. начальником відділу інформаційно - аналітичного забезпечення розвідувального управління штабу Командування ПС ЗС України підполковником ОСОБА_6 було виявлено відсутність на робочому місці підполковника ОСОБА_1 Після неодноразових безуспішних спроб керівного складу розвідувального управління штабу Командування ПС ЗС України зв'язатися з офіцером, інформацію щодо події було доведено до керівного складу Командування ПС ЗС України. За вказівкою Командувача ПС ЗС України та згідно з усним розпорядженням начальника штабу - першого заступника Командувача ПС ЗС України 21.06.2013 року о 14 год. 30 хв. було здійснено виїзд групи офіцерів Командування ПС ЗС України до місця проживання підполковника ОСОБА_1
Також у наказі зазначено, що ОСОБА_1 було виявлено 21.06.2013 року о 15 год. 00 хв. за місцем проживання. Зі слів його матері син зранку перебував у нетверезому стані, а тому не зміг дістатися до місця служби. При первинному медичному огляді, який провів старший офіцер медичної служби Командування ПС ЗС України ОСОБА_12, у офіцера спостерігалось порушення координації рухів, заторможеність, незрозуміле мовлення. Після цього з метою проведення медичного обстеження позивача було доставлено в обласний наркологічний диспансер "Соціотерапія" міста Вінниця. Під час обстеження встановлено, що підполковник ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння середнього ступеня. Зважаючи на його стан здоров'я і рекомендації військового лікаря зі складу групи офіцерів Командування ПС ЗС України, ОСОБА_1 було запропоновано госпіталізацію, на що останній погодився. Близько 16 год. 00 хв. 21.06.2013 року підполковника ОСОБА_1 було госпіталізовано до реанімаційного відділення Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону Збройних Сил України з попереднім діагнозом "гостре харчове отруєння сурогатним алкоголем".
Відповідно до наказу начальника штабу - першого заступника Командувача ПС ЗС України № 77 від 27.06.2013 року було призначено службове розслідування щодо невиходу підполковника ОСОБА_1 на військову службу, яким встановлено, що 21.06.2013 року останній був відсутній на робочому місці та не виконував службових обов'язків у зв'язку з перебуванням в стані алкогольного сп'яніння середнього ступеня, що поряд з іншими даними підтверджується довідкою Вінницького обласного наркологічного диспансеру "Соціотерапія" № 164 від 21.06.2013 року.
Таким чином, на думку комісії з проведення службового розслідування підполковник ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 11- 14, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а в його діях вбачається факт грубого порушення військової дисципліни, а саме п. 8 Переліку порушень військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану військової дисципліни (додаток 12 до Інструкції про порядок надання доповідей і донесень про злочини, порушені кримінальні справи, події, адміністративні корупційні правопорушення, грубі порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (зі змінами), затвердженої наказом Міністерства оборони України від 22.03.2012 року № 160), - "невихід офіцера на службу та самовільне залишення місця служби без поважних причин більше 3 годин протягом робочого дня".
Крім того, комісією з'ясовано, що порушення військової дисципліни вчинено офіцером не вперше. Так, наказом Командувача ПС ЗС України № 397 від 22.10.2012 року підполковника ОСОБА_1 та деяких інших посадових осіб Командування ПС ЗС України притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Підставою для цього стало те, що старший офіцер відділу інформаційно-аналітичного забезпечення розвідувального управління штабу Командування ПС ЗС України підполковник ОСОБА_1, перебуваючи у відрядженні у військовій частині А1620 (місто Одеса), не виконав вимоги наказу начальника штабу - першого заступника Командувача ПС ЗС України (по стройовій частині) № 166 від 10.09.2012 року щодо виконання завдань у відрядженні, не приступив до роботи у встановлений термін в складі комісії з проведення інспекційних заходів, знаходився на території військової частини у нетверезому стані, самоусунувся від виконання службових обов'язків та був відсторонений головою комісії від виконання обов'язків у її складі. Вживання спиртних напоїв підполковник ОСОБА_1 заперечував, хворобливий стан пов'язував з головним болем та перевтомою. У цьому стані його було затримано співробітником органів Військової служби правопорядку Південного територіального управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України, про що складено протоколи від 10.09.2012 року про адміністративне затримання та адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 178 КУпАП. Подальше виконання службового завдання та відрядження підполковника ОСОБА_1 було скасовано, військовослужбовець відправлений до місця проходження військової служби. 31.09.2012 року факт можливого перебування підполковника ОСОБА_1 у нетверезому стані у службовий час начальником розвідувального управління штабу Командування ПС ЗС України полковником ОСОБА_4 не було належно задокументовано і не проведено об'єктивне розслідування причин скоєння правопорушення.
Також судом встановлено, що за результатами проведеного службового розслідування складено акт від 25.07.2013 року, яким начальнику штабу - першому заступнику Командувача ПС ЗС України запропоновано притягнути підполковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та за неодноразове невиконання умов контракту ініціювати розгляд на атестаційній комісії питання про його відповідність займаній посаді (а.с. 25-28).
В подальшому відповідачем прийнято оскаржуваний наказ № 93 від 14.08.2013 року, про скасування якого позивачем заявлено адміністративний позов.
Надаючи оцінку правомірності зазначеного наказу в частині оголошення підполковнику ОСОБА_1 суворої догани, суд керується наступними мотивами.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначається Дисциплінарним статутом Збройних сил України, затвердженим Законом України № 551-XIV від 24.03.1999 року (далі - Дисциплінарний статут).
Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (п. 1, 2 Розділу І Дисциплінарного статуту).
Відповідно до п. 45 Розділу ІІІ Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно з п. 6 Додатку 11 до Інструкції про порядок надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, адміністративні корупційні правопорушення, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 144 від 02.07.2013 року, невихід офіцера, сержантів та солдатів військової служби за контрактом на службу та самовільне залишення місця служби без поважних причин більше 3 годин протягом робочого дня є одним із порушень військової дисципліни, які обліковуються для оцінки стану військової дисципліни.
Оскаржуваним наказом начальника штабу - першого заступника Командувача ПС ЗС України № 93 від 14.08.2013 року офіцеру відділу інформаційно - аналітичного забезпечення розвідувального управління штабу Командування ПС ЗС України підполковнику ОСОБА_1 оголошено сувору догану саме за невихід на службу та самовільне залишення місця служби без поважних причин більше 3 годин.
Факт невиходу позивача на службу 21.06.2013 року є безспірним і дійсно мав місце. Разом із тим, ОСОБА_1 посилається на те, що його невихід на службу у цей день був обумовлений хворобливим станом, викликаним гострим харчовим отруєнням, про що він повідомив свого безпосереднього начальника. Водночас відповідач стверджує, що позивач не вийшов на службу у зв'язку з перебуванням у стані алкогольного сп'яніння, що не може вважатися поважною причиною.
Перевіряючи вищенаведені доводи сторін судом встановлено, що згідно з розпорядком дня робочий день для військовослужбовців Командування ПС ЗС України триває з 08 год. до 17 год. Про це ОСОБА_1 було відомо, що він підтвердив у судовому засіданні.
Робоче місце позивача знаходиться у місці дислокації розвідувального управління штабу по вул. Червоноармійській, 105 в м. Вінниці.
21.06.2013 року о 08 год. 00 хв. підполковник ОСОБА_1 на своєму робочому місці не з'явився, а оскільки до обідньої перерви цього дня достовірної інформації щодо його місцезнаходження та причин невиходу на службу не було, за вказівкою Командувача ПС ЗС України та згідно з усним розпорядженням начальника штабу - першого заступника Командувача ПС ЗС України групою офіцерів Командування ПС ЗС України о 14 год. 30 хв. здійснено виїзд до місця проживання позивача по вул. Жовтневій, 8 в м. Гнівань Тиврівського району Вінницької області.
Вказаною групою офіцерів Командування ПС ЗС України спільно із співробітниками Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку підполковника ОСОБА_1 було виявлено вдома о 15 год. 00 хв. 21.06.2013 року, після чого старшим офіцером медичної служби Командування ПС ЗС України ОСОБА_12 проведено первинний медичний огляд позивача, за результатами якого встановлено, що у ОСОБА_1 спостерігається виражене порушення координації рухів, заторможеність, незрозуміле мовлення, присутні ознаки алкогольного сп'яніння.
В подальшому підполковника ОСОБА_1 було доставлено до клінічного закладу "Вінницький обласний наркологічний диспансер "Соціотерапія" та на підставі направлення начальника Вінницького ЗВ ВСП полковника ОСОБА_14 лікарем-наркологом ОСОБА_10 проведено медичний огляд позивача для встановлення факту вживання ним алкоголю та стану алкогольного сп'яніння.
Висновком амбулаторного медичного огляду № 164 від 21.06.2013 року за результатами клінічного огляду і лабораторних досліджень підтверджено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння середнього ступеню (а.с. 44-45). Даний висновок у судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_10, надавши суду детальні пояснення щодо того, за якими саме ознаками було встановлено наявність у позивача стану сп'яніння.
Після проведення медичного огляду, зважаючи на стан здоров'я ОСОБА_1 та рекомендації військового лікаря зі складу групи офіцерів Командування ПС ЗС України, йому було запропоновано госпіталізацію, на що позивач погодився. Близько 16 год. 00 хв. 21.06.2013 року підполковника ОСОБА_1 було госпіталізовано до реанімаційного відділення Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону Збройних Сил України з попереднім діагнозом "алкогольне сп'яніння середнього ступеня важкості ".
Згідно з виписним епікризом ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в клініці нервових хвороб з 21.06.2013 року по 11.07.2013 року з діагнозом F 10.00 середнього ступеню важкості (а.с. 40).
Відповідно до Міжнародної статистичної класифікації хворіб МКХ - 10, що є загальноприйнятою класифікацією для кодування медичних діагнозів, код діагнозу F 10.00 означає розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю (а.с. 59-61).
Крім того, на запит суду Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону повідомив, що підполковник ОСОБА_1 прибув у приймальне відділення центру 21.06.2013 року о 16 год. 40 хв. з попереднім діагнозом "алкогольне сп'яніння середнього ступеня важкості" (довідка комунального закладу ВОНД "Соціотерапія" № 164 від 21.06.2013 року). Діагноз заключний клінічний: "гостре отруєння алкоголем середнього ступеня важкості (F 10.00) (а.с. 80).
Факт перебування 21.06.2013 року позивача ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння також підтверджується й іншими зібраними та дослідженими під час розгляду справи доказами, зокрема матеріалами медичної карти стаціонарного хворого № 2415/411 (а.с. 82-110) та показаннями допитаних у судовому засіданні свідків.
Таким чином, суд вважає доведеною ту обставину, що 21.06.2013 року підполковник ОСОБА_1 був відсутній на службі та самовільно залишив місце служби у зв'язку з перебуванням в стані алкогольного сп'яніння, тобто без поважних причин, чим вчинив порушення військової дисципліни.
Натомість жодних належних і допустимих доказів на спростування вказаної обставини судом не здобуто, а пояснення позивача про те, що його хворобливий стан був викликаний гострим харчовим отруєнням, яке не пов'язане з вживанням спиртного, на переконання суду, є безпідставними та спрямовані на уникнення передбаченої законом відповідальності.
Водночас суд зазначає, що згідно з листа департаменту охорони здоров'я та курортів Вінницької обласної державної адміністрації № 03-8-4106 від 18.10.2013 року 21.06.2013 року за адресою: м. Гнівань, вул. Жовтнева, 8 не було зареєстровано виклику лікаря додому чи швидкої медичної допомоги в Тиврівському районному медичному центрі первинної медико-санітарної допомоги, поліклінічному відділенні Гніванської міської лікарні та відділенні швидкої медичної допомоги Тиврівської центральної районної лікарні (а.с. 128-129). Це додатково спростовує твердження позивача ОСОБА_1 про те, що 21.06.2013 року він мав гостре харчове отруєння, потребував медичної допомоги та у зв'язку з цим фізично не міг вийти на роботу.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач також посилається на те, що службове розслідування за фактом його неприбуття на службу 21.06.2013 року було проведено упереджено і формально, без з'ясування фактичних обставин справи.
Проте, наведені доводи позивача у ході розгляду справи також не підтвердилися.
Відповідно до п. 84 Розділу ІІІ Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно з п. 85 Розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (п. 86 Розділу ІІІ Дисциплінарного статуту).
В силу вимог п. 87 Розділу ІІІ Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника штабу - першого заступника Командувача ПС ЗС України № 77 від 27.06.2013 року було призначено службове розслідування щодо невиходу на військову службу підполковника ОСОБА_1, визначено терміни його проведення та склад комісії (а.с. 29). За результатами розслідування складено акт, який 25.07.2013 року затвердив т.в.о. начальника штабу Командування ПС ЗС України полковник ОСОБА_15 (а.с. 25-28).
При цьому судом встановлено, що під час проведення службового розслідування відбиралися пояснення у групи офіцерів, які 21.06.2013 року брали участь у виїзді до місця проживання ОСОБА_1, зокрема у старшого офіцера медичної служби Командування ПС ЗС України підполковника ОСОБА_12 та начальника відділу військової частини А 0201-Р підполковника ОСОБА_6 (а.с. 31-32)
Вказані особи, будучи допитаними у судовому засіданні як свідки, повністю підтвердили надані Командуванню ПС ЗС України письмові пояснення, в тому числі відсутність підполковника ОСОБА_1 за місцем служби 21.06.2013 року, наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння та його направлення для проведення медичного огляду у Вінницький обласний наркологічний диспансер "Соціотерапія".
Також судом з'ясовано, що в рамках службового розслідування письмові пояснення були відібрані і у позивача, який пояснив, що 15.06.2013 року він був присутній на зустрічі однокласників, де йому стало погано і він пішов додому. Хворобливий стан здоров'я тривав протягом тижня. В ніч з 20.06.2013 року на 21.06.2013 року йому стало погано і він вжив близько 70-80 грамів горілки з сіллю та перцем для покращення здоров'я. Зранку 21.06.2013 року стан здоров'я не змінився, йому було погано, у зв'язку з чим він зателефонував підполковнику ОСОБА_5 та повідомив, що затримається вдома. Близько 10 год. його мати чи дружина викликала сімейного лікаря та зателефонувала підполковнику ОСОБА_6, однак він не захотів з нею розмовляти. О 12 год. 30 хв. до нього прибули офіцери Командування ПС ЗС України і відвезли його до військово-медичного клінічного центру центрального регіону, де його госпіталізували (а.с. 37).
Крім того, в ході службового розслідування було отримано та досліджено висновок лікаря клінічного закладу "Вінницький обласний наркологічний диспансер "Соціотерапія" № 164 від 21.06.2013 року та виписний епікриз Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, якими підполковнику ОСОБА_1 поставлено діагноз "F 10.00 середнього ступеню важкості"; використано відомості, які характеризують позивача як військовослужбовця, зокрема службову характеристику, оцінну картку військовослужбовця та службову картку військовослужбовця, де зазначено, що за час проходження військової служби ОСОБА_1 зарекомендував себе офіцером з низьким рівнем відповідальності, який має стягнення за низьку виконавчу дисципліну, а також непогашене попередження про неповну службову відповідність за самоусунення від виконання службових обов'язків і перебування у нетверезому стані в службовий час (а.с. 34, 35).
Отже, наявні у справі докази засвідчують, що за результатами службового розслідування відповідач дійшов обґрунтованого висновку про те, що підполковник ОСОБА_1 порушив військову дисципліну у зв'язку з невиходом на службу та самовільне залишення місця служби без поважних причин більше 3 годин, що є підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.
З огляду на викладене суд вважає помилковими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи посилання позивача на упередженість та неповноту проведеного службового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), а згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника штабу - першого заступника Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 93 від 14.08.2013 року в частині оголошення підполковнику ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення. Відтак, у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
В силу положень ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати. Оскільки відповідачем не представлено суду документального підтвердження судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, питання про стягнення таких витрат з позивача судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову виготовлено в повному обсязі: 30.10.2013 року.
Суддя Сало Павло Ігорович