23 жовтня 2013 р.Справа № 2а-1320/12/2170
Категорія: 5.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Кравець О.О.
судді -Домусчі С.Д.
судді -Шеметенко Л.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.05.2012 р. по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови
ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області № 6 від 29 березня 2012 року.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.05. 2012 року позов був задоволений.
Не погоджуючись з постановою суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального права, просив її скасувати та прийняти нову , якою в задоволенні позову відмовити.
Особи, що беруть участь у справі, про дату , час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.
Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції було встановлено ,що 22.02.2012р. до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Херсонській області надійшла скарга споживача , у якій останній повідомляв про те, що 18.11.2011р. він здійснив покупку у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_1) на загальну суму 3641, 00 грн., розрахувавшись зарплатною карткою. При цьому ,внаслідок застосування умов програми лояльності "Бонус плюс", з рахунку споживача була списана сума у розмірі 3753,61 грн., тобто на 3% більше суми покупки.
На підставі згоди Держспоживінспекції України від 28.02.2012р. № 962-3-7/7, наказу Держспоживінспекції у Херсонській області від 12.03.2012р. № 31 та направлення на перевірку від 15.03.2012р. № 23, Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Херсонській області було проведено позапланову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів у належному ФОП ОСОБА_4 магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_1).
Результати перевірки оформлені актом перевірки № 000030 від 15.03.2012р., згідно якого зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме: у магазині на видному та доступному місці відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація для споживачів про ціну товару, умови надання послуги програми лояльності "Бонус плюс", умови внесення коштів на бонусний рахунок клієнта Банку, умови надання знижки у розмірі 3% згідно зазначеної програми.
На підставі акту перевірки Держспоживінспекцією у Херсонській області прийнято оскаржену постанову № 6 від 29 березня 2012 року про накладення на позивача штрафу в розмірі 1092,30 грн. відповідно до п.7 ч.1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII (далі - Закон № 1023-XII), споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Зазначена інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен обов'язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції. Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння. Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподаткові обов'язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції.
Вживання понять "знижка" або "зменшена ціна" або будь-яких інших, аналогічних за значенням, дозволяється лише з додержанням таких умов: якщо вони застосовуються до продукції, яку безпосередньо реалізує суб'єкт господарювання; якщо такого роду знижка або зменшення ціни застосовується протягом визначеного та обмеженого періоду часу; якщо ціна продукції є нижчою від її звичайної ціни.
Після публічного повідомлення про початок проведення розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни до споживачів повинна доводитися інформація про ціну продукції, що була встановлена до початку проведення відповідного розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни, а також ціну цієї ж продукції, встановлену після їх початку.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 23 Закону № 1023-XII, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом першої інстанції було встановлено ,що у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" була зазначена в повному обсязі передбачена ст. 15 Закону № 1023-XII інформація, яка стосувалась конкретного товару, придбаного споживачем, товар був реалізований зі знижками у 10% та 20%, що відображено у чеку.
Але,застосування знижки розміром 3% та списання коштів з рахунку споживача у розмірі більшому, ніж визначена у чеку ціна товару, відбулось в межах програми лояльності ПАТ "КБ "ПриватБанк" "Бонус плюс", оскільки споживач розрахувався за товар зарплатною карткою цієї банківської установи.
Встановлення вищевказаної знижки, визначення розміру та умов її надання є компетенцією ПАТ "КБ "ПриватБанк". Зазначена знижка застосовується виключно у випадках здійснення розрахункових операцій із зарплатними або кредитними картками ПАТ "КБ "ПриватБанк" за умови наявності згоди клієнта банку на участь у програмі лояльності "Бонус плюс".
Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, щодо наявності підстав для задоволення позову , так як ФОП ОСОБА_4 було виконано обов'язок, встановлений ст. 15 Закону № 1023-XII, проінформувати споживача про властивості конкретного товару, його ціну та розмір і умови надання знижок, встановлених магазином, а надання знижки у розмірі 3% є послугою ПАТ "КБ "ПриватБанк", а тому про умови її надання позивач не зобов'язаний повідомляти споживача.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування чи зміни постанови суду .
Керуючись ч.1 ст. 195, ст.197, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів в Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.05.2012 р. - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі ,та може бути оскаржена у касаційному порядку у частині залишення без змін ухвали суду 1-ої інстанції ,до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції .
Головуючий суддя пис/
Судді: