Іменем України
07 жовтня 2013 р. (11:48) Справа №801/9154/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді: Євдокімової О.О, при секретарі судового засідання Шуміло В.В. розглянувши за участю позивача ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, представника відповідача Конотопа О.Г., довіреність б/н, паспорт НОМЕР_2, представника третьої особи Хлань В.М., довіреність № 60 від 09.01.2013, паспорт НОМЕР_3 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_4
до військової частини А 2398
третя особа- військова частина А 1743.
про стягнення 2686,16 грн.,
Обставини справи: ОСОБА_4 (далі позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до військової частини А 2398 (далі відповвідач) про стягнення грошової компенсації замість речового майна в сумі 2686,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в/ч А 1743 та в/ч А 2398 відмовлено позивачу у виплаті грошової компенсації за не отримане під час проходження служби речового майна. Як вказує позивач його право на отримання грошової компенсації замість речового майна встановлено п.1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» а також пунктом 27 «Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань в мирний час».
В судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі з підстав викладених в позові та наполягала на задоволенні.
Представник відповідача проти позову заперечував, в обґрунтування своєї позиції надав заперечення на позов, окремо зауважив, що дію п.2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині отримання грошової компенсації замість речового майна призупинено.
Представник третьої особи рішення по справі залишив на розсуд суду.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши думку сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вислухавши учасників процесу, суд
ОСОБА_4 проходила військову службу у військовій частини А 2398, згідно листа командира військової частини А 2398 вбачається, що військова частина А 2398 знаходиться на речовому забезпеченні у військової частині А 1743.
Відповідно до листа командира військової частини А 1743 від 16.09.2013 вих № 3054 позивачу нарахована грошова компенсація замість речового майна в сумі 2689,16 грн., що також підтверджується довідкою № 14 від 25.09.2013 про вартість речового майна що підлягає видачі при звільнені в запас старшому матросу контрактної служби ОСОБА_1
Станом на день розгляду справи зазначену компенсацію в сумі 2689,16 гривень позивачу не виплачено.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 1 статті 9-1 Закону України № 2011-XII встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Разом з цим, відповідно до пункту другого статті 9-1 Закону № 2011-XII(в редакція яка діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Відповідно до Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 р. № 1459-ІІІ призупинено з 11.03.2000 дію ч. 2 ст. 9 Закону N 2011-XII, в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Зазначений Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» не скасований та не визнаний неконституційним.
З 01.01.2001 року набула чинності ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України», якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Однак, зазначений Закон не передбачав можливості отримання грошової компенсації за неотримане речове забезпечення.
Відповідно до п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Посилання позивача в обґрунтування свої позовних вимог на вказану постанову КМ України від 28.10.2004 року № 1444 є безпідставним, оскільки ним визначено порядок речового забезпечення військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів Збройних Сил та інших військових формувань, а також військових ліцеїстів у мирний час, а не поновлено право позивача на отримання грошової компенсації замість неодержаного речового майна, що було призупинено Законом України "Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у зв'язку з прийняттям Закону № 1459-ІІІ, який набрав чинності 11 березня 2000 року, було зупинено дію частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ щодо права військовослужбовців на одержання грошової компенсації за неотримане речове майно.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 07.10.2013 року.
У повному обсязі постанову складено та підписано 14.10.2013 року.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Євдокімова О.О.