Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 801/6411/13-а
22.10.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Кондрак Н.Й. ,
Горошко Н.П.
розглянувши апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Керченського міського управління юстиції АР Крим Решетнікова Ігора Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 02.07.13 у справі № 801/6411/13-а,
за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 98313)
до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Керченського міського управління юстиції АР Крим Решетнікова Ігоря Володимировича (пр. Кірова, 5, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)
про визнання рішення протиправним та спонукання до виконання певних дій,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2013 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Керченського міського управління юстиції АР Крим Решетнікова Ігоря Володимировича про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №2009183 від 26.04.2013.
Зобов'язано Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Керченського міського управління юстиції АР Крим Решетнікова Ігоря Володимировича зареєструвати право власності ОСОБА_3 на 1/1 частку житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1, на підставі заяви від 18.04.2013 №892341 та доданих до неї документів, шляхом прийняття відповідного рішення та видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 34,41 грн. шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Керченського міського управління юстиції АР Крим Решетнікова Ігоря Володимировича.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2013 та закрити провадження у справі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Керченського міського управління юстиції АР Крим Решетнікова Ігоря Володимировича, проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання 22.10.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Керченського міського управління юстиції АР Крим Решетнікова Ігоря Володимировича та просив визнати протиправним рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №2009183 від 26.04.2013р., а також просить зобов'язати відповідача зареєструвати на підставі заяви від 18.04.2013р. №892341 та доданих до неї документів право власності позивача на 1/1 частку житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1, шляхом прийняття відповідного рішення та видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідач відмовляючи йому у реєстрації права власності на нерухоме майно прийняв необґрунтоване рішення, що вказує на його протиправність. Поряд з цим, позивач має достатні підстави та необхідну документацію для реєстрації за ним права власності на нерухоме майно.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать про те, що у 1994 році позивачу видано свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1.
Так, 9 лютого 2006р. ОСОБА_3 виданий державний акт серії ЯБ №445257 на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану по АДРЕСА_1.
Отже, позивач на вказаній земельній ділянці здійснив перебудову об'єктів нерухомості.
Інспекцією ДАБК в АР Крим 17.06.2012р. за №КР14212119734 зареєстрована Декларація про готовність об'єкта до експлуатації. Декларація видана замовнику ОСОБА_3 на об'єкт розташований за адресою АДРЕСА_1, загальна площа будівлі: житлового будинку літ «С» - 203,1 м2, прибудови літ «г2» - 19,0 м2, загальна площа житлового будинку літ «Г» після добудови - 108,7 м2.
Вказані об'єкти нерухомого майна відображені у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що містить план земельної ділянки по АДРЕСА_1 та експлікацію приміщень к плану садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1
Таким чином, позивач звернувся до Реєстраційної служби Керченського міського управління юстиції АР Крим із заявою №497397 про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване у АДРЕСА_1
Проте, рішенням державного реєстратора Решетнікова І.В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №1401343 від 04.04.2013р. позивачу було відмовлено у проведенні державної реєстрації. З рішення вбачається, що в якості підстави для відмови реєстратор вказав, що дані в декларації про готовність об'єкта до експлуатації суперечать між собою, а також не відповідають даним вказаним в технічному паспорті.
Так, після усунення зауважень викладених у рішенні відповідача №1401343 від 04.04.2013р. позивач знов звернувся до відповідача для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Однак, в результаті розгляду заяви позивача, прийнятої 18.04.2013р. за реєстраційним номером 892341, державний реєстратор прав на нерухоме майно Решетніков І.В. прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №2009183 від 26.04.2013р., яким відмовив позивачу у проведенні державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1. В якості обґрунтування відмови в рішенні №2009183 від 26.04.2013р. державним реєстратором вказано на те, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав, не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Державний реєстратор у рішенні керується положеннями ст. 24 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень, встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
В статті 2 вказаного Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Нормами пункту 1 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.
Частиною 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Згідно з статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Кабінет Міністрів України Постановою від 22 червня 2011 р. N703 затвердив Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Так, пунктом 29 вказаного Порядку встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об'єкт.
Відповідно до п. 46 зазначеного Порядку, для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку та підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Проте, з рішення відповідача №2009183 від 26.04.2013р. не вбачається того, що позивачем не дотримані вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» або Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України від 22 червня 2011р.
Крім того, відповідачем, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних доказів неподання позивачем на момент звернення всіх необхідних документів для здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, їх невідповідності вимогам законодавства або порушень в їх складанні. Судом такі обставини в ході розгляду справи не встановлені.
Приймаючи до уваги положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України від 22 червня 2011р. та матеріалів справи, суд першої інстанції, правомірно на думку судової колегії, дійшов висновку, що позивач має необхідні документи для реєстрації права власності на нерухоме майно розташоване по АДРЕСА_1 та, відповідно, таке право підлягає реєстрації.
Відтак, оцінюючи рішення відповідача №2009183 від 26.04.2013р., викладені в ньому підстави відмови у реєстрації права власності, суд першої інстанції вірно зазначив, що таке рішення є необґрунтованим з наступних підстав.
Нормами частини 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, знаючи, що адміністративний суд керуватиметься ними у разі оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності. Крім того, ці критерії-принципи одночасно є важливим орієнтиром при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Законодавче закріплення цих критеріїв-принципів дає можливість фізичній чи юридичній особі сформувати уявлення про якість та природу належних рішень чи дій, які вона має право очікувати від суб'єкта владних повноважень.
Зокрема, критерій прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтовуючи їх на припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не мають відношення до справи.
Прийняття рішення, вчинення дії добросовісно, цей критерій-принцип вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти Добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених, цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішень та вчинення дій.
У рішенні №2009183 від 26.04.2013р. відповідач зазначав, що документи подані для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Державний реєстратор у рішенні керується положеннями ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703.
Так, пунктом 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Рішення №2009183 від 26.04.2013р., крім викладеного, більш не містить обґрунтування відмови у проведенні державної реєстрації.
Проте, така відмова відповідача не може вважатися обґрунтованою, оскільки з неї неможливо встановити у чому саме полягає невідповідність поданих позивачем документів або чому подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить цілу низку вимог до документів, і про невідповідність яких саме вимог закону вказав відповідач у рішенні, з нього встановити неможливо.
В пунктах 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, на які посилається відповідач у рішенні, встановлено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації. Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відтак, пункти 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначають обсяг повноважень відповідача та його права і не містять при цьому підстав, за яких у реєстрації прав може бути відмовлено.
Більше того, таке мотивування відмови, яке викладено у рішенні №2009183 від 26.04.2013р., не дає позивачу можливості конкретно визначити підстави для відмови у реєстрації, що не дає йому можливості усунути обставини, які перешкоджають проведенню реєстрації і відповідно не дають йому можливості зареєструвати право власності на об'єкт нерухомого майна.
Таким чином, суд першої інстанції, правомірно на думку судової колегії вказав, що рішення відповідача є необґрунтованим та таким, що прийнято недобросовісно, отже є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, суду не надано, а судом самостійно не встановлено, належних доказів які б свідчили про неможливість здійснення державної реєстрації прав позивача на вказані об'єкти нерухомого майна, отже право власності підлягає державній реєстрації.
Пунктом 1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.
Відтак, відповідач, в силу закону, повинен видати позивачу свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Керченського міського управління юстиції АР Крим Решетнікова Ігоря Володимировича - залишити без задоволення.
2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.13 у справі № 801/6411/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис Н.Й. Кондрак
підпис Н.П.Горошко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.А.Щепанська