15 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом державного підприємства «Орджонікідзевугілля» (далі - Підприємство) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве Донецької області (далі - відділення Фонду; Фонд відповідно) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У березні 2011 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною відмову відділення Фонду у перерахуванні йому витрат, пов'язаних із виплатою ОСОБА_11 за січень 2011 року допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю в сумі 968 грн 70 коп. та зобов'язати відповідача перерахувати йому ці кошти.
Зазначену суму допомоги, яку у лютому 2011 року було заявлено до відшкодування, не прийнято відділенням Фонду до заліку з підстави подання Підприємством серед інших документів, передбачених Порядком призначення, перерахування і проведення страхових виплат, затвердженим постановою правління Фонду від 27 квітня 2007 року № 24 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок), копії акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1, а не його оригінала.
Обґрунтовуючи протиправність зазначених дій відповідача, Підприємство послалося на те, що зазначена відділенням Фонду причина відмови у перерахуванні коштів знаходиться поза межами виключного переліку підстав для відмови у страхових виплатах, закріпленого у статті 37 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1105-XIV).
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 5 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2011 року, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 червня 2013 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Ухвалюючи таке рішення, касаційний суд дійшов висновку, що відмова відділення Фонду в перерахуванні Підприємству суми витрат на виплату допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю з причини неподання оригінала акта про нещасний випадок на виробництві суперечить положенням статті 37 Закону № 1105-XIV.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України відділення Фонду, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом статті 37 Закону № 1105-XIV та пункту 2.7 Порядку, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 6 червня 2013 року та направити справу на новий касаційний розгляд.
На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 січня 2013 року № К/9991/57558/11 у справі за аналогічним позовом Підприємства, в якій касаційний суд вказав на те, що оскільки позивач разом із заявою-розрахунком до відділення Фонду подав не оригінал акта про нещасний випадок на виробництві, а його копію, то відповідач правомірно відмовив йому прийняти до заліку виплати по лікарняних листках
Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом вищезазначених норм права, Верховний Суд України виходить із нижченаведеного.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
За правилами статті 37 цього Закону Фонд може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку; якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
Згідно з пунктом 2.6 Порядку кошти для здійснення страхувальником виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілого виділяються Фондом на підставі заяви-розрахунку за встановленою цим Порядком формою.
Пунктом 2.7 Порядку встановлено, що для здійснення страхувальником виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілого страхувальник разом із заявою-розрахунком до робочого органу виконавчої дирекції Фонду подає копію листка непрацездатності (завірена страхувальником або працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу; акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок); акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 (якщо такий складався); акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено); довідку про середню заробітну плату (доход); витяг з табеля обліку робочого часу потерпілого, завірений страхувальником.
При цьому за змістом пункту 1.2 Порядку інформація, внесена страхувальником до заяви-розрахунку, підтверджується підписами керівника та головного бухгалтера, які є відповідальними за її достовірність.
На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, наведені норми, як і Порядок у цілому, не містять положень щодо обов'язку страхувальника подавати до робочого органу виконавчої дирекції Фонду для виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілого саме оригіналу акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1. Подання страхувальником серед інших документів для виплати зазначеної допомоги засвідченої відповідальними особами підприємства копії акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1, а не його оригінала, не може бути підставою для відмови у перерахуванні страхових виплат, оскільки зазначене не віднесено до передбачених у статті 37 Закону № 1105-XIV випадків, коли Фонд може відмовити у страхових виплатах.
Таким чином, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому в задоволенні заяви відділення Фонду слід відмовити.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
У задоволенні заяви відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве Донецької області відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді: М.Б. Гусак О.А. Коротких
О.В. Кривенда В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко
О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов