Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 801/171/13-а
21.10.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воробйової С.О.,
суддів Кобаля М.І. ,
Курапової З.І.
секретар судового засідання Жабенко І.М.
за участю сторін:
позивач, - ОСОБА_2, НОМЕР_1, виданий 2-м відділом Ялтинського МУ ГУ МВС України в Криму 26.12.2000 року;
представник відповідача, Управління Південного оперативного командування - не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представник третьої особи, Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим - не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
розглянувши апеляційну скаргу Управління Південного оперативного командування на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко Г.Б.) від 25.02.2013 року у справі №801/171/13-а
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління Південного оперативного командування (провул. Штабний, 1, м. Одеса, Одеська область, 65063),
третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в АР Крим (вул. Долгоруківська, 3, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000),
про визнання дій незаконними та спонукання до виконання певних дій,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2013 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Південного оперативного командування про визнання дій незаконними та спонукання до виконання певних дій задоволений частково.
Визнано дії Управління Південного оперативного командування протиправними в частині непроведення ОСОБА_2 відповідного перерахунку грошового забезпечення за період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України №389 від 05.05.2003 року і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України №173 від 23.02.2002 року та невиплати суми заборгованості, яка виникла у період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року внаслідок неврахування до грошового забезпечення зазначених надбавок.
Зобов'язано Управління Південного оперативного командування провести відповідний перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України №389 від 05.05.2003 року і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України №173 від 23.02.2002 року та стягнуто з Управління Південного оперативного командування на користь ОСОБА_2 суму заборгованості, яка виникла у період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року внаслідок неврахування до грошового забезпечення зазначених надбавок. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вищевказаною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2013 року по справі 801/171/13-а та ухвалити нове судове рішення, в якому в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Пенсійного фонду України в АР Крим (а.с.125).
У судовому засіданні 21.10.2013 року позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги за необґрунтованістю, з підстав викладених у письмових запереченнях, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити без змін оскаржувану постанову суду першої інстанції.
Представник відповідача - Управління Південного оперативного командування у судове засідання 21.10.2013 року не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим у судове засідання 21.10.2013 року не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Судова колегія, вислухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Управління Південного оперативного командування про визнання дій відповідача протиправними в частині не проведення відповідного перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України №389 від 05.05.2003 року і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України №173 від 23.02.2002 року та невиплати позивачу суми заборгованості, яка виникла у період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року внаслідок неврахування до грошового забезпечення позивача зазначених надбавок; зобов'язання відповідача провести відповідний перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України №389 від 05.05.2003 року і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України №173 від 23.02.2002 року та стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості, яка виникла у період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року внаслідок неврахування до грошового забезпечення позивача зазначених надбавок (стягнення провести за рахунок фонду грошового утримання військовослужбовців); визнання, що зазначений перерахунок сум грошового забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України №389 від 05.05.2003 року і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України №173 від 23.02.2002 року є грошовим забезпеченням, недотриманим під час виконання позивачем обов'язків несення військової служби у період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року, а тому згідно з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суму податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород і інших виплат, отриманих у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямувати виключно на виплату позивачу рівноцінної та повної компенсації втрат доходів. Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова відповідача у донарахуванні і невиплаті відповідних видів грошового забезпечення, на думку позивача суперечать конституції України та не відповідає чинному законодавству України.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 22 Конституції України закріплено положення проте, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таким чином, обсяг прав позивача в частині отримання надбавок, які нараховувались та виплачувались раніше не може бути звуженим із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». При цьому, зазначеною постановою Кабінету Міністрів України не обмежується чинність Указів Президента України №173 від 23.02.2002 року та №389 від 05.05.2003 року, а тому надбавки, передбачені цими Указами Президента України, повинні були нараховуватись та виплачуватись позивачу.
З наведеними висновками суду першої інстанції судова колегія не погоджується, виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує, що у період з 20.11.2004 року по 12.05.2008 року ОСОБА_2 проходив дійсну військову службу на прокурорських посадах (прокурор відділу, старший прокурор відділу) у військовій прокуратурі Південного регіону України, у військовому званні - «підполковник юстиції». Під час проходження служби у військовій прокуратурі позивач перебував на грошовому забезпеченні у фінансово-економічному відділі штабу Південного оперативного командування.
17.10.2012 року ОСОБА_2 звернувся до командувача Південного оперативного командування із заявою про повідомлення про нарахування до грошового забезпечення позивача у період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України №389 від 05.05.2003 року і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України №173 від 23.02.2002 року. У разі не нарахування зазначених надбавок просив провести відповідний перерахунок та виплатити йому суму заборгованості (а.с.8).
Згідно відповіді Південного оперативного командування Міністерства оборони України №6/515/п/34.3 від 29.10.2012 року ОСОБА_2 повідомлено про те, що у період з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року йому до грошового забезпечення не нараховувались надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України від 05.05.2003 року №389 та 100-відсоткова надбавка відповідно до Указу Президента України від 23.02.2002 року №173. Також, позивача повідомлено про те, що спільним листом Генеральної прокуратури України та Міністерства Оборони України від 03.05.2006 року №11/1/1-18-654 роз'яснено, що пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 встановлено, що на військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах не поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року №104, у зв'язку з чим не передбачено виплати вказаним працівникам інших складових грошового забезпечення, встановлених для військовослужбовців, крім окладу за військове звання, надбавки за вислугу років (а.с.9).
Не погодившись із вищевказаним рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, та військовослужбовців, осіб начальницького складу, відряджених до органів державної влади та місцевого самоврядування, складається з посадового окладу, інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, установлених у розмірі і порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців. На зазначених осіб не поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ».
Для обчислення розміру складових грошового забезпечення замість надбавки за ранг застосовується розмір окладу за військовим званням.
Згідно з пунктом 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», умови оплати праці, затверджені цією постановою, застосовуються з 01.01.2006 року, а для працівників, окремі умови оплати праці яких визначені указами Президента України, - з 01.04.2006 року після визнання такими, що втратили чинність.
Тобто, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» встановлені нові умови оплати праці працівників прокуратури та нові розмірі посадових окладів, у зв'язку з чим не допускається перерахунок грошового забезпечення з урахуванням нових розмірів посадових окладів та зі збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення, які з 01.04.2006 року не застосовуються до осіб офіцерського складу військових прокуратур.
За таких обставин Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» не передбачено з 01.04.2006 року виплати працівникам прокуратури щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, встановлених Указами Президента України від 23.02.2002 року №173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» та від 05.05.2003 року №389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України та Управління державної охорони України за безперервну службу», а застосування нової структури грошового забезпечення військових прокурорів узгоджується з частиною другою статті 46-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року, згідно з якою на них поширюються всі види забезпечення, встановлені законодавством для офіцерського складу Збройних Сил України (відповідно до пункту 5 постанови 268 - окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років). Виплати, встановлені Указами Президента України від 23.02.2002 року №173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» та від 05.05.2003 року №389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України та Управління державної охорони України за безперервну службу», стосувались лише військовослужбовців Збройних Сил України і не застосовувались щодо працівників військових прокуратур після 01.04.2006 року.
Аналогічна думка викладена в постановах Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 19.03.2013 року у справі №21-47а13 та від 04.06.2013 року у справі №21-161а13.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Вказаним обставинам судом першої інстанції не дана належна оцінка, постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Південного оперативного командування на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2013 року у справі №801/171/13-а - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2013 року у справі №801/171/13-а - скасувати.
Прийняти нову постанову: у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова
Судді підпис М.І. Кобаль
підпис З.І.Курапова
З оригіналом згідно
Суддя С.О. Воробйова