16 жовтня 2013 року 16:00 Справа № 808/7309/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А 3840 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -
09.09.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини А 3840 (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна в сумі 14 125,59 грн.;
- зобов'язати відповідача нарахувати належну позивачу грошову компенсацію замість не отриманого речового майна в сумі 14 125,59 грн.;
- стягнути з військової частини А 3840 м. Мелітополь Запорізької області на користь позивача в розмірі грошової компенсації замість не отриманого речового майна в сумі 14 125,59 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що звернувшись до ВЧ А 3840 з метою отримання грошової компенсації в рахунок належного до видачі речового майна згідно довідки № 447, отримав лист відповідача, яким повідомлено, що Законом України від 17.02.2000 за № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» з 11.03.2000 призупинено право військовослужбовців отримувати грошову компенсацію за речове майно. Також повідомлено про неможливість повністю забезпечити позивача переліченим у довідці майном, у зв'язку з відсутністю його на складах. Така бездіяльність, на думку позивача, є протиправною та порушує його право на отримання належної йому грошової компенсації замість недоотриманого речового майна.
Позивач у судове засідання не з'явився. 14.10.2013 до суду надійшло клопотання у якому позивач просить суд розглянути справу без його участі, в порядку письмового провадження. На позовних вимогах наполягає.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився. 16.10.2013 до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, у порядку письмового провадження. Проти позову заперечує частково. Законом України від 11.03.2000 «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому представник відповідача визнає позов на суму 3 295,63 грн. грошима та 10 829,96 грн. в речовому еквіваленті, на загальну суму 14 125,96 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Керуючись приписами ст. 41, ч. 4 ст. 122 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України, а саме у ВЧ А3840, що підтверджується довідкою № 159 від 05.09.2013.
02.09.2013 позивачу видано довідку № 447, відповідно до якої належна грошова компенсація до 11.03.2000 року становить 3 195,63 грн. та перелік предметів, які підлягають видачі після 11.03.2000 на суму 10 829,96 грн.
Цього ж дня ОСОБА_1 звернувся до відповідача щодо здійснення виплати компенсації за недоотримане речове майно.
Листом Військової частини А3840 Міністерства оборони України від 05.09.2013 року № 428 позивача повідомлено, що Законом України від 17.02.2000 за № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» з 11.03.2000 призупинено право військовослужбовців отримувати грошову компенсацію за речове майно. Також повідомлено про неможливість повністю забезпечити позивача переліченим у довідці майном, у зв'язку з відсутністю його на складах.
Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за № 2011-XII в редакції, яка діяла до 11.03.2000 (далі по тексту - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII, військовослужбовці мали право одержувати за рахунок держави, окрім грошового забезпечення, речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Дію частини другої статті 9 вказаного Закону призупинено ст. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 № 1459-ІІІ, який набрав чинності з 11.03.2000 в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України), що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006 за № 328-V Закон № 2011-XII доповнено статтею 9-1, відповідно до якої продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 9-1 цього Закону в редакції закону від 09.07.2007, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час (далі - Положення), відповідно до пункту 27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно. Постанова набула чинності в день її прийняття.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 дію пункту 2 статті 9-1 Закон № 2011-XII зупинено на 2007 рік.
Підпунктом 3 пункту 67 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 за № 107-VІ пункт 2 статті 9-1 Закону виключено. Рішенням Конституційного Суду України від 25.05.2008 за № 10-рп/2008 зміни внесенні підпунктом 3 пункту 67 визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Отже, з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України частина друга статті 9-1 Закону № 2011-XII є діючою та підлягає виконанню.
У відповідності до вищевикладеного, суд наголошує, що законодавством була поновлена виплата грошової компенсації за не отримане речове майно з 2008 року.
При цьому, слід зазначити, що ст. 9-1 цього Закону регулює питання речового забезпечення військовослужбовців, зокрема, виплати зазначеної компенсації, саме під час проходження ними військової служби.
Відповідно до аналізу наведених норм судом зроблено висновок, що пункт 27 Положення не підлягає застосуванню, оскільки суперечить вимогам Закону № 2011-ХІІ.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу видано довідку № 447, відповідно до якої вартість належного до видачі речового майна складає 14 125,59 грн.
Таким чином, з огляду на те, що позивач проходить військову службу у Збройних Силах України, відповідно до Довідки № 477 вартість належного до видачі речового майна складає 14 125,59 грн., враховуючи, що позивач звернувся до відповідача стосовно виплати компенсації за недоотримане речове майно та не отримав позитивної відповіді, керуючись приписами ст. 9-1 Закону № 2011-ХІІ, суд, з метою забезпечення гарантії дотримання і захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, дійшов висновку про необхідність задоволення позову шляхом визнання дій відповідача протиправними та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість належних йому до видачі речового майна у сумі 14 125,59 грн.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини А 3840 щодо відмови нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації замість належного до видачі речового майна в сумі 14 125,59 грн.
Зобов'язати Військову частину А 3840 нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію замість не отриманого речового майна в сумі 14 125,59 грн.
Стягнути з Військової частини А 3840 м. Мелітополь Запорізької області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошову компенсацію замість не отриманого речового майна в сумі 14 125,59 (чотирнадцять тисяч сто двадцять п'ять гривень п'ятдесят дев'ять копійок) грн.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-186 КАС України.
Суддя Д.В. Татаринов.