29 жовтня 2013року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Головачова Я.В.,
при секретарі Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21.02.2012 в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту господарського забезпечення Служби Безпеки України, Служби Безпеки України, треті особи: ОСОБА_2, Державне казначейство України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
У листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути із відповідачів на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 600790,00 грн. та 10000,00 грн. моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 30.04.2009 на перехресті бульвару Тараса Шевченка та вул.. Володимирської в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля « Фольксваген Пассат», державний номер НОМЕР_1, який належить Службі Безпеки України, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Мерседес», державний номер НОМЕР_2 під керуванням його власника ОСОБА_1 Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2, який є працівником СБУ, під час виконання ним трудових обов'язків, а тому, саме Служба Безпеки України повинна нести відповідальність за шкоду, заподіяну її працівником під час виконання трудових обов'язків.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.02.2012 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту господарського забезпечення Служби Безпеки України, Служби Безпеки України, треті особи: ОСОБА_2, Державне казначейство України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
Справа № 2610/593/12
№ апеляційного провадження: 22-ц-796/12445/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність і необґрунтованість рішення суду, яке підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до ухвалення неправильного по суті рішення, висновок суду є помилковим і такий, що не базується на доказах. Зокрема апелянта зазначає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог, оскільки винуватість працівника СБУ ОСОБА_2 доведена, матеріали справи містять ряд досліджень, щодо порушення останнім правил дорожнього руху та розмір матеріальної шкоди завданої ДТП, так як на спростування звіту ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» від 03.06.2009 відповідачем не надано належних доказів. Крім того, представник апелянта зазначає про те, що від позовних вимог до Департаменту господарського забезпечення, який є структурним підрозділом СБУ, в судовому засіданні першої інстанції він, діючи в інтересах позивача, відмовився. На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені вимоги.
В судовому засіданні представники відповідача та представник прокуратури заперечували проти доводів апеляційної скарги, оскаржуване рішення вважають законним та обґрунтованим, просили залишити його без змін.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення. Проте, 24.10.2013 представником позивача до суду були подані письмові пояснення по справі, в яких також міститься клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Треті особи також в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, причини неявки суду не повідомили.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту господарського забезпечення Служби Безпеки України, Служби Безпеки України, треті особи: ОСОБА_2, Державне казначейство України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд, 1-ї інстанції посилався на те, що доводи позивача щодо вини ОСОБА_2 у даній дорожно-транспортній пригоді не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Вказане рішення суду першої інстанції вже було предметом розгляду судів апеляційної та касаційної інстанцій. Скасовуючи рішення апеляційного суду, яким позов ОСОБА_1 до Департаменту господарського забезпечення СБУ, СБУ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 24.07.2013 зазначив, що апеляційний суд, застосувавши при вирішення справи ст. ст. 1188 та 1192 ЦК України, не перевірив заперечення відповідача і не з'ясував технічного стану відчуженого позивачем транспортного засобу. З огляду на те, що позивач відчужив автомобіль, суд мав врахувати вимоги ст. 1192 ЦК України щодо порядку визначення розміру збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, а саме що у випадку відчуження автомобіля після його відновлення відшкодуванню підлягають реально понесені позивачем витрати на відновлення, які доведені належними та допустимими доказами про понесені витрати, а у випадку відчуження автомобіля із завданими у ДТП пошкодженнями - відшкодуванню підлягає реальна вартість втраченого майна на момент розгляду справи. З цих підстав висновок суду про відшкодування збитків в розмірі вартості відновлювального ремонту та покладеним в основу свого рішення висновку ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» від 03.06.2009 є передчасним. Також, підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції, зазначено про те, що судом не розглянуті всі заявлені вимоги і не повністю встановлені обставини справи, так як із матеріалів цивільної справи також вбачається, що крім вимог до СБУ позивачем були заявлені вимоги Департаменту господарського забезпечення СБУ, які апеляційним судом не розглядалися.
Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач відмовився від позовних вимог до Департаменту господарського забезпечення, який є структурним підрозділом СБУ, що є його виключним правом виходячи із положень ч.2 ст. 31 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.04.2009, о 10.20 годині на перехресті бульвару Шевченко та вулиці Володимирської в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Фольксваген-Пассат, державний номер НОМЕР_1, власником якого є Служба безпеки України та яким, перебуваючи у трудових відносинах із Службою безпеки України, під час виконання службових обов'язків керував ОСОБА_2
Постановою СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 21.09.2009 у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України відмовлено.
Звертаючись з позовом до відповідача, позивач обґрунтовував свої вимоги висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві № 427ат від 09.09.2009, згідно якого в діях водія автомобіля «Фольцваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 з технічної точки зору вбачається невідповідність вимогам п. 8.7.3 (е) ПДР України.
Вказаний висновок не був прийнятий судом першої інстанції як належний доказ вини відповідача, оскільки, висновки експерта не містять даних щодо роботи світлофорів в період ДТП, що є необхідним для визначення обставин ДТП, а також звернув увагу, що зазначено різний час ДТП в довідці УДАІ ГУ МВС України в м. Києві та в даному висновку.
Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. При цьому доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
На час розгляду справи судом першої інстанції в матеріалах справи були відсутні інші докази вини працівника відповідача у вчиненні ДТП. В силу ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. А отже здійснюючи перевірку апеляційний суд має виходити з тих обставин і доказів, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
Вина водія ОСОБА_2 була встановлена Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 31.08.2011, тобто після ухвалення рішення у вказаній справі.
Разом з тим, перевіряючи обставини справи з урахуванням вказаного колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі ст. 1192 цього Кодексу з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При визначенні розміру матеріальної шкоди позивач посилається на звіт ТОВ «Агенція Експертиза та оцінка» від 03.06.2009, яким встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля ОСОБА_1 складає 543519, 17 грн.
Із змісту висновку ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» вбачається, що ринкова вартість автомобіля становить 754749,17 грн., а розмір збитків визначається вартістю відновлювального ремонту - 543519,17 грн. і втратою товарної вартості - 48749,96 грн. При цьому вартість відновлювального ремонту складається зокрема із вартості ремонтних робіт - 32349 грн. і вартості матеріалів - 504329,28 грн.
Із матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач після дорожньо-транспортної пригоди 27.05.2009 пошкоджений автомобіль зняв з реєстраційного обліку, а 20.04.2010 цей автомобіль був зареєстрований за іншою особою.
З огляду на те, що позивач відчужив автомобіль, суд має врахувати вимоги ст. 1192 ЦК України щодо порядку визначення розміру збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, а саме, що у випадку відчуження автомобіля після його відновлення відшкодуванню підлягають реально понесені позивачем витрати на відновлення, які доказані належними та допустимими доказами про понесені витрати, а у випадку відчуження автомобіля із завданими у ДТП пошкодженнями - відшкодуванню підлягає реальна вартість втраченого майна на момент розгляду справи.
В ході розгляду справи позивачем не були представлені дані, на підставі яких можливо було б встановити стан його автомобіля при відчуженні, а отже ним не підтверджений належними і допустимими доказами розмір понесених ним матеріальних збитків.
Вирішуючи питання про наявність моральної шкоди, перш за все, застосуванню підлягають положення ст. 23 ЦК України, згідно яких особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а саме, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодження або знищення її майна.
А отже, під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Виходячи з наведених норм, умовами за якими виникає зобов'язання по відшкодуванню майнової та немайнової шкоди є: наявність шкоди, протиправна дія (бездіяльність), вина особи, причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) і такою шкодою, що також не доведено в ході розгляду справи.
За правилом ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У контексті одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін - вирішальним фактором є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
В оскаржуваному рішенні наведені мотиви, з яких суд надає перевагу одним доказам над іншими і його висновки в цій частині є обґрунтованими.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача відшкодувати шкоду у визначену позивачем розмірі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому підстав до його скасування з мотивів викладених у апеляційній скарзі не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21.02.2011 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: