03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/13974/2013 Головуючий у першій інстанції - Фролова І.В.
Доповідач - Оніщук М.І.
30 жовтня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Оніщука М.І.,
суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Телятник І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року у справі за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документу,
У жовтні 2012 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документу, обґрунтовуючи подання тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС України перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Ленігського районного суду м. Вінниці від 30.03.2012 у справі № 212/1389/2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Хрещатик» заборгованості в сумі 18263110 грн. 19 коп. та судових витрат в сумі 3219 грн. 00 коп. На день подачі подання до суду рішення суду боржником не виконано, боржник ухиляється від виконання рішення, оскільки ним заборгованість не погашена навіть частково і ним не вчиняються жодні дії для її погашення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.10.2012 подання задоволено - тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, з вилученням паспортного документа, до виконання ним зобов'язань , покладених згідно виконавчого листа № 212/1389/2012 від 30.03.2012, що виданий Ленінським районним судом м. Вінниці та зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України вжити невідкладних заходів для недопущення виїзду з України ОСОБА_2, а в разі вилучення у нього паспортного документу для виїзду за кордон - надіслати його у відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Міністерства внутрішніх справ України за місцем його видачі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу скасувати. Вважає, що при винесенні ухвали судом було порушено норми матеріального права, а також судом неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи. Крім цього, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а заявник не довів обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, оскільки не було встановлено факту ухилення від виконання рішення суду.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просила її задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Колегія суддів, у відповідності до ст. 305 ЦПК України, визнала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника апелянта, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Задовольняючи подання суд першої інстанції виходив з того, що рішення боржником не виконане, заборгованість стягувачу не погашена, а отже боржник фактично ухиляється від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
З висновком суду про наявність підстав для задоволення подання щодо тимчасового обмеження боржника, з вилученням паспортного документа, у праві виїзду за межі України, колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 п. 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язання за рішенням.
Відповідно до норм ЦПК України та Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» (ст. 6 вказаного Закону) одним із заходів забезпечення виконання рішення може бути тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого, причому таке обмеження можливо на підставі судового рішення за поданням державного виконавця лише у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.
Згідно із ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене у частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.03.2012 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Хрещатик» заборгованість в сумі 18263110 грн. 19 коп. та судові витрати в сумі 3219 грн. 00 коп. На підставі вказаного рішення, 30.03.2012 видано виконавчий лист № 212/1389/2012.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 08.06.2012 відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа та надано боржнику строк для добровільного виконання.
Звертаючись до суду з поданням державний виконавець вказував, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, проте жодного доказу такого ухилення суду не надано.
Слід зазначити, що чинне законодавство не містить визначення поняття «ухилення» і практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.
У сучасній українській мові слово «ухилення» тлумачиться так: - відступати, відхилятися, вивертатися; - намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; - навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.
Отже, з погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-ХІІ та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-ХІV, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
На переконання колегії суддів, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв 'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону № 606-ХІV, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Звертаючись до суду з поданням державний виконавець надав суду копію виконавчого листа, копію постанови про відкриття виконавчого провадження та копію клопотання стягувача. Будь-яких доказів про повідомлення боржника щодо відкриття провадження та ухилення його від виконання зобов'язань, державним виконавцем не надано, а відтак останнім не доведено ухилення боржника від виконання зобов'язань.
Так, державним виконавцем не надано доказів, які свідчили б про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суд. Крім того, відсутні докази про обізнаність боржника з наявністю відкритого виконавчого провадження та строками його добровільного виконання.
Таким чином, у суду першої інстанції, за наявних у справі доказів, були відсутні підстави для висновку про ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, а відтак й були відсутні законні підстави для задоволення подання щодо обмеження апелянта у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа.
При цьому, слід зазначити, що за наявності об'єктивних даних щодо ухилення боржника від виконання рішення суду державний виконавець не позбавлений права повторно звернутись до суду з відповідним поданням в порядку передбаченому законом.
У відповідності з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
З огляду на викладене та враховуючи зміст заявлених апеляційних вимог, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, а саме, скасування оскаржуваної ухвали з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні подання.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року про обмеження громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1) у праві виїзду за межі України, з вилученням паспортного документа (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий 19.03.2002 року Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області), до виконання ним зобов'язань, покладених згідно виконавчого листа № 212/1389/2012 від 30 березня 2012 року, що видав Ленінський районний суд міста Вінниці та зобов'язання Адміністрацію Державної прикордонної служби України вжити невідкладних заходів для недопущення виїзду з України ОСОБА_2, а в разі вилучення у нього паспортного документу для виїзду за кордон - надіслати його у відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Міністерства внутрішніх справ України за місцем його видачі - скасувати.
Постановити нову ухвалу наступного змісту.
В задоволенні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про тимчасове обмеження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді