АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа № 22-10591/13р. Головуючий в 1 інстанції: Саадулаєв А.І.
Доповідач - Усик Г.І.
29 жовтня 2013 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів - Невідомої Т.О., Соколової В.В.
при секретарі - Охневській Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» про стягнення страхового відшкодування,
У червні 2012 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПрАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 48 200,00 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначав, що внаслідок ДТП яка сталась 28.10.2011 р. був пошкоджений належний йому автомобіль KIA Cerato р.н.з. НОМЕР_1.
Відповідно до звіту №151/11 про оцінку автомобіля, складеного 01.12.2011 р. на його замовлення суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_2, вартість заподіяного йому матеріального збитку складає 55 066,22 грн. (66% дійсної ринкової вартості транспортного засобу), однак відповідач виплатив йому страхове відшкодування лише в розмірі 17 540,00 грн., посилаючись на те, що вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля відповідно до ремонтної калькуляції №611- від 28.11.2011 р. складає 60 875,46 грн. (вище 70%, дійсної ринкової вартості транспортного засобу), а отже виплата йому страхового відшкодування повинна здійснюватися на умовах «Повна загибель».
В подальшому ним було здійснено ремонт автомобіля, відновлювальна вартість якого становить 48 200,00 грн., а тому вважав, що саме ця сума є реально понесеними ним витратами на ремонт автомобіля, яку зобов'язаний сплатити відповідач за договором страхування.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30.05.2013 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зазначав, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що згідно акту виконаних робіт вартість відновлювального ремонту авто становить 48 200 грн., а отже у страховика (відповідача) не було законних підстав для застосування п.2.8.18 договору добровільного страхування транспортних засобів №208834 серія АТК, який передбачає виплату страхового відшкодування за ризиком «Повна загибель».
Посилався на те, що висновок відповідача щодо повної загибелі застрахованого автомобіля позивача є безпідставним.
Також вказував на нікчемність п.2.8.19 договору страхування транспортних засобів №208834 серії АТК, за умовою якого страховик має право по ризику «Повна загибель» вираховувати з суми страхового відшкодування вартість працездатних залишків транспортного засобу, при цьому вартість залишків визначається страховиком одноособово, оскільки вказаний пункт суперечить положенням п.3. ч.1 ст.988 ЦК України.
Крім того, звертав увагу на те, що він просив стягнути з відповідача фактично понесені ним витрати на ремонт автомобіля у розмірі 48 200,00 грн., натомість суд, обґрунтовуючи відмову в задоволенні позову посилався на звіт №151/11 про оцінку автомобіля, складеного 01.12.2011 р. суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_2, відповідно до якого розмір заподіяного йому матеріального збитку становить 55 066,22 грн.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
Представник ПрАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ»просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що її доводи не ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами договору страхування та вимогах закону.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Конкретні умови страхування та порядок виплати страхового відшкодування визначено договором АТК №208834 добровільного страхування наземного транспортного засобу - належного страхувальнику на праві власності автомобіля KIA Cerato, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, укладеного між сторонами 03.06.2011 р.
28.10.2011 р. сталась ДТП, внаслідок якого автомобіль позивача - KIA Cerato р.н.з. НОМЕР_1 отримав пошкодження.
31.10.2011 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку.
Згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_2 №151/11, виконаного на замовлення» від 01.12.2011 р. розмірі матеріальних збитків, завданих позивачу внаслідок ДТП, складає 55 066,22 грн. (66% від ринкової вартості транспортного засобу на момент укладення договору страхування - 83 000,00 грн.).
08.02.2012 р. позивач звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 55 066,22 грн., з яких 1001,65 грн. просив зарахувати у сплату недосплаченої ним страхової премії, а 54 064,57 грн. перерахувати на його поточний рахунок.
Заперечуючи проти перерахування такого розміру страхового відшкодування ПрАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» вказувало не невідповідність такої вимоги пунктам 2.8.18. та 2.8.20 договору страхування, з огляду на те, що відповідно до ремонтної калькуляції №6110 від 28.11.2011 р., складеної страховиком вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля становить 60 875,46 грн., що вище 70%, дійсної ринкової вартості транспортного засобу, що складає 83 000,00 грн., а тому виплата страхового відшкодування відповідно до п.2.18.18 договору страхування повинна здійснюватись на умовах «Повна загибель», що становить 17 540,00 грн., з яких відповідачу було виплачено 16 538,35 грн., а іншу частину - 1001,65 грн. зараховано у сплату недосплаченої страхувальником частини страхової премії.
Перевіряючи законність та обґрунтованість заперечень представника ПрАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ», колегія суддів вважає їх такими, що ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами договору добровільного страхування транспортних засобів серії АТК №208834 від 03.06.2011 р. та вимогах закону.
Так відповідно до пунктів 2.8.9 - 2.8.9.3 у випадку пошкодження ТЗ застрахованого по ризику «Пошкодження» розмір збитку визначається на підставі калькуляції витрат на відновлення пошкодженого ТЗ, або калькуляції за актом автотоварознавчої експертизи, з якою згоден Страховик, або рахунків на проведення відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого ТЗ на СТО, на яку страхувальник був направлених Страховиком; або рахунків, попередньо погоджених зі Страховиком, з СТО на вибір Страхувальника на проведення відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ.
Згідно пунктів 2.8.18, 2.8.19 при повній фактичній або конструктивній загибелі ТЗ, а також у випадку, коли вартість відновлювального ремонту ТЗ перевищує 70% його дійсної ринкової вартості на момент укладення договору страхування, виплата страхового відшкодування здійснюється на умовах «Повна загибель». Відшкодування здійснюється в межах страхової суми по ризику «Пошкодження», за вирахуванням вартості придатних до використання працездатних залишків застрахованого ТЗ, вартість яких визначається за рішенням Страховика шляхом експертної оцінки або визначення ціни реалізації цих залишків (в тому числі онлайн-аукціонів) з продажу автомобілів, або за узгодженням між Страховиком та Страхувальником.
ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів які б спростовували вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі 60 875,46 грн., визначеного страховиком відповідно до ремонтної калькуляції №6110 від 28.11.2011 р., що вище 70%, дійсної ринкової вартості транспортного засобу (83 000,00 грн.), і не заявляв у суді першої інстанції клопотань про призначення у справі відповідної судової експертизи з урахуванням наданого ним звіту №151/11 про оцінку автомобіля, складеного 01.12.2011 р. суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_2, відповідно до якого вартість заподіяного йому матеріального збитку становить 55 066,22 грн.
Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, у зазначеному звіті не ураховані роботи по заміні блоку керування подушками безпеки та витрати на придбання цього блоку, що відповідно до ремонтної калькуляції складає 5212,04 грн., з урахуванням чого розмір матеріального збитку буде становить 60 278,26 грн., що складає 72% ринкової вартості транспортного засобу.
Також позивач не надав доказів які б підтверджували, що відновлювальний ремонт його автомобіля ФОП ОСОБА_3 був виконаний за направленням чи за згодою Страховика, як це передбачено пунктами 2.8.9.1 - 2.8.9.3 договору страхування, з урахуванням чого суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні його вимог про стягнення з ПрАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» 48 200,00 грн.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної інстанції не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому вона не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 травня 2013 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: