І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
30 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді: Прокопчук Н.О.
суддів: Мазурик О.Ф.,Росік Т.В.
при секретарі: Мурга М.В..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 09 вересня 2013 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання,-
У квітні 2013 року позивачка звернулася із даним позовом до відповідача. Зазначала, що їх син ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01.09.2011 року навчається на денному відділенні фармацевтичного факультету в Національному медичному університеті ім. О.Богомольця. Даний факультет не має бюджетної форми навчання, тому син навчається за контрактом і вартість навчання складає 18 295 грн. в рік та додатково ще потрібно сплачувати за навчання на військовій кафедрі щорічно по 1550 грн. Посилаючись на те, що після досягнення сином повноліття, з березня 2012 року, відповідач перестав сплачувати аліменти та надавати допомогу у необхідному обсязі, посилаючись на його скрутне матеріальне становище, просила ухвалити рішення яким стягнути з нього на її користь до досягнення сином 23 років 1\4 частину усіх видів доходів відповідача.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 вересня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1\4 частини всіх видів доходів, щомісячно до закінчення навчання.
Не погодившись із таким вирішенням спору ,ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального закону. Зазначає, що судом безпідставно не ураховано його матеріальне становище, наявність в нього на утриманні новонародженої дитини від другого шлюбу, тієї обставини що його цивільна дружина у зв'язку із народженням дитини не може працювати, що на його утриманні також перебуває хвора матір, яка є інвалідом. Вважає, що позивачка взагалі не має право вимоги, оскільки не проживає разом із сином.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній.
ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу відхилити,як безпідставну. Вважає рішення суду законним та справедливим.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цих межах, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно до договору № 2011/ф-1-14067 від 16.08.2011 року, укладеному між позивачкою та Національним медичним університетом ім. О.Богомольця, університет зобов'язався зарахувати на навчання на фармацевтичний факультет за спеціальністю «фармація» на конкурсній основі ОСОБА_3, а ОСОБА_2 зобов 'язалася, після зарахування сина на навчання, по семестрово вносити плату за навчання у розмірі по 8 294 грн.( а.с.5-6).
Відповідно до довідки № 1637 від 19.06.2013 року ОСОБА_3 у 2011 році поступив на навчання та продовжує навчатися у Національному медичному університеті ім. О.Богомольця.
30.10.2012 року ОСОБА_3 уклав контракт з Українською військово-медичною академією про військову підготовку за програмою офіцерів запасу з оплатою за навчання по 1550 грн. щорічно, час навчання складає чотири навчальні роки або сім семестрів ( а.с 7-9).
Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції керувався ст.ст. 80, 182 СК України та дійшов висновку про встановлення розміру аліментів в розмірі ј частини будь-яких доходів відповідача щомісячно до закінчення навчання дитини.
Проте, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду у повній мірі.
За змістом ст. 141 СК Українибатьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.
Відповідно до ст. 199 СК Україниякщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено ,що відповідач працює в ДП Національний академічний драматичний театр ім. І.Франка артистом балету та його заробітна плата складає 11 311.20 грн. у місяць ( а.с. 64).
Враховуючи вищевикладене, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Однак, висновки суду в частині визначення розміру аліментів не в повній мірі відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Вказані обставини, враховуючи положення ст. 309 ЦПК України, дають суду апеляційної інстанції підстави для зміни оскаржуваного рішення в цій частині.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Суд у порушення вимог ст. 212 ЦПК України жодним чином не оцінив письмові докази надані відповідачем на підтвердження своїх заперечень, які долучені до справи, а саме: свідоцтво про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком якого зазначений відповідач ( а.с.30), довідку про те, що мати новонародженого не працює (а.с.42), виписку з історії хвороби ОСОБА_5 (а.с.31-32), довідку про те, що мати відповідача є інвалідом першої групи довічно та потребує стороннього догляду ( а.с.а.с.43,45-46) .
Разом із цим зазначені докази дають уяву про матеріальне становище відповідача та свідчать про наявність в нього інших утриманців, що має суттєве значення для визначення розміру аліментів, але не було ураховано судом.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що розмір стягнутих з відповідача аліментів слід зменшити з 1\4 частини його доходів до 1\10 частини і вважає це достатнім для утримання повнолітнього сина.
Позивачем не надано суду доказів про існування таких обставин, які б унеможливлювали б стягнення з нього аліментів на утримання сина взагалі, як-то відсутність будь-яких доходів, тяжка хвороба платника аліментів чи інші обставини, тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу на увагу не заслуговують.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309,313-314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 вересня 2013 року змінити. Зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1\4 частини до 1\10 частини усіх видів його доходів, щомісячно, починаючи з 23.04.2013 року на період навчання сина, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді:
Справа № 756/6301/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13789 /2013
Головуючий у суді першої інстанції: Васалатій К.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.