Справа №22-ц/796/13774/2013 Головуючий у 1 інстанції - Мальцев Д.О.
м. Київ Доповідач - Борисова О.В.
24 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенко Д.Р.
при секретарі: Мурга М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання правочинів недійсними, -
Позивач в грудні 2012 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів, в якому просив визнати недійсними договір дарування від 03 березня 2011 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та договір купівлі-продажу від 24 червня 2011 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2013 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання правочинів недійсними задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 від 03 березня 2011 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, який посвідчено приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі № 265.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 35,77 грн.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 35,77 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 35,77 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2013 року в частині визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_2 від 03 березня 2011 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові, в іншій частині рішення залишити без змін.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції незаконне, необґрунтоване, судом першої інстанції неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Так, суд першої інстанції проігнорував докази, надані відповідачем ОСОБА_2, які підтверджують, що спірна квартира була особистою приватною власністю останньої на момент укладення спірного договору дарування, а тому могла відчужуватися без згоди позивача.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення у справі безпідставно вийшов за межі позовних вимог, оскільки самостійно визначив правові підстави для визнання договору даруваннянедійсним та застосував норми матеріального права, на які позивач не посилався.
Представник відповідача ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Позивач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили її відхилити.
Відповідач ОСОБА_5 та треті особи: КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини своєї неявки не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явились.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної карги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволення позову в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 24 червня 2011 року суд першої інстанції виходив з того, що позивачем та його представником протягом всього часу розгляду справи не доведено та не надано доказів, які б свідчили про недійсність договору купівлі-продажу квартири від 24 червня 2011 року укладеного між відповідачем ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу не оскаржується.
Задовольняючи позов в частині визнання договору дарування недійсним суд першої інстанції виходив з того, що договір дарування квартири АДРЕСА_2 від 03 березня 2011 року не відповідає вимогам ч.1 ст.65 СК України, ч.2 ст.369 ЦК України та ст.203 ЦК України, оскільки укладання одним із подружжям договору, який не є дрібним побутовим, щодо спільного майна подружжя, без згоди іншого порушує право спільної сумісної власності позивача на вказане майно.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи позивач та відповідач ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 02 червня 1995 року до 21 травня 2009 року
14 лютого 2006 року між ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_2 укладеного договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_2, вартість квартири становить 404000 грн., що за курсом НБУ на дату укладання договору становить 83000 доларів США.
Судом першої інстанції встановлено що вказана квартира придбана за згодою позивача, що не заперечувалось сторонами.
03 березня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір дарування квартири, відповідно до якого ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2
Відповідач ОСОБА_2 в суді першої інстанції пояснила, що згода на відчуження майна, квартири АДРЕСА_2 на момент здійснення правочину дарування позивачем не надавалась.
24 червня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_2, яка була придбана відповідачем ОСОБА_2 є сумісною спільною власністю подружжя позивача та відповідача ОСОБА_2
Відповідачем ОСОБА_2 та її представником відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надано доказів на підтвердження того, що у придбання квартири АДРЕСА_2 були вкладені особисті кошти ОСОБА_2 і що вказане майно є її особистою приватною власністю.
Згідно з ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
Частиною 3 ст.65 СК України передбачено, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Відповідно до ч.2, ч.4 ст.369 ЦК України згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
А тому висновок суду першої інстанції про те, що договір дарування від 03 березня 2011 року вчинено відповідачем ОСОБА_2 з порушенням норм цивільного та сімейного законодавства, що є підставою для визнання договору дарування недійсним є законним та обґрунтованим, відповідає нормам матеріального права та обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано надані відповідачем ОСОБА_2 докази, які підтверджують, що спірна квартира була особистою приватною власністю останньої, оскільки придбана за її власні кошти, а тому згода другого з подружжя на відчуження квартири не потрібна колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення відповідно до ст.212 ЦПК України оцінив докази з урахуванням вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України про їх належність та допустимість.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки самостійно визначив правові підстави та застосував норми матеріального права на які позивач не посилався колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, та зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватись при вирішенні спору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. В оскаржуваному рішенні наведені мотиви, з яких суд надає перевагу одним доказам над іншими і його висновки в цій частині є обґрунтованими, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: