ІМЕНЕМ України
15 жовтня 2013 року м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Барбари В.П.,
суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б.,
розглянувши за участю представників дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Левченка О.Є., Ткаченка Р.Ю.,
заяву дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 квітня 2013 року у справі № 5011-27/6245-2012 за позовом концерну «Міські теплові мережі» до дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про зобов'язання вчинити дії, -
У вересні 2009 року між дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - Компанія) та концерном «Міські теплові мережі» (далі - Концерн) було укладено договір поставки природного газу № 06/09-1275-ТЕ-13 (далі - Договір).
У зв'язку із частковим виконанням Концерном своїх зобов'язань з оплати за поставлений природний газ Компанія звернулася до суду із позовом про стягнення 34 384 008, 15 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15 червня 2011 року у справі № 9/5009/1639/11, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції від 25 серпня 2011 року, з Концерну стягнуто 19 908 487, 27 грн. основного боргу за Договором, 2 186 630, 05 грн. пені, 4 818 066, 35 грн. інфляційних втрат, 1 412 696, 51 грн. 3 % річних.
У зв'язку із вступом в дію Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12 травня 2011 року № 3319-VI (далі - Закон № 3319-VI) та затвердженням Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, у Концерну виникло право списання заборгованості на підставі зазначених нормативних актів, але Компанія відмовилася від списання у даній справі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Компанією в порушення вимог Закону № 3319-VI не здійснено списання заборгованості з пені та фінансових санкцій у розмірі 8 417 392,91 грн. що виникла на підставі Договору.
Компанія проти позову заперечувала, обґрунтовуючи це тим, що рішення господарського суду Запорізької області від 15 червня 2011 року у справі № 9/5009/1639/11 набрало чинності 25 серпня 2011 року, тобто після набрання чинності Закону № 3319-VI, у зв'язку з чим штрафні санкції, що є предметом спору у даній справі не підлягають списанню.
Рішенням господарського суду м. Києва від 28 вересня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2013 року рішення господарського суду м. Києва від 28 вересня 2012 року скасовано, позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 16 квітня 2013 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2013 року залишено без змін.
В основу постанови покладено висновки про те, що механізм списання заборгованості передбачає, зокрема, утворення повноважних комісій, складання відповідних протоколів, що є достатньою підставою для списання заборгованості, у тому числі й щодо пені, штрафних та фінансових санкцій.
Окрім того, залишаючи без змін постанову суду попередньої інстанції, Вищий господарський суд України виходив із того, що право на списання заборгованості є суб'єктивним та може бути захищено в судовому порядку саме у спосіб, обраний позивачем.
Компанією в порядку статті 11119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 квітня 2013 року у справі № 5011-27/6245-2012 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21 серпня 2013 року справу допущено до провадження Верховного Суду України з підстав неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, що підтверджено наданою заявником копією постанови Вищого господарського суду України від 27 грудня 2012 року у справі № 5011-26/5666-2012, в якій висловлено правову позицію про те, що вимога про списання заборгованості за поставлений природний газ не відповідає способам захисту права, які встановлені статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторони, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що у зв'язку з несвоєчасною сплатою поставленого у період з жовтня 2009 року по вересень 2010 року природного газу на підставі Договору, Концерну були нараховані 2 186 630, 05 грн. пені, 4 818 066, 35 грн. інфляційних втрат, 1 412 696, 51 грн. 3 % річних, які були стягнуті з нього рішенням господарського суду Запорізької області від 15 червня 2011 року у справі № 9/5009/1639/11. Рішення в цій частині не було виконане.
Згідно статті 1 Закону № 3319-VI дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".
Відповідно до пункту 2.2 статті 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12 травня 2011 року № 3319-VI, який набрав чинності 4 червня 2011 року, підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовим рішенням) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і несплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Пунктом 2.5 статті 2 Закону № 3319-VI передбачено, що списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2011 року № 894 затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію (далі - Порядок), яким передбачено утворення відповідних комісій.
Згідно з протоколом засідання комісії з питань списання заборгованості від 30 вересня 2011 року, утвореною Концерном, вирішено списати, зокрема, заборгованість у розмірі 8 417 392,91 грн., що виникла за Договором, але відповідач відмовився здійснити списання цих сум.
Тому суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли правильних висновків, що зазначений протокол комісії є достатньою підставою для списання заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій відповідно до пункту 2.2. статті 2 Закону № 3319-VI.
Посилання Компанії на те, що вимога про зобов'язання списати заборгованість не відповідає встановленим законодавством способам захисту прав і не тотожна способам захисту порушеного права, передбаченим статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) не ґрунтується на законі.
Статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Положеннями абзацу другого частини другої статті 16 ЦК України, зокрема, передбачено можливість захисту прав та інтересів у спосіб, встановлений законом або договором.
Вимога про списання заборгованості належить Концерну на підставі Закону 3319-VI і відповідає положенням статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України, оскільки такий спосіб захисту прямо встановлено законом.
Тому висновок Вищого господарського суду України у справі ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права до фактичних обставин справи.
Відповідно до частини першої статті 11126 ГПК, Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
За таких обставин Судова палата у господарських справах Верховного Суду України відмовляє у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16 квітня 2013 року у справі № 5023/6981/11.
Керуючись статтями 11123 - 11126 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
Відмовити у задоволенні заяви дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16 квітня 2013 року у справі № 5011-27/6245-2012.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий: В.П. Барбара
Судді: М.І. Балюк
І.С. Берднік
В.С. Гуль
Т.Є. Жайворонок
П.І. Колесник
О.І. Потильчак
І.Б. Шицький
Правова позиція
Вимога про списання заборгованості на підставі Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» відповідає положенням статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, якими передбачено можливість захисту прав та інтересів у спосіб, встановлений законом або договором..
Суддя І.Б. Шицький