1[1]
14 жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Боголюбської Л.Б.,
суддів Осіпової Л.О., Паленика І.Г.,
за участю прокурора Ємця А.А.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 18 березня 2013 року, -
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18 березня 2013 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженець с. Калинівка, Ленінського району АР
Крим, громадянин України, офіційно не працюючий,
зареєстрований в АДРЕСА_1 раніше судимий 15.02.2011 року вироком
Дніпровського районного суду м. Києва за ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 185,
ст. 70 КК України на 1 рік позбавлення волі, звільнений 26 липня
2011 року в зв'язку з відбуттям покарання, -
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він, маючи не зняту і непогашену судимість за вчинення злочинів проти власності, 22 травня 2012 року близько 03 годин 15 хвилин, перебуваючи на території ПКіВ «Гідропарк», що в Дніпровському районі м. Києва, знаходячись біля готелю «Бакара», побачив раніше незнайому йому ОСОБА_3, до якої він підійшов та почав спілкуватися. В цей момент у ОСОБА_2 виник злочинний умисел спрямований на повторне, відкрите викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 повторно, відкрито викрав МР - 3 плеєр «Muvo» та навушники «Ergo» загальною вартістю 350 грн., а також із жіночої сумки ОСОБА_3, яка була відкрита, грошові кошти в сумі 2200 грн.
З викраденим майном ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 2550 грн.
В своїй апеляції прокурор Щасна А.Е, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини вчиненого ОСОБА_2 злочину та правильність кваліфікації його дій, просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке виразилося у порушенні права потерпілої ОСОБА_3 на заявлення та підтримання цивільного позову, у невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи в частині, що стосується вирішення цивільного позову, а тому просить направити справу до Дніпровського районного суду м. Києва на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор, зазначає, що суд не врахував того, що потерпіла ОСОБА_3 в ході досудового слідства зверталася із заявою про визнання її цивільним позивачем на суму 1794 грн., в матеріалах справа наявна постанова про визнання її цивільним позивачем, в судовому засіданні потерпіла просила задовольнити її позов і це прохання потерпілої підтримав прокурор, тому рішення суду першої інстанції в частині залишення цивільного позову без розгляду постановлено з порушенням вимог ст. 334 КПК України ( в редакції 1960 року).
Не погоджуючись з рішенням суду засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій просить призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, посилаючись на надмірну суворість призначеного йому судом першої інстанції покарання, та мотивує це тим, що судом першої інстанції при призначенні йому покарання не враховано стан його здоров'я - він погано чує і в нього погано розвинена мова, а також те, що він є інвалідом 2 групи і був позбавлений батьківського піклування, бо його батько помер, а мати - позбавлена батьківський прав.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та заперечував проти апеляції засудженого, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію засудженого і заперечували проти апеляції прокурора, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово засудженого, колегія суддів уважає, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задоволенню не підлягає, а апеляція засудженого підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, підтверджуються зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_3, які вона давала в ході досудового слідства та підтвердила в судовому засіданні про те, що саме ОСОБА_2 в нічний час в травні 2012 року в ПКіВ «Гідропарк», під час спілкування з нею витяг з її сумки гаманець, в якому були грошові кошти в сумі 2116 грн., які вона взяла у борг у своєї знайомої, щоб заплатити за навчання, після чого він зняв з неї навушники, окуляри, mp-3 плеєр та втік з місця вчинення злочину.
Даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 24.05.2012 року ( т.1, а.с. 15 - 16), в протоколі пред'явлення речей для впізнання від 18.07.2012 року ( т.1, а.с. 18), в розписці, наданій потерпілою 18.07.2012 року ( т. 1, а.с. 22), згідно до яких у засудженого ОСОБА_2 в приміщенні кабінету НОМЕР_1 по проспекту Броварському, 9 - Б в м. Києві при його огляді були виявлено і вилучено МР - 3 плеєр «Muvo», навушники «Ergo», які потерпіла впізнала як ті, що належали їй, а також кошти в сумі 416 грн. Речі та кошти були повернуті потерпілій 18.07.2012 року.
Із показань ОСОБА_2, які він давав у ході досудового слідства і які визнані судом достовірними, убачається, що він не заперечував належність потерпілій ОСОБА_3 МР - 3 плеєра «Muvo» та навушників «Ergo», а також вилучених у нього коштів в сумі 416 грн.
Судом першої інстанції ретельно перевірено твердження засудженого ОСОБА_2 про те, що речі ОСОБА_3 передала йому як подарунок, дізнавшись про його життя та хворобу, а кошти - передала йому для придбання пива. Проте, ці доводи засудженого при їх перевірці свого підтвердження не знайшли.
Не знайшли свого підтвердження і посилання ОСОБА_2 на те, що до нього застосовувалися недозволені методи слідства з метою отримання визнавальних показань. Ці факти заперечив у судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_4
Крім того, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 показання як підозрюваний ( т.1, а.с. 45 - 46) 24.05.2012 року, як обвинувачений ( т.1, а.с. 62, 108 - 109 ) від 24.05.2012 року, від 26.07.2012 року, під час проведення очної ставки з потерпілою ( т.1, а.с.54 - 57) від 24.05.2012 року давав у присутності захисника, а, крім того, користувався своїм правом відмовитися давати показання.
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно досліджені обставини справи, доказам надана належна оцінка і суд обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_2 повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна, про що і зазначив у вироку.
Дії ОСОБА_2 за вказаними ознаками суд першої інстанції вірно кваліфікував за ч.2 ст. 186 КК України.
За таких обставин, посилання прокурора у апеляції на те, що судом порушено вимоги ст. 334 КПК України 1960 року, оскільки не дано правову оцінку діям ОСОБА_2 та не зазначено кваліфікуючі ознаки вчиненого ним злочину, колегія суддів уважає не спроможними і такими, що суперечать матеріалам справи.
Доводи прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, щодо істотних порушень кримінально - процесуального закону, які перешкодили суду прийняти законне і обґрунтоване рішення в частині вирішення цивільного позову, колегія суддів уважає безпідставними.
Як убачається з матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_3 викликалася до суду першої інстанції як в засідання попереднього розгляду справи ( т.1, а.с. 131), так і в судові засідання, коли справа розглядалася по суті ( т.1, а.с. 137, 149, 163). Проте, ОСОБА_3 за викликами не з'являлася і судом двічі виносилися постанови про застосування щодо неї примусового приводу(т. 1, а.с. 168, 181). ОСОБА_3 приймала участь лише в одному судовому засіданні 25 грудня 2012 року і більше в судові засідання не з'являлася.
Таким чином, твердження апелянта про те, що потерпіла не була належно повідомлена про день та час попереднього розгляду справи та про початок судового розгляду справи, а тому була позбавлена можливості підтримати свій цивільний позов, не ґрунтуються на матеріалах справи.
З матеріалів справи також убачається, що ОСОБА_3 на стадії досудового слідства зверталася із заявою про визнання її цивільним позивачем ( т.1, а.с. 34) та постановою слідчого від 18.07.2012 року ( т.1, а.с. 35) була визнана цивільним позивачем на суму 1794 грн.
Проте, в судове засідання до початку судового розгляду справи не з'явилася, а тому суд першої інстанції відповідно до положень ч.1 ст. 291 КПК України 1960 року обґрунтовано дійшов висновку про необхідність залишення цивільного позову без розгляду, що не є порушенням права цивільного позивача і він не позбавлений можливості вирішувати питання відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, колегія суддів не убачає підстав для скасування вироку в зв'язку з істотними порушеннями кримінально- процесуального закону, як про це просить у своїй апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та для задоволення апеляції прокурора.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання в максимальних межах санкції ч.2 ст. 186 КК України, суд першої інстанції зазначив, що враховує дані про особу підсудного, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і визнав саме таке покарання доцільним.
Проте, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції з достатньою повнотою не враховані дані про особу ОСОБА_2, який був позбавлений батьківського піклування, оскільки його батько помер, а мати була позбавлення батьківських прав; на період часу, до якого відносяться інкриміновані йому діяння та на час досудового слідства, як зазначено у висновках стаціонарної комісійної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи № 244 від 10.07.2012 року ( т.1, а.с. 95 - 97), він страждав та страждає на органічне ураження головного мозку з легким інтелектуально - мнестичним зниженням та емоційно - вольовими порушеннями, має виражену туговухість та порушення мови, хоч за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, але йому рекомендовано спостереження психіатра на загальних засадах.
З огляду на викладене, а також, враховуючи, що речі та частина коштів потерпілій повернуті, тяжких наслідків внаслідок вчинених ОСОБА_2 не настало, колегія суддів уважає можливим пом'якшити призначене ОСОБА_2 покарання до 4 років позбавлення волі, оскільки таке покарання за своїм видом та мірою буде достатнім та необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п.15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва, -
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 18 березня 2013 року відносно ОСОБА_2 змінити.
Помякшити призначене ОСОБА_2 покарання до 4 років позбавлення волі.
В решті цей же вирок залишити без зміни.
__________________ _________________ ________________
Боголюбська Л.Б. ОсіповаЛ.О. Паленик І.Г.
Справа № 11/796/1773/2013 Категорія КК: ч. 2 ст. 186
Головуючий у першій інстанції Федюк О.О.
Доповідач Боголюбська Л.Б.