8 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Тітова Ю.Г., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2010 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що 11 серпня 2009 року йому було призначено пенсію за віком відповідно до статей 24, 40 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1058-ІV) в сумі 1228 грн 45 коп. Але в липні 2010 року управління ПФУ здійснило перерахунок пенсії і при розрахунку заробітної плати для її обчислення врахувало періоди перебування на обліку в центрі зайнятості, при цьому виплати допомоги по безробіттю були проставлені як нульова заробітна плата, в зв'язку з чим було змінено індивідуальний коефіцієнт по зарплаті для обчислення пенсії та середньомісячна зарплата для розрахунку пенсії, що призвело до зменшення розміру пенсії на 315 грн 70 коп.
Такий перерахунок позивач вважає неправомірним, тому просив суд визнати протиправними дії управління ПФУ щодо його проведення та зобов'язати відповідача здійснити новий перерахунок пенсії, повернувши її первісний розмір, і провести відповідні виплати з 1 липня 2010 року.
Первомайський міськрайонний суд Харківської області постановою від 7 квітня 2011 року позов задовольнив.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 вересня 2011 року постанову суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 грудня 2012 року постанову апеляційного суду залишив без змін.
Ухвалюючи таке рішення, касаційний суд виходив із того, що оскільки з допомоги по безробіттю, яка виплачувалась позивачу під час його перебування на обліку в центрі зайнятості, страхові внески не сплачувались, а період отримання такої допомоги відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 1058-ІV зарахований до страхового стажу, то при визначенні заробітної плати (доходу) при обчисленні пенсії відповідно до статті 40 цього Закону дохід у відповідних місяцях має враховуватись із нульовим значенням.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_8, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом статей 24, 40, 41 Закону № 1058-ІV, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2012 року, справу направити на новий касаційний розгляд.
На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 квітня 2013 року (К/9991/68373/11), в якій касаційний суд дійшов висновку, що для обчислення пенсії період, коли особа перебувала на обліку в центрі зайнятості і не отримувала заробітну плату, потрібно виключати з періоду, за який розраховується середня заробітна плати для обчислення пенсії.
Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом вищезазначених положень Закону № 1058-ІV, Верховний Суд України виходить із такого.
Виключно Законом № 1058-IV, який набрав чинності 1 січня 2004 року, визначаються, зокрема, види пенсійних виплат, умови набуття та порядок визначення їх розмірів (частини друга статті 5 Закону № 1058-IV).
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії в солідарній системі законодавець урегулював у статті 40 Закону № 1058-IV. Абзацом першим частини першої цієї статті передбачено врахування для обчислення пенсії не лише заробітної плати, а й іншого доходу за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Тобто при цьому законодавець імперативно встановив, що для обчислення пенсії має враховуватися заробітна плата (дохід), отримана після 1 липня 2000 року протягом усього періоду страхового стажу особи без будь-яких виключень.
Єдиний виняток із цього правила встановлювався в абзаці третьому частини першої статті 40 Закону № 1058-IV, який передбачав допустимість за вибором особи, яка звернулася за пенсією, виключення з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, періоду до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. При цьому закріплена у наведеній нормі можливість оптимізації заробітку не пов'язана із наявністю у періоді, який за вибором пенсіонера може бути виключено, тих чи інших періодів одержання допомоги по безробіттю.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. У абзаці третьому цієї частини статті 24 законодавець установив норму про включення до страхованого стажу періоду, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності).
Абзац п'ятий частини першої статті 40 Закону № 1058-IV містить припис про врахування для обчислення пенсії заробітної плати (доходу) за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 41 зазначеного Закону до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до ПФУ в межах встановленої законодавством максимальної їх величини, з якої сплачуються страхові внески; суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Отже, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, а саме положення статей 24, 40, 41 Закону № 1058-IV, передбачало, з одного боку, включення до страхового стажу періоду, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю, а з другого - допускало врахування для обчислення пенсій заробітної плати (доходу) починаючи з 1 липня 2000 року лише за даними з системи персоніфікованого обліку, з яких були фактично обчислені та сплачені страхові внески до ПФУ (після 1 січня 2004 року) і внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (до набрання чинності Законом № 1058-IV).
Буквальний аналіз наведених норм Закону № 1058-IV в їх системному взаємозв'язку дає колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України підстави для висновку, що допомога по безробіттю, яка за своєю суттю становить дохід, за змістом абзаців першого, п'ятого частини першої статті 40, пунктів 1, 2 статті 41 Закону № 1058-IV підлягає врахуванню при обчисленні пенсій, та оскільки така допомога за Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не становить об'єкт обкладання збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, то при визначенні заробітку (доходу) для обчислення пенсії за періоди перебування особи на обліку в центрі зайнятості застосовується нульовий дохід.
Таким чином, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про перерахунок управлінням ПФУ пенсії ОСОБА_8 відповідно до чинного на час такого перерахунку законодавства ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому в задоволенні заяви позивача слід відмовити.
На користь обґрунтованості такого висновку свідчить і те, що лише Законом України від 14 травня 2013 року № 231-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо призначення та індексації пенсії» (далі - Закон № 231-VII) законодавець вніс зміни до абзацу третього частини першої статті 40 Закону № 1058-IV, надавши пенсіонерам можливість під час визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії виключати періоди одержання допомоги по безробіттю (до 60-ти календарних місяців страхового стажу незалежно від перерв, але не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі). Саме про запровадження такої можливості (суб'єктивного права) пенсіонерів уперше Законом № 231-VII відзначалося в супровідних документах парламенту до його проекту (реєстр. № 1117 від 2 квітня 2013 року).
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
У задоволенні заяви ОСОБА_8 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді: М.Б. Гусак О.А. Коротких
О.В. Кривенда В.Л. Маринченко
О.Б. Прокопенко Ю.Г. Тітов