29 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Головачова Я.В.,
при секретарі Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22.07.2013 в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири, -
У лютому 2013 року позивач звернувся до суду із позовом в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути солідарно з відповідачів вартість матеріального збитку в розмірі 20090 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн., судовий збір 315 грн. 61 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн. В обґрунтування заявлених вимог, зазначає, що з вини відповідачів сталось залиття квартири, що належить йому на праві власності, проте останні відмовляються добровільно відшкодувати завдану матеріальну шкоду.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22.07.2013 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду у розмірі 19290 грн., витрати по оплаті послуг спеціаліста в сумі 800 грн., моральну шкоду в сумі 400 грн., витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн. та судовий збір в розмірі 315 грн. 60 коп., а всього на загальну суму 22 305 (двадцять дві тисячі триста п'ять) грн. 60 коп.
Справа № 755/2378/13
№ апеляційного провадження: 22-ц-796/12377/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
В решті заявлених вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідачами подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність та необґрунтованість рішення суду в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що рішення суперечить фактичним обставинам справи, у зв'язку із їх неповним з'ясуванням, не надано належної оцінки обставинам на які посилався позивач, не взяв до уваги їх пояснення, що призвело до невірного вирішення справи. Зокрема, апеляційна скарга мотивована незгодою відповідачів із висновком експерта ПП «Альянс сперт» - Дзядок ОлениВолодимирівни, так як вважають, що даний експерт не має відповідної вищої будівельно-технічної освіти, кваліфікації судового експерта з необхідних спеціальностей, не має свідоцтва Міністерства юстиції України та достатнього досвіду у будівельній галузі. Також апелянти заперечують про задоволених судом першої інстанції позовних вимог про стягнення з них на користь позивача суми моральної шкоди, так як вважають їх необґрунтованими, оскільки відповідачі намагалися в добровільному порядку відшкодувати матеріальні збитки заподіянні залиттям. На підставі викладеного, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове , яким позов задовольнити частково, а саме в тій частині, яку визначить Київський науково-дослідний інститут судових експертиз.
Також, не погоджуючись із рішення суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийнято без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для її вирішення. Зокрема, апелянт вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині безпідставної відмови в задоволенні клопотання його представника про долучення додаткових доказів та про виклик свідків; відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення послуг за надання правової допомоги, яка надавалася адвокатом ОСОБА_9 та суми моральної шкоди. На підставі викладеного просить змінити рішення суду першої інстанції, виклавши абзац другий результативної частини рішення в наступній редакції: «стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду у розмірі 19 290, 00 грн., витрати по оплаті послуг спеціаліста в сумі 800,00 грн., моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн., витрати на правову допомогу в сумі 3200,00 грн. та судовий збір в розмірі 315, 60 грн., а всього на загальну суму 33 605,60 грн.».
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав подану позивачем апеляційну скаргу, просив про її задоволення, одночасно заперечуючи проти апеляційної скарги поданої відповідачами, вважаючи її доводи необґрунтованими.
Відповідачі та представник відповідача ОСОБА_2 заперечували проти доводів апеляційної скарги поданої позивачем, просили її відхилити, а подану ними апеляційну скаргу - задовольнити з викладених у ній підстав.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок по утриманню квартири в належному стані покладено на її власників, оскільки залиття квартири позивача сталося з вини відповідача, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає завдана внаслідок залиття матеріальна шкода в розмірі 19290,00 грн.. Також, враховуючи наявність моральних страждань позивача та винних дій відповідача, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача 400 грн. в порядку відшкодування завданої моральної шкоди, 800 грн. витрат по оплаті послуг спеціаліста та 1500 грн.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу квартири від 19.07.2001, посвідченого державним нотаріусом Шостої Київської нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 63107 (а.с. 5).
Згідно Акту від 27.08.2012, затвердженого начальником ЖРЕО-405, залиття квартири позивача сталося 27.08.2012 з вище розташованої квартири АДРЕСА_2, причини залиття: лопнула гнучка підводка гарячого водопостачання імпортного виробництва у ванній кімнаті, яка була придбана та встановлена власними силами мешканців квартири № 29, що призвело до залиття нижче розташованої квартири № 5. При комісійному обстеженні квартири № 25 виявлено сліди залиття в коридорі стеля (шпалери імпортного виробництва), паркетна підлога, ванна кімната стеля (водоемульсійне пофарбування), стіни (керамічна плитка), дверний блок (а.с. 8).
Факт залиття квартири позивача відповідачами визнано, проте вони не погоджуються із обсягами залиття, визначеними у Акті, затвердженому начальником ЖРЕО-405 від 29.09.2012, а також не визнають заявлену ціну позову, вважаючи її суттєво підвищеною, що не відповідає фактичним обставинам.
Зазначений Акт від 29.09.2012 підписаний співробітниками ЖРЕО-405: головним інженером ОСОБА_12, майстром техдільниці № 1 ОСОБА_7 та майстром техдільниці № 3 ОСОБА_13 В Акті вказані обсяги ремонтних робіт, які необхідно виконати для відновлення залитої квартири позивача (а.с. 9).
Згідно Звіту з визначення вартості матеріального збитку заданого власнику квартири АДРЕСА_3, складеного оцінювачем ПП «Альянс експерт», вартість матеріального битку, завданого власнику, станом на 12.11.2012 складає 19 290 грн. (а.с. 15-25).
Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
В порядку ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч.2 ст.1166 ЦК України діє презумпція заподіювача шкоди, що покладає на відповідача обов'язок доведення відсутності його вини у заподіянні шкоди. Відповідачі не заперечували, що залиття квартири позивача відбулось з квартири, яка належить ОСОБА_2 Крім того, за якість сантехнічного обладнання в межах кватири відповідають її мешканці, оскільки вказаний обов'язок передбачений, зокрема, положеннями ст. 151 ЖК України.
Будь-яких доказів на спростування визначеного позивачем розміру матеріальної шкоди в суді першої інстанції, вони не надали, і не заявляли клопотань про призначення у справі відповідної експертизи.
Так, згідно ст. 22 ч. 2 п.1 ЦК України, збитками є витрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Отже, визначена вартість відновлювального ремонту і є розміром матеріального збитку, завданого позивачу.
Висновок експерта, на підставі якої визначався розмір шкоди є письмовим доказом в справі, який відповідачами не спростований, а належна на проведення оцінки кваліфікація Дзядок О.В. підтверджується копіює кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, копією посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача, копією свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів, копією сертифікату суб'єкта оціночної діяльності (а.с.38).
Отже, визначена експертом вартість відновлювального ремонту і є розміром матеріального збитку, завданого позивачу. Будь-яких доказів на спростування визначеного розміру завданих позивачу матеріальних збитків відповідачами не надано як суду першої так і апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з пошкодженням її майна.
Оскільки в судовому засіданні було достовірно встановлено, що залиття квартири позивача відбулось з вини відповідача, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження його майна.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у загальній сумі 400,00 грн., суд врахував характер і розмір моральних страждань позивача, ступінь вини відповідача, та виходив з засад розумності і справедливості, з чим погоджується і колегія суддів.
Щодо доводів апеляційної скарги поданої позивачем, слід зазначити, що позивач не довів факту проведеного розрахунку витрат часу при наданні правової допомоги адвокатом ОСОБА_9, як він зазначив в заяві про збільшення позовних вимог та в апеляційній скарзі. Крім того, як вбачається зі змісту витягу з договору про надання правової допомоги від 10.04.2013., укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Міжнародний адвокатський альянс», цим договором не обумовлено розмір оплати на правову допомогу, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат пов'язаних із наданням правової допомоги.
Отже, суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційні скарги необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22.07.2013 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: