03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/11870/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Юзькова О.Л.
Доповідач Кравець В.А.
30 жовтня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої - Кравець В.А.,
Суддів - Семенюк Т.А., Музичко С.Г.
при секретарі - Круглику В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та нарахованих відсотків, -
У січні 2013 року представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі -1 039 668,27 грн. та вирішити питання судового збору.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачами порушено умови договорів в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2013 року - позов задоволено.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» суму у розмірі 1 039 668 грн. 27 коп. та вирішено питання судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.
Вказує на те, що ТОВ «Кей-колект» не є організацією, якій дозволяється використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії.
Крім того, суд не звернув уваги на те, що позивач пропустив строк позовної давності.
Зазначив, що AT «Укрсиббанк» неодноразово було змінено в односторонньому порядку процентну ставку за кредитними договорами у зв'язку з порушенням зобов'язань позичальником за цими договорами, що підтверджується виписками, які містяться у матеріалах справи.
В судовому засіданні представник апелянта скаргу підтримав.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Задовольняючи позов частково, суд виходив з невиконання відповідачами умов договору кредиту та поруки.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Статтями 553 та 554 ЦК України передбачено, що поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Згідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Аналіз норм вказує на те, що порука та відповідальність поручителя припиняються лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі.
Судом встановлено, що 19.09.2006 p. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11042818000, відповідно до якого, останній отримав грошові кошти у розмірі 87 480,00 швейцарських франків та взяв на себе зобов'язання повернути кошти до 19.09.2017 р. і сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 7,99% річних.
06.12.2007 p. між банком та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11262537000. За умовами даного договору відповідач отримав в користування грошові кошти у розмірі 262000,00 швейцарських франків, які зобов'язався повернути до 06.12.2017 р. та сплатити відсотки у розмірі 10,99% річних.
В якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань 19.08.2006 p. між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 43111, за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором 110428180000 від 19.09.2006 p. в повному обсязі.
06.12.2007 p. між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 162745 відповідно до якого відповідач зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань за кредитним договором № 11262537000 в повному обсязі.
Позивач виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі.
Натомість, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Таким чином, колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про те, що умови договорів не виконуються належним чином, а відповідач як боржник, повинен відповідати перед Банком в тому ж обсязі, що ОСОБА_2, включаючи сплату основного боргу та відсотків.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Отже, виходячи із засад добровільності укладення договору, що підтверджено його договору з боку боржника та поручителя, а тому суд цілком законного висновку дійшов про необхідність задоволення позову, виходячи з його доведеності та обґрунтованості.
Твердження представника апелянта про пропущений Банком строк позовної давності, є безпідставними, оскільки відповідно до положень договорів, строк їх дії встановлюється з дати укладення до повного повернення Банку всієї суми кредиту за Договором та повного погашення плати за кредит і неустойки у разі її нарахування.
Щодо посилання апелянта на те, що банк в односторонньому порядку неодноразово підвищував відсоткову ставку, то вони є надуманими, з огляду на те, що відповідач до суду першої інстанції своїх розрахунків не надавав, вони не були оцінені, а належних доказів здійснення такого підвищення суду не доведено.
Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 квітня 2013 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді