03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/11825/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Бурлака О.В.
Доповідач Кравець В.А.
30 жовтня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої - Кравець В.А.,
Суддів - Семенюк Т.А., Музичко С.Г.
при секретарі - Круглику В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа Солом'янський РВ ГУ ДМС України в м. Києві про усунення перешкод у користуванні квартирою, яка належить на праві власності та виселення, -
У травні 2012 року представник позивача звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила зобов'язати відповідачів не чинити перешкод у користуванні належною ОСОБА_2 на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1; виселити відповідачів із квартири без надання їм іншого житлового приміщення та вирішити питання судового збору.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідачі незаконно займають зазначене житлове приміщення, чим створюють перешкоди позивачу в користуванні належним їй майном.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 липня 2013 року - позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні належною ОСОБА_2 на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1.
Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1 без надання їм іншого житлового приміщення та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.
Вказує на те, що ОСОБА_3 уклав з матір'ю позивача фіктивний договір іпотеки, за яким, начебто, взяв в борг у 70-річної бабусі 639 тисяч 200 гривень під заставу спірної квартири. Борг, звичайно, не повернув і квартиру переоформив на ОСОБА_4 відповідно до договору задоволення вимог іпотекодержателя.
Крім того, позивач та ОСОБА_3 діють за попередньою змовою, що підтверджується також тим, що відповідач-1 визнав позовні вимоги в повному обсязі і не заперечував проти задоволення, адже де-факто він продовжить мешкати в квартирі разом із позивачем, їм лише потрібно виселити апелянта.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Задовольняючи позов, суд виходив з правомірності вимог позивача, оскільки право відповідачів на користування квартирою припинилося, що зумовлює відновлення порушених прав власника житла у спосіб, якій не суперечить вимогам чинного законодавства та не може бути відновлений у іншій спосіб.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Судом встановлено, що 04 грудня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 , згідно якого ОСОБА_3 передав в іпотеку, а ОСОБА_4 прийняла в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності.
Вказаний договір був укладений для забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_3 по Договору позики, посвідченого 04 грудня 2009 року за реєстровим № 2110 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5, а саме: повернути до 04 березня 2010 року гроші у сумі 639 200 гривень 00 копійок, що по курсу НБУ станом на 04 грудня 2009 року становить 80 000 доларів США 00 центів.
27 вересня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 1208, згідно якого Іпотекодавець передав, а Іпотекодержатель набув право власності на квартиру № 63.
В спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_3, який є власником особового рахунку, відповідачі, що підтверджується довідкою форми № 3, виданої 26 жовтня 2010 року КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» структурним підрозділом ВСП «Чоколівський».
07 листопада 2011 року померла ОСОБА_4, правонаступником якої стала позивач, яка є і власником спірної квартири.
З матеріалів справи убачається, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину квартири, про визнання недійсними договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Таким чином, колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про те, що відповідачі чинять позивачу перешкоди у користуванні квартирою, яка відповідно до вимог законодавства є власністю позивача.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 липня 2013 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді